На фото: Львівська маївка, 1990 року
Другий місяць в Україні триває героїчна боротьба українців проти російських загарбників. В контексті цієї війни активізувалися багато рухів декомунізації та дерусифікації. Одне з питань, які зараз активно обговорюють в соцмережах – чи варто святкувати 1 травня. Що це за свято і чи варто його скасовувати, розмірковує доктор філософії у галузі історії, науковий співробітник історичного факультету Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка Сергій Гуменний.
Читайте також: Неприпустимо, щоби українці відзначали День пабєди 9 травня
Перше травня у нас асоціюється із Радянським Союзом, але святкується воно не тільки на просторі колишнього СРСР. Фактично саме свято з’явилося на згадку про протести у США в кінці XIX століття за 8-годинний робочий день. Бо в часи «дикого капіталізму», з середини XIX століття в США і в інших промислово розвинутих країнах, дуже сильно експлуатувалися робітники. Робочий день був від 12-годин і більше, працювали і діти, і жінки. Тому робітники постійно вимагали скорочення робочого дня та бодай мінімальних прав.
Тому, в принципі, за кордоном цей Міжнародний день праці більше асоціюється із американськими робітничими протестами. Звичайно, комуністична ідеологія завжди спекулювала на робітничому русі. Тому вона постановила це свято як один із заходів свого ідеологічного очільництва над робітничим рухом.
На конгресі Другого інтернаціоналу (міжнародне об’єднання соціалістичних робітничих партій, створене 1889 року – прим. ред.) вже ухвалювали рішення про міжнародне відзначення цього свята. І це, знову ж таки, в кінці XIX століття, коли ніяким Радянським Союзом ще не пахло.
У Львові День праці (як тоді казали «Львівську маївку») відзначали ще в 1890 році, тобто за часів Австро-Угорщини, за двадцятиліття до Першої світової війни. Галичина тоді була центром нафтовидобутку, а робітництво зазнало жорсткої експлуатації, тому і підтримало своє прогресивне свято. Відомо, що на львівській маніфестації того дня були присутні Іван Франко та Михайло Павлик, які брали активну участь у створенні першої української політичної партії – Русько-Української радикальної (РУРП).
Тому, як бачимо, елементи святкування Дня праці були і до Радянського Союзу та носили інше забарвлення. Просто в часи СРСР сильно «вчепилися» у це популярне серед робітників свято і активно використовували у пропагандистських цілях.
В Україні раніше, у 2017 році, вже були зроблені певні кроки для переосмислення цього свята. Тоді були внесені зміни до закону і День міжнародної солідарності трудящих переіменували у День праці. В принципі, його краще актуалізувати до подій «Львівської маївки» 1890 року. На них можна опиратися.
Саме свято варто було б просто позбавити першотравневих радянських міфів. Я не вбачаю у ньому радянського підтексту у світлі того, що у нас були прецеденти його святкування до Союзу, під час подій на Галичині. Нам потрібно триматися нашої історії. Є інші свята, які мають конкретно радянський підтекст – варто звернути увагу декомунізації на них. Наприклад те саме 9 травня, яке дехто все ще відзначає.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
