Люди молилися, щоб вижити, а діти просили хрестики

7128 0
Люди кажуть, що багато молились. В таких обставинах, коли холодно, немає світла, газу, розбомблене все довкола, кажуть, розумієш, що у тебе залишився лише погріб.
Фото: Stepan Sus

Фото: Stepan Sus

Єпископ Української Греко-Католицької Церкви Степан Сус відвідав села на Чернігівщині, які пережили 25 днів окупації. Люди молилися, щоб вижити, а діти просили у нього хрестики. Владика розповів, що він побачив після рук окупантів, з якими мріями далі живуть українці, які зазнали знущань, і як не втратити віри у Того, хто оберігає Україну.

Читайте також: «Найгірше було при москалях». Як українці святкували Великдень під час воєн

Ми побували у кількох селах на Чернігівщині. Багато допомоги надійшло із Гарнізонного храму зі Львова, її передали люди з різних куточків світу. До деяких сіл була сильно поруйнована дорога. Сумарно там живуть понад 500 людей, з них 80 – діти. Ці люди були 25 днів під окупацією. Вони розповідали про свої переживання, про емоції, про те, що бачили під час окупації. 

Люди підходили, просили благословення для себе, для своєї сім’ї. Вони дякували Богу, що залишилися живі. Під час окупації вони здебільшого сиділи у погребах. Росіяни часто не дозволяли виходити їм на вулицю. Інколи когось, хто порушував заборону, розстрілювали, комусь погрожували, але вмовляннями вдалось уникнути розстрілу. 

Люди кажуть, що багато молились. В таких обставинах, коли холодно, немає світла, газу, розбомблене все довкола, кажуть, розумієш, що у тебе залишився лише погріб. Окупанти повбивали домашніх тварин – свиню, корову, з’їли все, що у людей було. А люди молились, просили в Бога вижити.

Звичайні речі, які ти колись хотів мати в побуті, вже не важливі, найважливіше – це залишитися живим.

Жінки з великим болем згадували про наругу росіян, про згвалтування. Також це переживали і діти, зокрема одній з дівчаток було 8 років. Вони говорили про страшне приниження, про те, як складно емоційно, як боляче, важко. Але кажуть, що хіба довіра Богові давала можливість відчути якесь примирення з тим, що було.

Читайте також: Унікальна плащаниця, або Де у Львові можна доторкнутися до Христа

Чомусь часто жінки, яких згвалтували, починають себе винити. Дивно, таке відчуття мало б бути у того, хто знущається, а не у того, хто потерпів… Вони кажуть, що молитва і довіра до Бога давала їм можливість пережити той біль і пустку. 

Є багато болю, тягарів, є обставини, які ми не можемо пережити самотужки і потребуємо Божого втручання і підтримки. Віра стає опорою. 

Ці люди ще не готові про все говорити, їм складно, але сама розповідь дає можливість вивільнити біль. 

Ті продукти, що ми їх роздавали, вони брали і казали, що триматимуть їх, бо не знати, що ще чекає на них далі. 

Буде різна реакція людей, будуть люди, які запитуватимуть чому? Чому таке відбувається, чому на це дивиться Бог? Ці люди, які перетерпіли так багато, казали, що Бог був з ними, був у тих погребах. Вони відчували, що є під Божою опікою, особливо, коли їх сильно бомбили. Тому буде різна реакція, люди запитуватимуть, чому ми стільки терпимо, чому такі звірства і ненависть? 

Але то все робить людина, агресивна, яка ненавидить, людина, яка прийшла знищувати життя, яка вторглася до наших домівок, на нашу землю. Бог створив нас вільними людьми, він поважає нашу свободу і навіть це зло і ненависть – то є вибір самої людини.

Читайте також: «Господи, як я їх ненавиджу! Отак і скажіть». Священник про звірства росіян

Бог можливо і знайде рішення цієї ситуації, але він використовує наші руки для того, щоби зупинити цю агресію і це зло.

Бог завжди є на стороні правди, на стороні жертв, які потерпіли, на яких напали, яких хочуть вбити. Ми повинні усвідомлювати, що Бог не може без нашої участі ту війну зупинти, він потребує наших рук, сміливості та відваги. 

На Чернігівщині я побачив чимало дітей. Вони за ті 25 днів окупації подорослішали. Війна в дітей забирає дитинство, робить їх швидко дорослими.

Як тільки я їх зустрів, то перше, що вони мене запитали, чи я маю для них хрестики, бо їм, кажуть дуже треба. Добре, що я мав декілька з собою в роюкзаку... Якесь таке відчуття, говориш з дітьми, але з такими, які мають серйозний дорослий досвід. Вони стільки пережили… Бачили окупантів, яких злісно називали кацапами.

Один малий мені сказав, що "кацапи" відібрали у нього телефон. Він говорив це з такою злісттю. Ці діти переживають війну. Вони віруючі, знають молитви, вони мають мрії. 

Один хлопчина сказав, що мріє бути будівельником, хоче відбудовувати все, будувати гарні будинки, щоби людям було затишно жити, комфортно. На тлі того всього його мрія виглядає такою натхненною. В тих селах багато що треба відбудовувати.

Дівчатка казали, що хочуть бути вчительками початкових класів. Одна з них в четвертому класі, початкову школу пройшла, і каже, що може вже вчителькою працювати.

Читайте також: «Треба просто бути принциповим українцем», – Ігор Калинець про життя і війну

Війна забрала мир, спокій, всиляє страх, але не забирає мрії. Для нас усіх під час війни важливо мріяти, мати щось таке, від чого робиться приємно, від чого маємо прагнення мету, мотивацію. Це дає сили боротися і переживати, перемагати. 

Ми досі боремося з однією із найсильніших армій світу, і це є свідченням того, що з нами Бог і Він нам дає силу, щоби боротися з тим злом. Воїни часто розповідають про чудеса, які з ними трапляються на полі битви, а люди про дива у різних містах. Чомусь ми мало зважаємо, але ж подумайте,скільки ракет недолетіло, скільки не розірвались на нашій землі, а скільки вони могли ще наробити зла… 

Наша участь дуже важлива, що ми вміємо гуртуватись і допомагати, хто як може. Це дуже важливо для воїнів, вони це відчувають.

Душу й тіло ми положимо за нашу свободу, ці слова перегукуються зі словами нашого Господа. Він каже, що немає більшої любові за ту, коли хтось життя своє віддає, кладе за друзів своїх. 

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

 

Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!