Чому українці їдуть працювати за кордон і що буде за 2 роки

2621 0
Тепер на роботу за кордон їдуть люди, які ніколи до того часу не були на заробітках.
Фото: polshagid.com.ua

Фото: polshagid.com.ua

Разом з робочими руками на пошуки ліпших умов праці з України вирушають й «мізки». Про те, як можливо зупинити відтік кадрів та що зміниться за два роки, розмірковує представниця «Львівської консалтингової групи» Оксана Абраменко.

Чому українці їдуть на заробітки. Значна частина їде, бо їм не вистачає грошей. Переважно це некваліфіковані працівники, які хочуть заробити більше. За кордоном їм обіцяють зарплатню від 15 тис. грн. Люди бачать тільки цю цифру і переважно не рахують видатки на життя й не зважають на те, що доведеться працювати більше. 

Є люди, які звикли їздити на сезонні заробітки. Вони навіть можуть виїжджати родинами, наприклад, влітку на кілька місяців, а потім повертаються на попередню роботу вдома. Підприємства часто відпускають їх і приймають потім знову.

Ще частина людей хоче себе реалізувати. Це стосується молоді, яка знає іноземні мови та фахівців вищого рівня – інженерів, лікарів, вчителів, часом ІТ-спеціалістів. Ці люди цільово шукають посади, щоби використати свої знання. З огляду на це відрізняються й країни, куди їдуть на заробітки. Перші дві категорії їдуть якнайближче: переважно до Польщі, хоча також обирають Чехію або Угорщину. А ось люди, які хочуть використати саме свої знання, поїдуть далі, навіть за океан. Один зі знайомих нам інженерів пропрацював півроку в Польщі, а потім я побачила, що він знайшов роботу в Німеччині. А ІТ-фахівці їдуть в США чи в Австралію.

Молодь також їде в Саудівську Аравію – здебільшого на рік, потім повертаються додому. Щоправда, потім їм тяжко знайти той рівень оплати, який вони мали на Аравійському півострові.

Хто їде на заробітки. Зараз ми маємо не першу і не другу хвилю трудової міграції. Для розуміння масштабів можу навести такий приклад. Два роки тому на семінарі для HR-спеціалістів компаній із Західної України ми питали, чи вони відчувають вплив трудової міграції з їхнього підприємства. Підняли руки 5 осіб з 200. На те ж питання минулої осені руку підняли вже 75% учасників.

Читайте також: Топ-3 країни, куди найчастіше виїжджають українці

Зараз працювати за кордоном їдуть люди, які ніколи раніше не були на заробітках. Більшість з них треба взяти за руку і привести до роботодавця. 70% тих, хто виїжджає – це робітники, найчастіше на виробництві: оператори, складальники тощо. Також популярні технічні спеціальності – механіки, електрики, слюсарі та зварювальники, а також будівельники, які переорієнтувалися з російського ринку на західний.

Хто і як повертається. Важливо знати не тільки хто та скільки виїжджає, але й хто повертається. Адже у роботі за кордоном є й позитив – люди вчаться працювати на сучасних підприємствах і згодом можуть використати цей досвід вдома. Але тут є свої нюанси.

Зрозуміло, що повернуться сезонні заробітчани. Повернуться люди, які їдуть на заробітки на 6-9 місяців, а потім їдуть додому кілька місяців відпочити. Частина з них після кількох таких турів замислюються про те, щоби перевезти родину за кордон, якщо там вже є стабільна робота і сприятливі умови.

Ми спостерігаємо невтішну тенденцію: чим вища кваліфікація працівника, то важчим є повернення додому. Польща відчуває нестачу інженерів та кваліфікованих спеціалістів нижчого рівня, так званих «майстрів». Більшість з тих, з ким я говорила, налаштовані перевозити родину до місця праці. Тобто найближчим часом назад вони повертатися не збираються.

Як запобігти виїзду за кордон кадрів та мізків. Підвищення зарплатні, про яке багато говорять, є лише частиною необхідних заходів. Передовсім, це буде важливо для першої категорії заробітчан. Але треба розуміти, що підвищення платні чітко прив’язане до зростання продуктивності праці. У Польщі наші земляки це розуміють, а от вдома – не завжди. Це зумовлено тим, що у Польщі узаконена погодинна оплата праці, а в Україні на більшості підприємств цього немає. Крім того, є такі українські роботодавці, котрі пропонують мінімальну платню офіційно, а решту – у конверті, бо знають, що люди хочуть ще й субсидії отримувати.

Якби люди чітко знали, що за понаднормову працю чи роботу у вихідні вдома вони мають отримувати вдвічі чи навіть втричі більше, і їм саме так заплатять, то вона би й залишалися на додаткову роботу. Але це питання просвіти працівників та сумлінності працедавців, які воліють про такі речі мовчати.

Для працівників вищої кваліфікації важливі й кращий рівень освіти чи медицини у країні, де вони працюють.

Читайте також: Світлана Одинець: «Нині ми стоїмо на порозі нової хвилі міграції. І це добре»

Єдиного рецепту для змін немає. Компанії не мають іншого вибору, як піднімати зарплатню, бо конкурувати доводиться не лише в межах країни, але й із зарубіжними виробниками. За нашими даними, підприємства на Львівщині піднімають зарплати бодай раз у півроку – від 15 до 30%. Наприклад, для кваліфікованих робітників порівняно з кінцем минулого року зарплатня виросла на 25%, для спеціалістів та адмінперсоналу – зростання від 15 до 25%.

Але лише збільшення платні не вирішить питання. Потрібно працювати з мотивацією людей. На жаль, у нас немає розробленої політики міста, області і країни загалом, спрямованої на те, щоби люди хотіли залишатися вдома. Це дуже великий обсяг роботи, над якою мали б працювати державні центри зайнятості. Необхідно чітко пояснювати людям, що може їх чекати під час роботи за кордоном. Потрібна й інформація від тих, хто поїхав і повернувся.

Після відкриття кордону ми мусили розуміти, що відтік робочої сили є природним. Наприклад, Польща з цим живе з 1990 року. Закриття кордонів не допоможе, проблему треба вирішувати комплексно. У нас же про це замислились, не коли, умовно, вперше відчули біль у нозі – а коли треба її відрізати. Ми рухаємося повільніше, аніж вартувало би.

Владі варто бути гнучкішою із супроводом потенційних інвесторів. Хоча навіть відкриття нових заводів та фабрик на Львівщині вирішить проблему лише частково. Не менш важливо, аби на ринку праці з’являлися компанії, які потребують не лише рук, але й мізків.

Вже зараз на українському ринку праці умови диктують кваліфіковані кадри, а не працедавці. Якщо раніше на дві вакансії ми отримували 100 анкет і могли обрати справді найкращих кандидатів, то тепер реально обираємо кращих поміж гірших. Кваліфікованого працівника з адекватними запитами  компанії відірвуть з руками і ногами. Це стосується виробничників, інженерів та середнього технічного персоналу попит на яких реально перевищує пропозицію.

На мою думку, активна трудова міграція за кордон припиниться десь за два-три роки. Але біда в тому, що поляки все ще виїжджають далі в Європу, і цілком може статися, що услід за ними лібералізують трудове законодавство інші сусіди. Тоді Україна опиниться перед додатковими викликами.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

 


Читайте також:
Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (0)

Додати коментар