В Україні триває дискусія, чи діти з окупованих Росією територій Донбасу та Криму повинні вчитися в українських вишах. Мовляв, через їхні пільги при вступі часто обдаровані абітурієнти з цього боку кордону не можуть потрапити в омріяний виш. Про те, чому все таки українське суспільство повинно йти на такий крок, – історик Микола Мельник
Напишу непопулярне. Брати дітей з окупованих територій на навчання в Україну треба. Вони мають побачити інший світ, проблемний, але вільніший, ніж з того боку.
Поляки безкоштовно вчать дітей з «картою поляка». Так само угорці, румуни. Багато з цих студентів вилітають після першого року навчання. Але є і такі, які добре вчаться, і дійсно стають справжніми, а не фейковими носіями польської (угорської, румунської) мови і культури.
Пригадайте, що анексії Криму передувала агресивна культурна та освітня політика – відкриття у Криму філій російських вузів, археологічні експедиції, журнали, книги, виставки. Ну, а бойовиками незаконних формувань, які хотіли б поступити в український виш без ЗНО, нехай займається СБУ та контррозвідка.
Перед звичайними дітьми не варто споруджувати «берлінський мур» (використаю цей заюзаний вираз). Більше того, я би розширив програму на Білорусь, Кубань, Вороніжчину.
Німці зробили безкоштовне навчання для іноземців і отримали великий бонус – навантаженість вузів, зайнятість у галузі обслуговування, зростання ринку нерухомості, можливість відбирати найбільш кваліфіковані кадри для власного господарства.
Зі свого досвіду – студенти Львівського університету з Криму і Луганська повернулися на свою батьківщину іншими людьми, і часто навіть українськими націоналістами.