Фото: politeka.net

Щире каяття у Львові допомогло продавчині неякісної риби та водію, що збив на смерть перехожу, уникнути суворого покарання. Але чи так має діяти закон? Про це розмірковує журналіст Тарас Базюк.

Упродовж десяти днів львівські суди оприлюднили вироки у двох резонансних справах. Йдеться про наїзд на людей біля церкви Андрія у червні минулого року та масове отруєння неякісною сирокопченою скумбрією у вересні минулого року на «Привокзальному» ринку. Спільним для цих справ виявилося те, що люди, котрим загрожувало реальне ув’язнення, отримали  умовні терміни. І в обох випадках пом’якшуючою обставиною було «щире каяття» підсудних.

Я не правник і не можу сказати, яким чином суд вимірює оце щире каяття та співвідносить його із вчиненим правопорушенням, щодо якого є чіткі та за ідеєю безпристрасні параграфи та підпункти Кримінального кодексу.

Але мені направду дивно, як навіть найщиріше каяття може бути пом’якшуючою обставиною в історії, де тверезий водій з поважним стажем управління автомобілем, на справному джипі (експертиза виявила, що авто не мало технічних несправностей, які завадили б  належному управлінню) в’їжджає в людей. Про наслідки ми знаємо – літня жінка загинула на місці, інша зазнала травм і потрапила до лікарні. 

Воно, звичайно, зараз Великодній піст і пасує прощати гріхи «вольная і невольная». Але правосуддя передовсім  має чинитися sine ira et studio і ще менше з огляду на всепрощальні настрої. Постраждалий може вибачити своєму кривдникові, але закон діє за дещо іншими правилами – покарання має бути неуникненним і відповідним до вчиненого порушення.  Інакше порушників тільки більшатиме і всі вони щиро сподіватимуться на гуманний суд.

Читайте також: Водій «Тойоти», що збив насмерть жінку в центрі Львова, отримав 2 роки умовно

Чи є у згаданих випадках покарання адекватним за заподіяну шкоду? Можливо, прилюдного каяття вистачає, щоби замінити реальне ув’язнення умовним, коли йдеться про отруєння рибою.  Але невже смерть невинної людини під колесами автомобіля через неуважність, невмілість чи… (список причин можна продовжити і він є суто гіпотетичним) є рівним попередньому?

Я розумію, що винуватця можуть гризти докори сумління, однак чи може суд це якось фізично виміряти? Бо ж якось слабо віриться, що іспитовий термін разом з усіма відвідинами органу пробації та можливими обмеженнями у пересуванні буде відповідним способом покарання, як кілька років у в’язниці.

У жодному випадку не є прихильником тотальних посадок всіх і вся – таке вже було і нічого доброго людям і державі не принесло. Однак яким би ефемерним не було реальне покарання, винуватець відчує його набагато сильніше, аніж «звільнення від відповідальності» згідно зі статтею 75 УК України. Інакше всі умовні терміни, байдуже, чи для продавців неякісної риби чи для водіїв, які збивають на смерть перехожих, в суспільній опінії матимуть одне пояснення – відкупилися.

Читайте також: Продавчиню неякісної риби з Привокзального засудили до двох років умовно

Якось в розмові один адвокат розповів про закономірність, яку він відслідкував у справах про ДТП – що дорожчий автомобіль у порушника правил чи винуватця ДТП, то критичніше розглядають в суді аргументи обвинувачення.

Я не маю аж такої документальної бази, однак після оголошення вироку у справі ДТП біля церкви для цікавості переглянув десять подібних вироків львівських судів. З недавніх справ, вибраних «методом наукового тицяння», у переважній більшості суд таки вірив у щире каяття винуватця аварій чи у визнання провини, навіть якщо йшлося про випадки, де гинули люди.  До ув’язнення засудили одного чи двох винуватців аварій.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.