фото: сайт угкц

Перш за все, хочу подякувати всім тим нашим братам і сестрам, вірним нашої церкви, різних інтелектуалам, діячам культури, науки, суспільним лідерам за ті всі листи, які ви мені написали. За останніх пів року я отримав їх дуже багато, настільки, що на кожен з них окремо відповісти не зміг. Сьогодні, користуючись нагодою, хочу відповісти, що ми вас почули. І, властиво, ваші мудрі думки, поради для нас (єпископату) були дуже важливим орієнтиром. Дякую за критику, бо було дуже багато тих, хто нас відверто критикував за нашу нерішучість, наш страх. Але, думаю, що ви розумієте, наскільки делікатним є це питання і настільки виважено ми повинні були підійти до цієї справи.

Кажуть, що перша заповідь лікаря – не нашкодити. Отож і ми, розудумуючи над моментом, над способом цього кроку, справді дуже хотіли не нашкодити, хотіли, щоб календар нас вкотре не розділяв, а навпаки – об’єднував, давав нову перспективу для нашого церковного, літургійного, громадського, державного, суспільного життя.

Читайте також: Коли Україна святкуватиме традиційні свята, якщо перейде на григоріанський календар

Я хочу особливим словом звернутись до наших вірних, особливо до тих, які, можливо, трішки перелякані сьогодні, бо чують себе не дуже впевнено. Не біймося змін, ми так хочемо, щоби наша Україна була іншою, ми кажемо, що Україна має стати кращою, аніж вона була до війни. А то означає, що найперше повинні мінятися ми. Тому міняймось, давайте зробимо цей крок в довірі до вашої матері-церкви, зокрема, коли йдеться про певні зміни у літургійному, церковному житті. Не біймося стати іншими, але водночас стати кращими, щоб ми, християни, могли краще жити, втілювати віру в наше сьогодення, щоб не було так, що християни живуть в якомусь вимріяному, нереалістичному, замкнутому світі, і, властиво, навіть їхні свята чи календарі далеко відстали від життя. Щоб ми з вами були церквою живою, сучасною, яка вміє вносити благодаті Духа Святого в наше з вами громадське, сімейне, суспільне життя.

Я розумію, що багато з нас є прив’язані до певних свят, до певних дат, які ми з вами святкували за юліанським календарем. Наприклад, я був висвячений на єпископа на Благовіщення 7 квітня, ну нема ради. Тепер Благовіщення будемо святкувати 25 березня. Ця дата 7 квітня для мене буде дуже дорогою, але мої особисті емоції прив'язаності не повинні зупиняти того здорового розвитку нашої церкви. Якщо ви носите ім’я Степан і вже буде свято Степана 27 грудня – так, не 9 січня – не переживайте, не бійтеся, відважтеся на цей крок. Давайте будемо справді навіть, можливо, готові скласти певну жертву, жертвуючи якісь наші особисті стереотипи релігійні в ім’я оновлення нашого церковного життя. Бо війна – це час жертв, наші захисники щодня жертвують найдорожчим – своїм життям і здоров’ям в ім’я оновленої, вільної, незалежної України. Давайте і ми щось як християни зробимо для перемоги України – перемоги тієї свідомості, що ми не повинні озиратися на якісь старі імперські стереотипи, а рухатися відважно вперед, робімо те, що ми відчуваємо, що є правильним, є добрим, є тим, що дає нам якусь нову перспективу для життя і розвитку. 

Я хочу особливо звернутись до наших священників. Дорогі отці, на ваші плечі сьогодні лягає великий тягар, великий обов’язок втілити рішення ваших єпископів у життя. Бо це ви сьогодні маєте навчити наших людей святкувати свята по-новому, це ви повинні все зробити, щоб із зміною календаря не зникло жодне наше велике свято. Зокрема ті свята, які ми називаємо двунадесятими, це ви повинні будете невтомно пригадувати людям, коли тепер святкуємо свято Різдво Богородиці, чесного животворящого Хреста, коли тепер починається передріздвяний піст, Пилипівка, коли тепер святкуємо Різдво, Йорданські свята чи інші великі празники літургійного року.

Читайте також: «Змінилося би все». Чи зможуть українці святкувати Різдво 25 грудня

Я щиро хочу побажати усім нам, щоби ця реформа послужила для оживлення літургійного життя, щоб можна було при тій нагоді ще раз людям донести правду вчення церкви про ту чи іншу подію життя Христа, Богородиці, святих, які ми святкуємо як літургійне свято. Нехай ця реформа буде нагодою для просвітництва, для навчання, катехизації.

Я хочу дуже подякувати монашеству. Згідно з попередніх опитувань, наше монешество майже одностайно підтримало ці зміни, які владики сьогодні проголосили. Я дуже прошу наших монахів, монахинь активно включитися в цю катехитичну, просвітницьку діяльність. Ваша позиція, ваше свідоцтво для нашої церкви є сьогодні надзвичайно важливим, бо так як будуть жити сьогодні монастирі цю літургійну реформу, так на вас будуть зоруватися і ті наші вірні брати і сестри, які потребують вашої духовної поради і духовного проводу. 

Хочу окремо попросити наші виконавчі структури патріаршої курії, нашу літургійну та катехитичну комісії, попрацюйте тепер над тим, щоб люди до кінця зрозуміли всі тонкощі змісту реформи, бо ми відчули, що такі поняття, як Пасхалія, юліанський, новоюліанський календар – щось таке, що важко зрозуміти навіть деяким нашим священникам, поясніть тепер це людям, поясніть, у чому полягає ця цінність літургійної реформи, її життєздатність для розвитку церкви.

Читайте також: «Україна щодня отримує нову Небесну сотню», – глава УГКЦ

Хочу трішки перепросити наших книговидавців, наші друкарні, які вже надрукували календарі на цей рік. Ну нема ради, браття і сестри, мусите передрукувати, для того, щоб справді наші люди, наше духовенство точно знало, якого дня, яке припадатиме євангельське читання, читання апостола, який буде устав припадати відповідно до тих нових циклів григоріанських нерухомих свят, на яких накладаються неділі і читання старої Пасхалії. 

Тобто перед усіма вами є великий-великий шмат праці, але це щось дуже гарно, дуже радісно, позитивно, це такі почуття, що ми живемо, рухаємось, розвиваємось. Усіх вас прошу, послухайте голосу вашої матері-церкви, нехай справді ця реформа принесе нам обильні плоди, нехай вона буде світлом якогось гарного майбутнього. Таке перше відчуття, коли я так делікатно анонсував це рішення серед нашого студентства в медичному університету в Тернополі, я відчув якусь таку радість, коли всі відчули – о, будуть зміни, всі так зраділи, я би хотів, щоб ми це все це теж разом робили радісно. Не біймося, всі ці фобії відкладімо в сторону і йдемо вперед разом, бо якраз оце рішення синоду є одностайним кроком вперед. 

Текст із розмови з Блаженнішим Святославом на «Живому телебаченні» зреферувала Христина Яким