фото: Тетяна Турчина
Побачивши фото ліжок у коридорі львівського пологового на Рапопорта, чимало коментаторів у соцмережах встали на захист адміністрації – мовляв, «кудись вагітних треба класти». Львів’янка Тетяна Турчина вбачає в цьому стокгольмський синдром.
Учора моя трирічна племінниця поскаржилась на головний біль, вийшовши з дитсадка. Її мама намацала на голові величезну ґулю. Коли вона повернулась до садочка й запитала у виховательки, що сталося, та відповіла, що не знає. Добре, що дитина вміє говорити і сказала: «Я ж плакала і казала вам, що вдарилася». Можливо, хтось спокійно ставиться до того, що йому брешуть, але не наша родина. Виник скандал.
Учора я оприлюднила фото про нелюдські, як на мене, умови перебування вагітних у пологовому на Рапопорта. Можливо, для когось це нормально, але не для всіх. Знову почався скандал.
Тиждень тому у Львові масово потруїлися рибою. Можливо, для когось нормально готувати продукти у гаражах і підвалах, бо так робить половина «Привокзального», але виник скандал.
П’ять місяців тому я писала про власні пологи. Як мені нав’язували купівлю суміші, як хамив персонал, як не був дотриманий тепловий ланцюжок. Про добровільно-примусові внески. І теж був скандал.
Ми щодня клянемо владу, водіїв маршруток, продавців у крамницях і офіціантів. Розповідаємо про побори в лікарнях і школах. Ми взагалі дуже невдоволені життям. Але висловлюємо це невдоволення тихенько, на кухні, максимум – у кафешці за чашкою кави. Коли ж справа доходить до відстоювання своїх прав, усі раптом замовкають.
Ми так часто стикаємось із порушенням своїх прав, що не тільки перестали їх помічати, а й почали виправдовувати тих, хто їх порушує. Масовий стокгольмський синдром… Насправді ж – синдром рабів без власної думки і права вибору. Бо поки ми будемо це дозволяти, доти й будемо так жити.
Я завжди відстоювала свої права, а з народженням дитини – відстоюю вдвічі дужче. Я вірю, що лише так можна змінити щось у нашій країні. Можливо, я того покращення не відчую, але хочу, щоб відчула моя дитина.
А життя кожної малечі починається в тому пологовому коридорі. Й допускати цього не можна. Бо кожна вагітна жінка має право на отримання якісної медичної допомоги в адекватних умовах.
Тож, якщо ви збираєтесь до пологового чи вже опинилися там, маєте знати й вимагати згідно з відповідним протоколом МОЗ таких речей:
- лікарі не мають права відмовити вам у наданні медичної допомоги, якщо у вас почалися пологи
- відразу після народження дитину кладуть на живіть матері або батька
- дитина обсушується, відбувається контакт шкіра до шкіри, її накривають для збереження тепла
- цей процес має тривати щонайменше дві години
- дитину мають відразу прикласти до грудей
- лише за дві години лікарі можуть важити, міряти й виконувати інші маніпуляції
- потім породіллю з дитиною, не порушуючи теплового ланцюжка, переводять до палати
- дитину не мають носити медсестри чи санітарки
- дитина і мати мають бути разом в одній кімнаті цілодобово з моменту народження до моменту виписки зі стаціонару
- мати годує дитину грудьми на вимогу дитини
- мати доглядає дитину з залученням рідних і мінімумом втручань із боку медперсоналу
- всі маніпуляції – щеплення, скринінгові обстеження тощо – виконуються в палаті в присутності матері, яка має бути поінформована і дати згоду на них.
Якщо якесь із ваших прав порушили, негайно звертайтесь на гарячу лінію: 032-276-45-92 – управлінні охорони здоров’я Львівської міської ради, 0-800-801-333 – Міністерство охорони здоров’я.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
