Фото: tengrinews.kz

У Львові продавчиня накинулася з кулаками на восьмирічну дівчинку, яка буцімто смітила біля магазину, а насправді лиш хотіла витягнути перекуску.  Дитину повезли в лікарню з підозрою на струс мозку. На щастя, медики цей діагноз не підтвердили, натомість зафіксували сильний забій потилиці.  Такі випадки потребують широкого розголосу та негайних дій відповідних органів, бо здіймати руки на дітей – це цілком ненормально, стверджує мати постраждалої дівчинки, працівниця бібліотеки УКУ Христина Воробій.

Це трапилося пополудні сьомого травня. Моя донька Ксеня зателефонувала, і крізь сльози розповіла, що на автобусній зупинці на перехресті вулиць Сахарова та Стрийської  її побила якась жінка. Коли я через декілька хвилин прибігла на місце події, доня дуже плакала й трималася руками за голову.

Дитина їхала на музику – в руках футляр зі скрипкою та папка з нотами. Чекаючи на автобус, дівчинка вирішила з’їсти канапку. Відійшла вбік, хотіла звільнити собі місце на бордюрі й посунула в бік крамниці, що біля зупинки, пачку з-під цигарок, яку хтось викинув. Але канапку вона навіть вкусити на встигла, бо з крамниці до неї вибігла жінка 50-55 років і почала сварити, мовляв, чого Ксеня тут смітить. Врешті жінка схопила мою дитину і почала бити по руках та по голові.

Читайте також: #небийдитину: У Facebook – новий флешмоб проти насильства. Три історії

На зупинці були люди, але крик і плач дівчинки  не привернув їхньої уваги. Можливо подумали, що та жінка – це мати або бабуся дівчинки, тож має право в такий спосіб її виховувати? Люди досі вважають, що бити дітей – це нормально.  Ніхто не заступився за дитину, яку доросла людина схопила за волосся і била по голові. Для мене такі ситуації неприйнятні і є поза межею розуміння. Вважаю, що будь-який діалог з чужою дитиною має вестися за посередництвом її батьків і спірні ситуації треба полагоджувати між дорослими, а не чинити самосуд над дитиною. В таких випадках абсолютно не важливо, чи провинилася дитина, чи ні. Важливі реакції дорослого, який, на відміну від дитини, може контролювати свої емоції й, відповідно, нести покарання за неспроможність поводитися адекватно.

Коли я прийшла і повідомила продавчиню, що викликаю поліцію, то люди дуже оперативно почали зникати – комусь автобус під’їхав, хтось просто пішов у своїх справах.

Продавчиня, з якою я намагалася поговорити, й надалі поводилася агресивно: звинувачувала мене в поганому вихованні, мовляв, у мене істерична дитина, яка одразу ж починає кричати на перше-ліпше зауваження. Навіть в моїй присутності жінка поривалася кричати на Ксеню, перепитуючи: «Я тебе била? Скажи, я тебе била?». Можна собі тільки уявити, якою ця розмова була, коли мене не було поруч.

Ця жінка навіть не намагалася щось вияснити, в чому справа, почувала себе господинею ситуації. Вона заявила, що Ксеня вдарила її по голові, тож вона мусила дати їй здачі, хоч навіть торкатися моєї дитини не мала права! І так дала здачі, що я везла  дитину в лікарню з підозрою на струс мозку. Зайве говорити, наскільки абсурдними виглядають слова про те, що восьмирічна дівчинка побила 50-річну жінку. Врешті, мусіла ж та скривджена дитина бодай якось боронитися!!! З іншого боку, є цілком зрозумілим, що конфліктувати з дорослим дитина буде тоді, коли відчуває з його боку неприязнь, агресію та небезпеку. Але йдеться насамперед про те, що дитина – це завжди тільки дитина! Навіть якби вона вікна била в крамниці, то треба знайти батьків і розмову вести з дорослими, які відшкодовують збитки. Ніхто не має права піднімати руку на дитину! А гамселити по голові дівчинку, яка  переставила вбік пачку з-під сигарет, що її невідомий дорослий курець не мав мужності донести до смітникової урни – це неприйнятна в суспільстві поведінка, яку я, як мама, не налаштована толерувати.

Читайте також: Закон джунглів. Чому львів’яни готові роздерти одне одного за дрібничку

Поліція приїхала через 10-15 хвилин. Опитали нас і продавчиню, а потім ми поїхали у Франківський відділ поліції писати заяву. Оскільки дитина скаржилася на біль та запаморочення у голові, то патрульні порекомендували викликати швидку і ми поїхали в лікарню на Топольну з підозрою на струс мозку. Слава Богу, ця підозра не підтвердилася, але є забій м’яких частин потилиці, про що я маю відповідний документ з лікарні.

Інцидент трапився 7 травня пополудні і зафіксований належно у поліції. Але коли ми з адвокатом прийшли до них у п’ятницю, 11 травня, то виявили, що нічого не зроблено. Поліція ще навіть не починала цікавитися, де по сусідству є камери спостереження і чи вони працюють, до самої продавчині ніхто з поліцейських також не підходив і її показань досі немає.  Я розумію, що наша справа не єдина і, можливо, не найважливіша для поліції, але питання з камерами спостереження можна було з’ясувати ще в день події. Чи це я фільмів про добрих копів передивилася?

Я написала заяву на проведення судово-медичної експертизи на основі виписки з лікарні і поки на тому все закінчилося. Більше ніхто на той час ніяких рухів не робив. Знаю лише, що провадження відкрито за ознаками статті «Умисне легке тілесне ушкодження».

Я  вважаю, що такі випадки повинні мати якнайширший резонанс. Мені загалом цікаво, які методи впливу має наше законодавство на людей, які виявляють агресивне й насильницьке ставлення до дітей. Це штраф? Чи громадські виправні роботи? В іншій країні така людина сіла би до тюрми, а що передбачено у нас? Я буду домагатися, щоби ця жінка понесла покарання відповідно до закону, тому що бити дітей ненормально і таке повторюватися не може!

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.