Фото: freepik.com

Щодня міністр охорони здоров’я Максим Степанов звітує про зростаючу кількість хворих на Covid-19 в Україні та наголошує на відповідальності громадян за дотримання карантинних правил. Психологиня Оля Конюх пояснює, чому тактика влади неправильна, а українці масово стають порушниками.

Колективний договір

Фахівці провели дослідження того, чому люди не дотримуються карантину. Є кілька основних причин. По-перше, економічні – люди бояться втратити роботу, адже не всі можуть працювати онлайн: наприклад, велика частка людей працює у сфері обслуговування. Тож коли ідеться про абстрактний вірус, яким людина не хворіє, але мусить виконувати правила заради здоров’я інших, і про те, що вона втрачає роботу і не може заробляти на власну сім’ю, кожен обере те, що є більш реальною загрозою для нього особисто. Очевидно, що така загроза – економічна.

Друга причина – людям важко психологічно переносити соціальну ізоляцію: тиждень чи місяць – не шкідливо для психіки, але зараз уже ідеться про 7 місяців, а у перспективі може й більше. Люди, які не живуть сім’ями або змушені довго не спілкуватись зі своїми рідними, не бачитись ширшим родинним колом, отримують психологічну шкоду від ізоляції і їм складно дотримуватись правил.

Третя причина, про яку говорять учасники дослідження – це турбота про здоров’я і розвиток дітей, які потребують прогулянок та заходів спільно з іншими дітьми. Психологічне і фізичне здоров’я дітей страждає, якщо вони закриті у 4-х стінах.

Додам ще одну причину суто зі своїх спостережень – люди досі вважають коронавірус надуманою проблемою, тому що не бачать, що влада виконує свою частину колективного договору. Дехто не розглядає коронавірус як реальну загрозу, а швидше як тему, на якій можна спекулювати. На жаль, це частково так, тому що ми бачимо, наскільки часто змінюються правила і ухвалюються неадекватні рішення, скільки влада говорить про карантин, але не вирішує питання з тестуванням, з відстежуванням контактів хворих тощо. Люди не бачать спільної роботи влади і громади і не виконують свою частину договору, якщо влада не виконує свою. Тож тема коронавірусу обростає міфами і об’єктивна проблема стає розмитою.

Що з комунікацією?

Проблема недотримання карантинних правил пов’язана ще й із поганою, порушеною комунікацією між владою і громадою.

Жорсткий карантин навесні був місцями неадекватний, необґрунтований і неефективний, а натомість створював людям багато незручностей. Він був потрібен для того, щоб зменшити навантаження на медичну систему і водночас підготувати її до напливу хворих, який відбувається зараз. Та через порушену комунікацію люди цього не зрозуміли.

Читайте також: Чи може «карантин вихідного дня» стримати пандемію. Пояснення епідеміолога

А влада не підготувала медичну систему – самі лікарі говорять про колапс, про брак кисню та інші проблеми. Виникає питання: а для чого тоді був строгий карантин навесні і для чого тоді ще один карантин? Немає логіки ухвалених рішень і вжитих заходів.

Психологія мас

Кількість хворих зростає, люди стикаються з тестуванням, обстеженнями, лікуванням і бачать, що система не працює. Кілька тижнів тому я сама перехворіла на Covid-19 і знаю з власного досвіду, як це: я не могла зробити безкоштовний тест, тому що на забір аналізу треба чекати стільки, що втрачається сенс його проведення, ніхто не відстежував мої контакти і не перевіряв, чи дотримуюсь я карантину. Я зробила тест у приватній лабораторії, сама попередила про зараження колег і рідних та сама провела два тижні на карантині – це була виключно моя відповідальність. Якби я не взяла її на себе, то могла би поширювати вірус далі.

Такі речі, як відстеження контактів, дотримання карантину хворими не мають бути на відповідальності громадян – це справа міської або державної влади. Коли влада не контролює, то люди думають: «ок, якщо цього не роблять, значить, не все так страшно, значить, я можу швидше вийти на роботу чи не повідомляти про свою хворобу».

Не варто сподіватися на відповідальність, коли ми говоримо про велику кількість людей, про громаду. Це є психологія мас: якщо розділити відповідальність між багатьма людьми, то рівень індивідуальної відповідальності суттєво знижується. Це не є особливістю українців, це особливість людської психіки, яку потрібно враховувати в організації процесів.

Громада може бути відповідальною, коли правила чіткі, прості, стабільні і добре прокомуніковані. Наприклад, носити маску у громадських місцях – не вимагає багато зусиль, цього можуть дотримуватися всі громадяни і це потрібно найбільше комунікувати і контролювати, щоб правило не перетворювалось у формальність.

Носіння маски та рівень емпатії

Деякі люди не дотримуються самоізоляції, якщо почуваються відносно добре. Це говорить про те, що вони не дбають про оточення. Є ще одне психологічне дослідження, у якому ідеться про те, що люди, які свідомо не носять маску в громадських місцях, мають нижчий рівень емпатії – це певна психологічна особливість. Окрім того, люди повторюють чиюсь поведінку. Якщо хтось побачив, що колега прийшов хворий, то думає: «ок, я теж можу собі це дозволити». Люди наслідують поведінку один одного і утворюється снігова куля. Тож тут має бути контроль з боку влади.

Читайте також: Карантин вихідного дня для ресторану – це як ампутувати ноги, але по шию

Те, що порушує наш життєвий устрій і ще не стало традицією – не може бути відповідальністю лише громадян. Тому наголошу ще раз – немає ідеальних громадян, ідеального суспільства і влада має це враховувати і брати відповідальність на себе.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.