Фото: Сьогодні

Світ поволі повертається до життя. І одною з ознак цього є те, що на перший план виходять не лише коронавірусні теми. Зокрема, психологічні проблеми людей, які пережили різні труднощі. Психологиня Оксана Медвідь про важку та емоційну тему – як адаптуватися людям з сімей алкоголіків. 

В Радянському союзі, алкоголізм був нормою. Подружжя жили в таких умовах, жінки не розлучалися, бо «що скажуть люди», «ну і як без батька ростити дітей», «і куди нам піти». І в таких умовах жили діти, бачачи, як батько чи мати постійно вживали алкоголь, били один одного. Насильство, відсутність моделі сім’ї, психологічні травми – це все, що отримали діти алкоголіків.

Читайте також: Як вижити батькам, коли карантин вкотре продовжили

У таких людей самооцінка є «літаючою». Вона так часто змінюється залежно від обставин, висловлювань будь-кого, вона може мінятися хоч щодня чи щогодини. Такі люди є надто критичними до себе, часто вимагають такої критичності і від інших.

Вони не вміють просити. Їм легше зробити все самим, бо вони швидко подорослішали. Такі життєві історії загартовують особистість. Поки мама заробляла гроші, щоб купити хоча б хліб і масло, а батько успішно все пропивав, то дитина слідкувала за домом, піклувалась про молодших братів і сестер, або просто навчалася «виживати».

Зазвичай більш мовчазні. Чи легко ділитися такою інформацією з іншими, звичайно, що ні. Тоді ти замовчуєш, а інші це відчувають і спілкування з однолітками не надто успішне. Чи воно вплине на комунікацію у дорослому житті, безумовно так. 

Ставлення до тата – ставлення до чоловіків. Це часто корелює один з одним. Коли у дитини є недовіра до батька, як до чоловіка, то у дорослому житті підсвідомо такі жінки недовіряють більшості чоловікам. 

Витривалі. Є і від цього плюси, такі люди є витривалими, у них достатньо високий рівень стресостійкості.

Терпеливі. Це і плюс, і мінус. Терпеливість – це достатньо позитивна риса особистості. Але не тоді, коли її забагато. Такі особистості просто патологічно терплять і терплять, вони цього добре навчилися. 

Свідки насильства. Коли алкоголізм стає різким, так і батьки стають агресивними. Діти, які бачать насильство вдома – це травма на все життя, з якою важко справитися, важко відпустити, майже нереально забути.

Страхи і депресія. В дитинстві діти багато чого бояться, а тут цей рівень збільшується, бо тато або мама прийдуть дуже п’яні чи дуже-дуже п’яні. Чи мама має настрій комунікувати з дитиною, коли тато п’яний, ну вкрай рідко. Дитина часто відчуває самотність, розпач та відчуття непотрібності. Такий стан впливає на дитину, особливо, якщо це підліток. 

Читайте також: Як жити, коли в країні коронавірус?

Модель сім’ї. Як такі діти мають будувати стосунки з протилежною статтю, якщо вони не знають, яким насправді має бути чоловік, бо їхній батько був відсутнім. Як вони мають вибрати батька для своїх дітей. Коли така модель відсутня, то потрібно багато спроб, щоб навчитися. 

Як ви вже зрозуміли, такі життєві історії загартовують з одної сторони, а з іншої – приносять багато незручностей та головне приносять багато болю. Найчастіше такі особистості потребують ніжності, прийняття, розуміння та підтримки.

До мене приходять багато таких людей, в кожного своя історія, але їх об’єднує мама або тато алкоголіки. Це довгий шлях до себе, але тільки їм вирішувати, що з цим робити.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.