Це продовження історії Початки банківської справи у Львові, або Ломбард на цвинтарі. Існування банківської справи у Львові XVII-XVIII століть доводить і так званий вірменський «Pius Montis», який з’явився на вул. Краківській, поруч з Вірменським собором. Вправні вірмени добре розуміли переваги низького кредиту, тому при кожному їхньому храмі здавна існував окремий заклад, який надавав кошти під заставу. У 1792 році, наводячи лад у майнових стосунках, австрійський уряд об’єднав усі ці дрібні установи в одну та дозволив виплату застави під вісім відсотків. Прибуток мав йти на допомогу вірменському духовенству.

У цій будівлі колись розташовувався вірменський банк

Ця фінансова установа проіснувала до початку ХХ століття, а її докладний опис залишив Францішек Яворський у книзі «Lwów stary i wczorajszy» виданій у 1910 році. Зокрема він писав: «Поспішає сюди здебільшого пролетаріат зі своїми вбогими коштовностями і тулиться до заґратованих вікон, за якими зникають родинні реліквії, обручки, але за це одержують кілька гульденів… часом дуже потрібних».

У ХІХ і на початку ХХ століття було створено чимало фінансово-кредитних установ, для яких зводили величні будинки, що збереглись до наших днів.

В 1841 році в Галичині заснували Земельне (Крайове) кредитне товариство. Заклад був місцевим, його операції не поширювались на всю державу, обмежуючись лише провінціями Галичини та Буковини. Земельне кредитне товариство надавало позики та іпотеки з одновідсотковою амортизацією.

Будинок Гауснера на вул. Карлоля-Людвіка, 1/3 (тепер просп. Свободи). Листівка 1906 р.

Від 1849 року товариство оселилось в будівлі на вулиці Коперника, 2. Сьогодні цей будинок львів’янам відомий за адресою просп. Свободи, 1/3. Зводився він з 1809 до 1822 року, першим його власником був підприємець Гауснер, засновник банківського дому «Гауснер та Віоланд». Фасад будинку оздоблений скульптурними рельєфами на міфологічні сюжети: «Викрадення Єлени», «Еней рятує батька», «Амур і Психея», «Викрадення Сабінянок» роботи славетних львівських скульпторів Гартмана Вітвера та Антона Шімзера.

На підставі спеціального цісарського привілею в 1843 році у Львові започатковує діяльність Галицька ощадна каса. Її девізом було гасло «Працюй та зберігай», а символом – мурашка. За діяльність цієї установи поручився крайовий сейм і гарантував повернення грошей на першу вимогу та своєчасну виплату відсотків.

Галицька ощадна каса на розі вулиць Карлоля-Людвіка і Ягелонської. Листівка 1916 р.

Перші роки свого існування Галицька ощадна каса розташовувалась у будинку №2 на вул. Січових Стрільців, а в 1889-1891 роках видатний львівський архітектор Юліан Захаревич збудував для каси власний будинок на просп. Свободи, 15.

Над входом у будинок, можна побачити скульптурну групу, яку дехто називає статуєю Свободи. Насправді ж вона символізує економічне процвітання, оскільки Галицька ощадна каса фінансувала промислові установи та будівництво.

Скульптурна група «Ощадність», яку  необачно називають львівською статуєю Свободи

У 1853 році у Львові відкривається філіал Австрійського національного банку, у 1862  – Австрійський кредитний, а через три роки – Англо-Австрійський акціонерний комерційний банки. Серед банківських установ того часу слід відзначити заснований у 1867 році у Львові Галицький акціонерний іпотечний банк, що на пл. Галицькій, 15. Він надавав позики під заставу земель та коштовностей, приймав вклади на звичайні та валютні ощадні книжки, брав на зберігання цінні папери, в обмінному пункті можна було купити і продати валюту. Розташування поруч з готелем «Жорж» робило банк популярним серед іноземців.

Галицький акціонерний іпотечний банк, пл. Галицька, 15. Листівка 1918 р.

Згідно з рішенням Крайового сейму від 21 жовтня 1888 року було створено Крайовий банк королівства Галичини та Володимирії з великим князівством Краківським. Для виконання ухвали сейм надав 2 млн. крон. Крайовий банк розміщувався в побудованій Юліушем Цибульським кам’яниці на вул. Костюшка, 11. Тепер тут головний корпус Львівського державного університету фізичної культури імені Івана Боберського.

Крайовий банк королівства Галичини та Володимирії. Фото з освячення будівлі банку 1905 р. і самої будівлі 

Становлення української кредитної кооперації у Західній Україні почалося в 90-х роках ХІХ ст. Перші ощадно-позичкові каси почали поширюватися після прийняття у 1891 році нового статуту товариства «Просвіта». Велике значення для українського Львова мало товариство з обмеженою порукою кооперативний банк «Дністер», створене у 1894 році. Метою закладу була допомога своїм членам у вигідному розміщенні заощаджень, наданні позик на вигідних умовах, допомога в організації підприємств, сприяння піднесенню добробуту українського селянства, промисловості, торгівлі.

Членом кооперативного банку мав право бути лише член товариства взаємних забезпечень «Дністер». Управа цього товариства та кооперативного банку була спільною. Почесним президентом обох установ був митрополит Андрей Шептицький.

Читайте також: Спогади про вулицю Руську у Львові

В перші роки свого існування банк «Дністер» знаходився в кам’яниці «Просвіти» (пл. Ринок. 10). А у 1904 році викупив дільницю на вул. Руській, для зведення власного будинку. Розробкою проекту займалась фірма українського архітектора та підприємця Івана Левинського. Будівництво велось протягом 1905-1906 років.

Центром Української кредитної кооперації в Галичині з 1898 року стає Крайовий кредитовий союз, що на початках об’єднував 17 кооперативів, а за рік – 29 колективних членів. Розташовувався банк у будинку «Просвіти» на площі Ринок, 10. З 1924 року цю установу почали скорочено називати «Центрбанк». Основною діяльністю закладу була організація та акредитування кооперативів, контроль за їх діяльністю. Резервні фонди знаходились на вул. Січових Стрільців, 5.

Загалом список банківських установ Львова на межі ХІХ-ХХ століть можна було б продовжити, згадавши Празький кредитний банк, Кредитне товариство землевласників Галичини, Італійський страховий банк, а сучасну вулицю Січових Стрільців сміливо можна назвати львівською Волл-стріт, оскільки там розташовувалось понад десяток банківських установ.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.