Фото: hot1005fm.com
Кілька десятків років тому знаменитий італійський письменник Джанні Родарі в оповіданні «Джіп у телевізорі» напівжартома описав нове для тих часів явище – залежність дітей, та й не тільки їх, від телебачення. З роками та розвитком технологій ця проблема не лише не зникла, а й набула нових і не менш небезпечних вимірів, пише журналіст Тарас Базюк.
«Сховала телевізор», – чую, як жінка років 40 ділиться життєвими проблемами зі своєю подругою в крамниці – «Я вже не знала, що робити. Вчитися не хоче, тільки в телевізорі стирчить».
Потім виявилося, що дитина вже кілька разів телефонувала до матері з проханням «віддати телевізор», однак безрезультатно. «Хай уроки робить», рішуче налаштована жінка.
Подруга погоджується, що це дієвий варіант, але тут же «палиться», що для неї «ящик» також став звичкою – вона обов’язково тримає його увімкненим, коли щось робить удома чи відпочиває – «аби щось говорило».
Мене аж розпирає похвалитися, що телевізор зник з життя нашої родини кілька років тому. Тому що із майже сотні телеканалів, які пропонував провайдер, не набиралося навіть десяти, які нас реально могли зацікавити. Водночас тоді швидкість та вартість інтернету вже тоді дозволила вибирати для перегляду саме ті мультики, фільми, пізнавальні та спортивні передачі, які подобалися нам, бо ж впливу на те, що транслюють в «зомбоящику» ми не мали. Але вклинитися в розмову не вдається, я відволікаюся на повідомлення з «Фейсбуку», забираю покупку та виходжу надвір.
Читайте також: 5 причин відмовитись від перегляду телевізора
Хлопець без телевізора все одно крутиться десь на маргінесі свідомості і за кілька хвилин виринають образи з дитинства – як десь так у класі 5-6 я був таким же фанатом телевізора. Тоді, на початку 80-х радянські телеканали були нудними до оскомини, але «рятувало» польське телебачення. По неділях там крутили японські мультики про Сіндбада, а по суботах – американський мультсеріал про непереможну команду підлітків, які керували космічним кораблем і регулярно били всяких злих дядьків. Уже не пригадую, як цей мультик називався, але підозрюю, що йшлося про якийсь, як тепер кажуть, спінофф «Зоряних воєн», дуже вже роботи були подібні. Але не в тому справа.
Штука в тому, що діти тоді по суботах ходили в школу і подивитися якусь серію про не надто недоступних на радянському ТБ героїв було щастям. А тут виявилося, що цей мультик крутять щодня, але, от халепа, тільки під час уроків.
Кілька тижнів я різними шляхами більш чи менш регулярно виривався зі школи – «несподівано» хворів чи вигадував якісь небилиці, щоби потрапити додому в годину «Ч». Вчився я добре, вчителі не здогадувалися про справжні причини моїх відлучень. Тож певний час виїжджав на загальній ерудиції та насолоджувався улюбленим мультиком. Однак незабаром прогалини в знаннях стали вельми помітними, я хапнув кілька трійок на рівному місці і щоби не дістати по шиї від батьків, мусив знову повернутися до уроків та підручників.
Що ж діється тепер у головах дітей, які запопадають пульт від дивосвіту зі стома телеканалами в свої руки, важко й уявити. Саме тому учені не втомлюються повторювати про небезпеку неконтрольованого перегляду ТБ- програм для дітей дошкільного віку та про обмеження часу перед телевізором старших дітей.
Читайте також: Як розважити дитину вдома під час карантину: 10 ідей
Нещодавно американські вчені з університету Міннесоти оприлюднили результати понад 20-річного дослідження. Виявилося, що надмірне висиджування перед телеекраном окрім всіх інших «подарунків» призводить до зростання ризику венозного тромбозу – ще однієї хвороби від «доброго життя».
Однак психологічні проблеми від телевізора можуть мати не менші за масштабами наслідки і саме тому медики та психологи не втомлюються нагадувати: що менше часу діти проведуть біля телевізора (навіть якщо йдеться про спільний перегляд з дорослими), то менше несподіванок чекатиме на дорослих у поведінці їхніх нащадків.
Щоправда, відлучення від телевізора у наш час може виявитися недостатнім, адже на зміну йому іде інтернет з таким набором спокус, що старий-добрий телевізор нервово курить збоку. Тому не треба обмежуватися встановленням батьківського контролю на Smart TV чи окремого користувача на персональному комп’ютері (чи смартфоні) з відповідними фільтрами від незвіданих спокус світової павутини. Не варто робити з медій замінників батьків, бо в якийсь момент може виявитися, що тимчасовий варіант заміни родичів телевізором/комп’ютером на час роботи, ходження в гості ітд, стане улюбленим та постійним. І батькам у таком світі місця може й не залишитися.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
