Любіть своїх. У нас в декреті тато, а не мама

3196 0
Найбільшим моральним задоволенням є те, що малюк просто шаленіє, бачачи тата з мамою, його усмішка не згасає. А два старші брати мають тата не тільки на годину-другу після робочого дня і на вихідних.
Фото: psychology.ucu.edu.ua

Фото: psychology.ucu.edu.ua

В Україні переважно жінки ідуть у відпустки з догляду за новонародженими. Львів’янин Роман Чорний став одним із небагатьох чоловіків, який вирішив зробити перерву в кар’єрі, щоби піклуватися про новонародженого сина. І ще про двох дітей.

Чи добре я подумав?

Два місяці вже пролетіли, як я зробив незвичний та незрозумілий для більшості крок під назвою «декретна відпустка». Вона в мене особлива з усіх оглядів, бо вісімнадцять років я був менеджером і калатав з 9 до 18 години, плюс ще додаткова робота. Безмежно люблячи свій фах, я рухався якоюсь там кар’єрною прямою і не дуже задумувався над тим, що ж буде далі. Багато людей знають, як це – хочеться, щоби ця чудова «стабільність» тривала завжди. І коли ти прив’язаний до такого трибу життя, щось змінити – просто нереально. Тим більше, що всі навкруги кажуть: «А ти добре подумав?».

Читайте також: Тато Твого міста. Отар Довженко: Все, що ти уявляєш про дитину до її народження – фігня

На початку найважчим було піти на цю довгу авантюру. Тоді з'явились докори, страхи, страшна невпевненість. Я сумнівався ще перший місяць, вже як відпустка почалась. 

Коли мав народитися Ярема, ми були далеко від дому, ситуація в дружини була непростою. Ми дуже хвилювались, очікуючи на пологи. Сльози і радість нас настільки зблизили, що той час можна назвати справжнім медовим місяцем для майже вже багатодітних батьків. Тож у відпустку я потрапив майже автоматично.

Тепер мій час «летить», а я почуваюсь по-іншому

Відтоді розклад з 9 до 18 години умить щез, натомість з’явився інший – «плаваючого типу». Я почав відчувати час, любити його. І хоча тепер він летить, напевно, ще швидше, я почуваюся зовсім по-іншому, бо маю щось таке, чого не мають інші. Друзі запитують, коли зайду в офіс, а я кажу, що через три роки.

До речі, коли в районному відділі соцзахисту оформляв допомогу, то спершу почув від працівниць: «Та то мами ходять в декрет, мушчина, пучитайте закони». Ну, але я виявився впертим, посміявся і все, що потрібно було, мені оформили.

Так само ми всі знаємо, хто таке немовля. Проте невидима щоденна робота, яка з ним ведеться у більшості випадків, так і лишається невидимою... Міг би її тут перелічити, та без сенсу.  Ми, чоловіки, маємо мегаважливі аргументи: «Я гроші заробляю, а шо роблять ті, що вдома цілий день?». А коли приходить вихідний або «пйонтек», усі дружно чухаємо у паб чи на Буковель, тільки б не вдома, ну, бо втомились і хочеться трошки відпочити від усього.

Я не даю цицьку, не ношу довго малюка, та все ж маю немалу науку від тієї невидимої рутинної праці. Найбільшим моральним задоволенням є те, що малюк просто шаленіє, коли бачить тата з мамою, його усмішка не згасає. Деколи я собі думаю, як то він може так довго шось по-своєму говорити і всміхатися, не зупиняючись.

Тепер я цим насолоджуюсь

А ще у нас є двоє старших синів – Марко і Лев, – які теж однозначно тепер наділені більше батьківською увагою. На диво, хлопці стають меншими бунтарями. І в них, і в мене прокинулися досі невідані почуття. Тепер я можу забрати сина швидше зі школи, аби завести посеред дня на тренування, зробити «матем» або англійську, зіграти в уяву, у шахи чи хованки. І це не порівняти з «офісним часом». А ще є можливість прийти на свято до кожного зі своїх синів. Коли вони були меншими, то в садок до них ходила Ярка і бабуся з дідусем, а я завше був на роботі. Тепер і я цим насолоджуюсь.

Читайте також: Тато твого міста. Микола Савельєв: з дітьми ти намагаєшся бути кращим, аніж є

І ще одне. Зараз моя дружина – молода дизайнерка, тож розвиток її справи потребує уваги не одної людини. Я допомагаю їй з цим, тепер ми ще й партнери по бізнесу. Спільно організовуємо виставки, покази, налагоджуємо виробництво. Це теж новий виток у сімейних стосунках. Пам’ятаю, у перший день мого декрету розвели дітей по школах, випили з дружиною кави, пішли вирішувати справи. І між іншим познайомились з купою цікавих людей. День був настільки насиченим, що ми його пам’ятаємо і згадуємо частенько.

Тепер і я кажу: не бійтесь змін, вони корисні, час усе зробить правильно.

Мораль: без всякої моралі, любіть своїх :) 

P.S. Поки старші брати висять в планшетах, а мамі болить голова, ми з Яремою слухаємо Sting & Shaggy.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.


Читайте також:
Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (0)

Додати коментар