Чому не можна приймати пропоновану міськрадою редакцію Статуту територіальної громади Львова

1239 1
На переконання громадської активістки, пропонована редакція статуту звужує права громадян і нівелює відповідальність чиновників.
фото: samoorg.com.ua

фото: samoorg.com.ua

Спочатку трошки історії.

Вперше статут територіальної громади міста Львова прийняли у 2002 році. І цей статут формально вважається чинним.

У 2009 році розробили, а у 2010 року Львівська міська рада прийняла ухвалою нову редакцію Статуту територіальної громади міста Львова, яку скерувала на затвердження до міського  управління юстиції на реєстрацію. Однак через невідповідність низки положень документа Конституції України управління відмовило у реєстрації цього документа.

Міська рада подала в суд на управління юстиції і три роки тривав судовий процес. До нього долучилися майже 30 громадських активістів, завдяки яким апеляційний суд відхилив позов міської ради і статут 2010 року  не зареєстрували. Тому  й почали розробку нової редакції Статуту територіальної громади міста Львова.

Що ж у проекті статуту 2017 року не так?

Незважаючи на те, що причиною не реєстрації міським управлінням юстиції Статуту 2010 року стала невідповідність нормам законодавства, розробники проекту 2017 року далі впихнули у статут частину цих незаконних норм.

Зокрема, одним із таких положень, які не відповідають Конституції,  у статуті як 2002, так і 2010 року було те, що жителі Винників, Брюховичів та Рудного обирають свої голів і міського голову Львова, рівно ж як і своїх депутатів та депутатів у Львові.

Якщо розібратися, то Львівська міська рада, яка має в своєму складі депутатів від Винників, є неконституційною. Бо жодна норма Конституції не передбачає права жителів Винників обирати і свого міського голову, і  міського голову Львова. Крім статуту . І вони далі хочуть зберегти цю норму. Хоча як на мене, це така собі ЛНР місцевого масштабу – якесь утворення, не передбачене чинним законодавством, а тому має явні ознаки самоправства. Мені відомо про 17 аналогічних утворень в Україні. Але чомусь усі від найвищих гілок влади, ЦВК, заплющують на такі порушення очі.

Читайте також: Львів’ян закликають долучитися до створення «Конституції міста»

Видається, що причин такого настійливого порушення Конституції є дві: земля і виборчі голоси.

Усі пам’ятають, як на останніх виборах левову частку голосів Львівський міський голова здобув за останні дві години голосування саме у Винниках.

Крім того, багато років Львівська міськрада «запускає руку» у землі суміжних громад і роздає їх без жодного на це права. Щоб потім де-юре узаконити такі дії, Львівська міська рада робить все, щоб Винники, Брюховичі і Рудно приєднали до Львова. Хоча останні пручаються бо є самостійними територіальними громадами.

Таємна робоча група

Наступний пункт стосується механізму роботи над самим проектом статуту. Все було як завжди – «а ля демократично»: створили робочу групу за участі представників громадськості.

Хоча вже на етапі видачі розпорядження міським головою постало дуже багато запитань. Зокрема, яким чином і хто обирав представників громадськості до цієї робочої групи. Залишилося невідомим: чому саме вибрали цих людей, бо не було конкурсу, а робочу групу створили за наказом міського голови.

Додатково розкажу, що у 2014 році представники 11 громадських організацій зареєстрували місцеву ініціативу з розробки нової редакції Статуту. У реалізації місцевої ініціативи тоді відмовила  головний юрист міськради Гелена Пайонкевич. Хоча рішення по цій місцевій ініціативі мала приймати ЛМР, але ніхто зареєстрований меморандум на розгляд сесії на виносив.

Ініціатори місцевої ініціативи півроку збиралися і працювали над текстом нової редакції. І мали розроблені окремі розділи.

Але ЛМР навіть не загадала про цих людей, бо вони невигідні посадовцям – у них інша думка стосовно багатьох позицій Статуту, яка лобіює інтереси громади, а не посадовців.

Крім того, чомусь відомості про засідання робочої групи нікому, крім її членів не розголошувалися, що сформувало певний наліт таємничості процесу. Ні на сайті ЛМР, ніде інде не публікували про дати засідань, не публікували проміжних напрацювань і протоколів. Останніх просто не було, бо їх не вели.

Я подавала відповідний запит з цього приводу і отримала відповідь від Юрія Лукашевського, що група не вела протоколів. Тому які пропозиції вносилися, хто їх формував, хто вносив, якими були результати голосування – ніхто , крім робочої групи не знає. Складається враження, що хтось на коліні намалював черговий проект, з якого вилучили норми які не подобаються владі, і додали потрібні певним людям положення.

Зокрема в статут 2002 року чомусь не було перенесено деталізовані статті про безпосередню участь членів територіальної громади у місцевому самоврядуванні, майже нічого немає про звітування органів влади і їх посадових осіб, депутатів, розмитими і неконкретними є положення про відповідальність чиновників за порушення норм . Мало того, дуже істотно звужуються права громадян. Конституція каже, що коли приймають такого штибу норми, то заборонено звужувати існуючі права громадян, їх можна тільки розширювати або доповнювати.

Проектом 2017 р. зі статуту 2002 року взагалі викинули статтю, де детально описано форми участі членів територіальної громади в місцевому самоврядуванні.  Наприклад, викинуто фразу про участь громадян в роботі виконавчих органів. Ми таке право мали згідно з редакцією 2002 року, а у проекті 2017 року  вони його не прописали, отже його в нас не буде. Бо посадовець не допустить жодної особи до роботи такого органу, якщо це не буде прописано в статуті.

Вилучена норма про можливість створення громадської ради при львівській міській раді. Автори прописали про громадські ради при управліннях. Але це  ж очевидно, що основні кошти і ресурси дерибаняться вище. І завданням влади є не допустити активістів навіть до інформації про цей дерибан. Бо лише на рівні ЛМР та виконкому можна простежити рух коштів. На рівні управлінь – це вже «крихти». Таким чином нас позбавили ще одного права.

Крім того, істотно порушено норму закону про місцеве самоврядування, якою передбачено, що порядок проведення громадських слухань визначається статутом. А вони собі написали, що приймуть положення. Ні, товариші, це має бути чітко прописано саме в статуті. Причому чинний статут (ст.27-30) чітко передбачає необхідність обрання головуючого і секретаря громадських слухань, голосування за пропозиції. Чого систематично не роблять посадовці при проведенні громадських слухань. Бо бояться випустити з-під владного контролю  вирішення важливих питань, малюють протоколи таких громадських слухань так, як їм вигідно.

Тому багато громадських діячів вимагають дотримання закону і збереження принципів демократії!

Ігнорування громади

2014 року ми зібрали понад дві тисячі підписів, з яких встигли подати до ЛМР 1301 підпис і провели громадські слухання щодо підвищення прозорості звітності посадовців Львівської міської ради та міського голови з використанням принципів електронного врядування. Минуло три роки, але ці пропозиції належним чином не розглянуті та не враховані у статуті, хоча щодо цього була чітка вимога, за яку проголосували присутні на слуханні . Ось протокол.

Там дуже гарно було розписано, яку інформацію треба представляти на сайті, як мали би звітувати органи і посадові особи. І якщо вони не забезпечують такого звітування – це підстава для їх звільнення. Якщо депутат не виконує обіцянок – то це підстава для його відкликання і т.д.

Читайте також: Громадські слухання щодо статуту міста знову не відбулися

Але автори нової редакції чомусь звітування прописали просто: має бути. А яке , періодичність, відповідальність за неподання звіті – нічого немає. Тобто звітування може й не бути.

Практично без зобов’язань перед громадою.

Сарказмом з боку розробників є внесення в проекті статуту прав, на кшталт права на вуличне освітлення. Водночас у документі не вказано права оскаржити рішення , дії чи бездіяльність посадових осіб, якщо вони їх виконують неналежно.

В Україні сформувалася практика, коли суди вважають рішення виконавчих органів так званими актами індивідуальної дії, які можете оскаржити лише ті, хто його видав, і той , кому видали.

Таким чином в нас майже узаконена корупційна схема: якщо ЛМР незаконно виділила землю, то оскаржити такі дії має або сама ЛМР (хоча вона не може це зробити), або той, хто отримав землю.

 З прокуратури зняли функції загального нагляду. Це і є причина тотального дерибану комунальних земель і майна, що триває сьогодні!

Тому для запобігання такому вимагаємо внести норму у статут, що кожен член територіальної громади зможе оскаржити таке рішення!

Крім того, розробники проекту оминули або не врахували дуже важливі моменти. В Україні діє міжнародна конвенція  про норми мінімального соціального забезпечення і більшість послуг із соціального забезпечення надається на рівні територіальної громади. Це освіта, відпочинок, охорона здоров’я. У проекті статуту про жодні норми взагалі не згадано Про необхідність їх забезпечення також.

Просто дивним видається речення про право здобути безкоштовну вищу освіту у ВНЗ, які переважно державні, і взагалі ні слова про зобов’язання забезпечити безкоштовну освіту  на рівні дошкільної середньої та позашкільної освіти.  Ми подавали пропозиції щоби ці норми внесли в документ.

Інформаційна монополія і невизначеність

Наприклад, в проекті Статут прописано, що ЛМР має кілька офіційних сайтів. Як так може бути? На цих сайтах публікують різну інформацію.

Який з них є офіційним джерелом інформації для громади? Однозначно,  що сайт ЛМР та її  виконавчих органів має бути єдиним.

Також проектом статуту передбачена монополія на поширення певної інформації. Наприклад, виконавчі органи  зобов’язуються публікувати оголошення про громадські слухання, якщо їх ініціаторами є депутати чи інші представники міської влади. А якщо слухання ініціюють прості громадяни, то міська рада навіть не зобов’язана про це інформувати  на сайті.

Ну це ж явна узурпація влади, коли влада доносить до мешканців через офіційні ресурси тільки те, що їй вигідно.

Немає пункту про належний облік комунального майна і контроль за його використанням

Щодо управління майном вони написали настільки загальні і беззмістовні речі, які нікого ні до чого не зобов’язують. Ми подали низку пропозицій –створити єдиний публічний реєстр комунального майна. За забезпечення функціонування і наповнення  цього реєстру має відповідати міський голова.

Хто не знає, за великі грантові кошти в нас був створений відповідний сайт , на якому має розміщуватися інформація про комунальне майно. І ЛМР всюди звітує, яка вона відкрита завдяки цьому сайту, в тому числі. Але ніхто в ЛМР не додає собі труду перенести інформацію про все майно громади. І досі цією інформацією володіє обмежена купка посадовців яка часто забезпечує просто дерибан цього майна. Цей сайт став черговою галочкою у звіті, елементом піару, але аж ніяк не інструментом публічності і доступу громади до інформації про комунальне майно.

Також вал незаконних забудов стимулював, що ми прописали вимогу, щоби ЛМР публікувала всю містобудівну документацію – генеральний план, зонінги, детальні плани у повному обсязі. Наприклад, зонінги мають окремі томи , які називаються «червоні лінії». Ви їх десь бачили публічному доступі?. Але про це у проекті 2017 р.  – ні слова.

Дуже цікаво знати про кредити, які беруть від нашого імені, чи гарантії, які надає міськрада – про єдиний облік таких речей теж ні слова. Також немає ні слова про антикорупційну політику.

Відверте фальшування для вирішення приватних питань

По охороні спадщини в проекті статуту 2017 р. прописують про органи охорони культурної спадщини, яких ніколи не існувало і не буде існувати. Таким чином вони хочуть уникнути відповідальності за охорону історичної спадщини.

Крім того, в статуті прописують право погодження будівництв  управлінням охорони історичної спадщини. Не має права це робити управління, це виключна компетенція Міністерства культури.

Ще одне – в проекті статуту прописали, що історичний ареал співпадає з буферною зоною. Однак це брехня неприхована. Зайдіть на сайт ЮНЕСКО – історичний ареал значно менший від задекларованої буферної зони.

Колись вони погодили величезну буферну зону. А тепер не знають, як позбутися для цієї території статусу буферної, зменшивши її майже в два рази до меж ареалу. На мою думку, такі речі намагають прописати, щоби мати можливість все позабудовувати.

Я маю примірник статуту Львова 90-х років 19-го століття. Там все набагато демократичніше, ніж зараз. Там набагато більше прописано за комунальне майно, про відповідальність, зокрема й моральну відповідальність депутатів. Наприклад, тоді була норма, що депутат не має права брати участь у вирішенні питань, якщо йдеться про родичів аж до третього покоління.

А у нас  до сих пір немає опублікованого фінансового звіту жодного управління. Наш голова міста 10 років публічно не звітував. Звіти, які він організовує – це або сесії з окремих питань, або запрошує тільки тих, кого хоче побачити.

Так не може бути. Якщо ми є громада, то маємо чітко знати, що, де, як і коли відбувається. У статуті має бути прописане право власності на ресурси і має бути забезпечено доступ до інформації про те, чим ми володіємо, як громада (а часто хтось наближений до влади) все це використовує.

У статуті має бути прописана відповідальність за неефективне управління, а воно зараз очевидно є неефективним. У центрі стоять будівлі, де раніше були Галицький та Личаківський районні військкомати. Чому там зараз бомжі ходять? Чому приміщення колишніх ЖЕКи доводять до запустіння? Очевидно, щоб продати потім за копійки. Або доруйнувати і дати збудувати чергову висотку.  Але якби ми мали реєстр майна, то хтось би побачив і придбав. Або можна було її віддати під якусь громадську будівлю – школу чи музей, але не черговим олігархам, які приватизували пів-Львова.

Автори проекту статуту міста написали в ньому все, що хотіли і викинули все, що стосується відповідальності та звітності владців. Жодних конкретних зобов’язань депутатів та міського голови. У які терміни мають звітувати депутати, чиновники та міський голова та якими мають бути ці звіти – ні слова.

Нема жодних перспектив відкликання депутатів, хоча місцеве самоврядування тому й самоврядування, щоби можна було відкликати свого обранця.

Ми вимагали, щоби кожний депутат опублікував свою програму та план її виконання. Якщо депутат не виконує програму, то є право його відкликати. Якби такі підстави були б прописані в статуті, то ми мали б право його відкликати. А так ми не маємо підстави для відкликання депутатів. Депутати в раді вирішують свої питання і для нас це норма. І якщо такий статут приймуть, то це й надалі буде нормою.

А взагалі закликаю кожного прочитати пропоновану редакцію. І зрозуміти: це стосується його життя.


Читайте також:
Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (1)

Додати коментар
7 Вересня, 2017 18:17
Сергій Я правильно зрозумів із вищенаведеного, що у нас в місті працює нелегітимний мер і нелегітимна міськрада?