Ілюстративне фото

Щоб розвиватися, необхідно міняти пріоритети. Замість просто дотацій на комунальні підприємства, потрібно вкладати кошти в розвиток інфраструктури, освітні проєкти та ініціативи мешканців, вважає депутат ЛМР «Народний контроль» Валерій Веремчук.

Грошей нема – але ви тримайтеся. Під таким гаслом може минути життя Львова у 2020 році. У рік миші справді можемо почуватися як церковні миші.

Львів одним із перших в Україні ухвалив бюджет на 2020 рік. Та особливого ажіотажу ця тема серед львівʼян не викликала. Люди обговорюють тарифи на комуналку, подорожчання  проїзду, затори на вулицях, падіння долара/євро, потенційні витрати на свята. Натомість Бюджет міста-2020 у розумінні багатьох – не тема для загальних розмов, бо це багато сухих цифр, відсотків. Складно, нецікаво і незрозуміло. Насправді ж міський бюджет – це не нудна математика. А наше життя і побут.

Зрештою, я недаремно завжди наголошую, що бюджет міста – це наші з вами гроші. 63% доходів Львова (4,6 млрд грн) – податки з фізичних осіб, львівʼян, які працюють, отримують офіційну зарплату. Бюджет Львова – наш великий спільний гаманець, і якщо гроші в ньому не перераховувати і не контролювати, буде фінансовий хаос.

Особливо актуальним контроль за грошима стає тоді, коли цих грошей небагато. У 2020 році загальний бюджетний фонд міста – 7,2 млрд грн, разом із субвенціями – 11,4 млрд грн. Приблизно стільки ж, як і торік. Втім у ньому є одна складова, яка викликає у мене велике занепокоєння. Це бюджет розвитку. Його планують затвердити на рівні 2,5 млрд гривень. Знову ж таки, це показник близький до тих, що мали 2-3 останні роки. Втім, зараз ця сума не повинна вводити в оману. Реально на розвиток інфраструктури, нові проєкти, ремонти матимемо 60 млн гривень, якщо чиновники не змінять своїх фінансових пріоритетів. Особливо, у вливанні  шалених коштів у комунальні підприємства.

Рахуємо:

- 521 млн грн піде на гарантійні покриття позик міста, частина яких узяті ще за часів першої-другої каденцій чинного міського голови. І це, до речі, тільки початок. У наступні роки виплати за кредитами лише зростатимуть, залишаючи на розвиток копійки.

- 900 млн грн – внутрішнє запозичення на вулиці. Йдеться про реконструкцію вулиць Шевченка, Хмельницького, Вітовського, Генерала Курмановича тощо, будівництво проектованих вулиць між Рясним і Левандівкою, від вул. Ряшівської до Кульпарківської. Також реконструкція трамвайної колії на вулицях Княгині Ольги – Сахарова.

- за досвідом цього року, прогнозовані вливання у статутні капітали «комунальників» – близько 1 млрд гривень. Укотре намагатимуся донести думку до чиновників, що якщо ми і надалі «годуватимемо» комунальні підприємства, то місто піде з торбами по світу.

- Майже 47 млн грн – сума на реалізацію проєктів-переможців Громадського бюджету.

Тож у залишку – 60 мільйонів і «ні в чому собі не відмовляйте». Навіть якщо цю суму рівномірно розподілити між районами міста – по 10 мільйонів кожному – то вдасться закрити поточними ремонтами хіба найкритичніші позиції. На капітальні речі грошей не вистачить. Вже не кажу про фінансування для шкіл, лікарень, культури.

При таких невражаючих матеріальних статках особливої ваги набирає ефективність використання кожної копійки. А з цим також можуть бути проблеми. Темпи виконання бюджету розвитку у 2019-му геть не спринтерські. Більшість робіт, які запланували, вже мали б завершити або вийти на фінішну пряму. Натомість велика частина грошей і досі не освоєна.

За період 9 місяців (3-ох кварталів) бюджет розвитку становив 2,76 млрд гривень, але аналіз використання коштів вказує, що «гуманітарка» профінансована лише на 50%. Це один із найнижчих показників.

В освіті з передбачених 224,6 млн грн профінансували менше половини – 106,3 млн грн (47 % від запланованого). Такі низькі показники вказують на не якісне і несвоєчасне використання навіть тих невеликих коштів.

Більшість проєктів освіти не можуть швидко зробити проектно-кошторисні документації, пройти експертизи, визначити підрядників, які б оперативно і якісно могли виконати ці роботи. Через відверту бюрократичну тяганину, яка діє у Львівській міській раді, багато підрядних організацій відмовляються брати участь у тендерах та приступати до роботи.

Також обурення викликає те, як чиновники працюють над проєктами, на реалізацію яких львівʼяни чекають десятиліттями. Наприклад, будівництво пішохідного моста через колію на вулицях Головатого – Сулими, шляхопроводу на перетині Шевченка – Ковча. З року в рік ще в січні ми закладаємо гроші на початок робіт. А далі однаковий сценарій: мільйони «перекидаються» на інші обʼєкти, а десь у листопаді – грудні чиновники говорять про те, що вже зима і пізно щось починати.

На позачерговій сесії 2 грудня я вкотре закликав ще цього року почати будівництво обидвох мостів. Міський голова цю позицію підтримав. Але що маємо за фактом? У пропонованих змінах до бюджету розвитку на сесію бачимо, що з моста на Шевченка – Ковча зняли 800 тисяч гривень, а на перехід через колію залишили аж 50 тисяч гривень.

А от для порівняння фінансування комунальних підприємств. При передбачених 1,2 млрд  грн (а це 45% від запланованого бюджету на 2019 рік) 965,7 млн грн вже профінансовано. Це 79,4% від запланованого.

Ці цифри дуже красномовні і показують пріоритети чиновників і міського голови. Хочу нагадати, що був ініціатором обовʼязкового незалежного аудиту комунальних підприємств. Врешті замість фінансової ревізії для «комунальників» провели навчання з бухгалтерії. А ми й досі не знаємо, як саме витрачають кошти громади.

Якщо взяти до уваги виконання проектів Громадського бюджету то вони виконані на 75%. Це показує наскільки ця ініціатива є ефективною. У більшості випадків автори проєктів-переможців активно долучаються до їх реалізації, контролюють якість і терміни виконання робіт.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді

Публікація в межах програми висвітлення діяльності Львівської міської ради, її виконавчих органів, посадових осіб і депутатів