Фото зі сторінки Володимира Зеленського
Найближчим часом нам треба трохи більше дбати про свою безпеку та безпеку близьких, ховатися в укриття, за дві стіни від прильотів, а ще доведеться вчитися дбати про свої нерви. На цьому наголошує психологиня, засновниця психологічної студії «Сенс» Мар'яна Франко.
Читайте також: Нова еліта. Я мрію, щоб після війни саме вона відчула, як змінюється Україна
Як відволіктися від війни? Робіть речі, які залежать від вас і в які можна включатися. Дуже допомагає проактивна поведінка, коли людина може знаходити у ній свій сенс. Для більшості людей це діяльність – яким чином вона може бути корисна іншим людям. Діяльність, активність, творчість дозволяють перемкнутися на те, що залежить від тебе, повернути відчуття, що ти є творцем свого життя, а не війна. Війна справді прийшла в нашу країну, але ми можемо її не впускати у своє життя.
Війна ведеться не тільки на фізичному, але й на соціально-психологічному рівні – де є наші емоції, стосунки, і коли ми розуміємо, що ворог ставить їх під загрозу – створює емоційну небезпеку.
Як слід сприймати ці жахливі факти війни? Маємо одягати захисний костюм, як пожежники, коли заходять у вогонь – коли вони мають контактувати з небезпекою і при цьому вберегти себе. Ми, по суті, як ті пожежники – маємо допомагати один одному, але маємо залишитися здоровими, оберігати себе від стресового середовища.
Адже стресу буде все більше, нам ставатиме емоційно важко, утім ми маємо зі всім впоратися. Для цього пропоную навчитися правилу «Двох стін для душі» і ховати за дві стіни також свої душі, щоб залишитися чуйними та людяними, щоб допомагати іншим і водночас емоційно не вигоріти.
До прикладу, мої «дві стіни» – це перш за все убезпечити психіку при контакті з травматичною інформацією, за рахунок того, що я лише читаю новини (шокуючі картинки і відео свідомо практично не дивлюся). А також друга стіна, яка обмежує вплив стресу – це моя професійна ніша, роль, в якій я найбільш ефективна в часі війни – бути кризовим психологом. Професійна роль дозволяє мені допомагати тим, хто поруч і водночас захищає, адже зосереджує лише на тому, на що я реально впливаю.
Власне, «правило двох стін» означає, що коли ми йдемо у небезпечну ситуацію, то розуміємо, що маємо свідомо включати запобіжники, які допомагають нам контактувати з інформацією у безпечний спосіб. Наприклад, якщо ви читаєте негативну інформацію, то можете збалансувати її позитивною чи нейтральною історією, прочитати книжку чи послухати лекцію і подумати, як скерувати емоцію в дію.
Якщо стикнулися з несправедливістю, втратою чи горем, то після цього можна подумати – а як я можу зберегти людяність чи що я можу зробити доброго, щоб зробити цей світ кращим? Про кого подбати – дитинку, собачку, сад, щоб втриматися і не потрапити в емоційну яму, щоб вас знову не затягнув гострий стрес.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
