Фото: Robert Bye
Львів’янка Іванка Гаврилко каже, що розуміє автомобілістів, які вимагають збудувати в місті більше смуг. Водночас вона пропонує змінювати підхід до пересування Львовом загалом і покращувати умови для пішоходів та велосипедистів.
Днями було дуже сонячно і я мала потребу поїхати в King Cross Leopolis на невеликі закупи. Авто вирішила не брати, оскільки те, що мені потрібно, помістилось в дуже маленький рюкзак. Тому вибір був між автобусом і велосипедом. В спеку автобусом не дуже зручно добиратись, тож я обрала велосипед.
5-6 кілометрів – невелика відстань, рівнинна частина Львова. Бери і насолоджуйся поїздкою. Але завжди є одне «але».
Або декілька. Львів наразі не готовий до велоруху дорогою, а водії не завжди толерантні до інших учасників руху. І справді стресово добратися від зупинки «Дитяча залізниця» до перехрестя Стрийська-Наукова. На частині, яка б мала бути тротуаром, екстрім не менший. Із нетерпінням чекаю, коли збудують велодоріжки.
Від перехрестя до автовокзалу – просто казкова велодоріжка, правда багато перехожих, і гілки б'ють по мармизі. А потім – тільки проект велодоріжки, багато калюж і машин.
Періодично виникають дискусії, що робити, аби було менше заторів у Львові. Якщо б був комфортний громадський транспорт, я б вибрала автобус, а не авто. Будуть зручні велодоріжки – їхатиму велосипедом не лише влітку. Будуть більше смуг для авто – будемо спілкуватись, стоячи в заторах.
Я розумію водіїв, які вимагають, щоб у місті збудували більше доріг. У мене двоє дітей, яких потрібно завезти в садочок, школу, на гуртки. Мені неоноразово доводилось користуватись виключно громадським транспортом. Неодноразово мені доводилось годину чекати, щоб отримати шанс добратися ввечері зі спорткомплексу, бо водій єдиного маршруту вирішив скоротити робочий день.
Або коли вранці потрапити до школи можна або на авто, або пішки, бо в автобус може залетіти лише муха, і та буде скаржитись на брак кисню в салоні. Дитина після такого екстриму геть не здатна навчатись, а потребує відновлення сил фізичних та емоційних.
Про що нам говорить досвід країн, де хочеться жити – менше простору для авто, більше простору для пішохідних прогулянок, велосипедів, громадського транспорту. Чи говорить це про те, що ми таким чином утискаємо власників авто – ні. Ми просто даємо всім можливість використовувати міський простір комфортно. А за містом смуг для руху таки має бути більше, бо на кожного українця припадає 12 457 кв. м, а у Львові, якщо вірити Вікіпедії, на кожного мешканця припадає 251 квадратних метрів. Але місто не може існувати так, щоб кожен став на своєму квадратику, та й по всьому, треба десь жити, вчитись, працювати, лікуватись, відпочивати, пересуватись і при цьому використовувати спільний простір.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Колонка підготовлена в межах спецпроекту «Рік комфортного пересування». Партнер проекту — компанія EasyPay — найбільший небанківський оператор платіжних та фінансових сервісів в Україні. Свої ідеї та пропозиції для вдосконалення міської мобільності можете надсилати за адресою: Tvoemisto.tv@gmail.com, у темі листа зазначивши «Рік комфортного пересування у Львові». Важливі думки ми опублікуємо на сайті та озвучимо під час експертних дискусій.
