Фото: narodna-pravda.ua
Кандидатка політичних наук, викладачка кафедри медіакомунікацій УКУ Соломія Кривенко аналізує промову президента Володимира Зеленського під час Маршу Гідності на День Незалежності в Києві та пояснює, про що можуть свідчити сказані слова.
Промова президента до дня Незалежності – традиційний ритуал української політики. Вона лунає на головній площі країни, транслюється медіа, її потім цитують й аналізують. Сама промова не є ні юридичним документом, яким є політична програма, ні особистим поглядом президента. Це – демонстрація головних цінностей та пріоритетів владної верхівки, вона формує ставлення до минулих політиків та майбутніх перспектив, готує громадян до тих політичних рішень, які потрібно буде прийняти, називає основні виклики та здобутки.
Промова Володимира Зеленського дає підстави дійти такого висновку: головна інтенція президента – «об’єднати» країну. У промові він 20 разів каже «ми» і 22 рази – «наш». Фраза «усією країною» повторюється 13 разів і вплетена в культурні коди українців – ті поняття, події і явища, які зрозумілі тільки громадянам держави, натомість іноземцям замало буде їх просто перекласти, доведеться пояснювати контекст їхнього виникнення. Яскравим прикладом культурних кодів є такі слова: «Усією країною ми тягнули кравчучки, нарізали купони та дивились, як «Багаті теж плачуть». Усією країною мали ваучери, ходили в «мальвінах», а ті, кому пощастило, – з пейджерами».
Читайте також: Ні обіцянок, ні відповідальності: про інавгураційну промову Зеленського
Змість того, щоб сказати: «ми перемогли на Євробаченні та добилися успіху Помаранчевої революції», Володимир Зеленський говорить: «Усією країною підкорили Європу «Дикими танцями» та відстояли демократичний вибір у 2004-му».
Зеленський не називає прямо, про що говорить, він радше натякає: описує ознаки людини, обставини, в яких відбувалася певна подія, емоції, які свого часу вирували: «Усією країною тішилися, коли на когось падав вінок».
Можливо, гумористична вправність президента змушує його знаходити компроміс між жартами та офіційним стилем, і цим компромісом виявляється натяк. Адже натяк і гумор мають дещо спільне – в обох випадках щось залишається несказаним, задіюються фонові знання слухача, тож зрозуміти їх може не кожен.
Серед кодів об’єднання для Зеленського є й Революція гідності: «всією країною ми довели, що маємо гідність…Тоді всією країною ми дізналися, що Сотня може бути Небесною».
Ефекту «єдності» Володимир Зеленський намагається досягнути і через використання назв населених пунктів – хоч розташованих в різних частинах країни, але об’єднаних спільним досвідом: «Коли Лужний зі Львова отримував пас від Головка з Херсона, віддавав на Реброва з Горлівки, а той – на киянина Шевченка… Тоді "гол" лунало від Ужгорода до Луганська».
Володимир Зеленський жодного разу не говорить слів «Крим», «Донбас», «Росія». Але війну (це слово він використовує один раз) пояснює крізь призму сімейної трагедії так: «сусід відібрав у вас двох дітей. Першу дитину – просто викрав. Їй видали нове свідоцтво про народження. А потім кажуть:… їй тут буде краще, у нас прекрасний притулок біля моря, під сонечком…А другу вашу дитину закрили в дитячій кімнаті. І поставили озброєну охорону… І ви чуєте, як ось тут поруч, за стіною, ваша дитина плаче, але не можете туди зайти».
Такий опис зрозумілий українцям, проте відсутність однозначних номінацій створює простір для спекуляцій.
У промові практично відсутні «ярлики» – позначення «лиходіїв» чи негативних явищ на політичній арені. Серед слів, що викликають негативні емоції такі: «сомалійські пірати», «обстріли», «втрати», «водомети і кийки», «снайперські кулі», «війна».
Читайте також: Володимир Зеленський — президент України. Що про нього відомо
Незначна кількість негативно забарвлених слів та загалом емоційна аргументація автора зумовлює ефект зворушливості. Емоційність полягає у використанні слів, що описують душевні переживання, а не раціональне пізнання:
- молилися за моряків «Фаїни» у полоні сомалійських піратів та плакали за гірниками на шахті Засядька
- Згадали це забуте відчуття, коли ти пишаєшся своєю Батьківщиною. Саме тому сьогодні тут зібралася гордість України!
- … Для початку подякуємо тим, завдяки кому ми можемо сьогодні бути тут, під яскравим сонцем і чистим блакитним небом. І щоб ці оплески почули наші захисники…
- Знаєте, колись мене запитали: а за що ти любиш Україну? Дивне питання. А за що ти любиш свою маму? (загалом дієслово любити використовують 7 разів)
Емоційність полягає і в апеляції до «серця»: «Кожного дня у кожного з нас розривається серце. І будь-які перемоги чи здобутки неповноцінні, адже наша родина неповна. Та настане день, і ми обов’язково зберемося разом. Бо голос рідної крові переможе!», – прогнозує Зеленський.
Читайте також: Волонтер із Донецька, пані Лавра з Чупринки. Репортаж із Маршу Нескорених у Львові
Свого часу українців із родиною порівнював і Петро Порошенко: «Це Кремль сприймає землю українського Донбасу як театр бойових дій, а мешканців регіону – як гарматне м’ясо для задоволення своїх імперських амбіцій. А для нас ви – наші, рідні, близькі, тимчасово розлучені зі своєю українською родиною. Родиною, яка обов’язково об’єднається і зустрінеться разом за святковим столом» (2016 рік).
Взагалі між промовами обох президентів можна помітити кілька подібностей. Зокрема, як і Петро Порошенко, Володимир Зеленський звертається до історичного досвіду українського державотворення, зокрема досвіду ХХ століття. Він каже: «активна боротьба за Незалежність почалася понад 100 років тому». Хоч у словах Порошенка події сторічної давності були «з присмаком поразки»: «Сто років тому залишилися сам-на-сам з Росією, а вижили тільки ті нові держави, які мали належну зовнішню підтримку» (2017 року).
Сучасний президент, як і його попередник, бере на озброєння слова та біографію Левка Лук'яненка. «Як казав Левко Лук’яненко, прагнення до незалежності закладене у нашому генетичному коді», – прозвучало цьогоріч.
Українська земля – важливий символ для обох: «Наша земля – неповторна, чарівна, незламна, неймовірна, дивовижна, казкова, чудесна, прекрасна», – сказав Зеленський 2019 року. «Тільки ціною колосальних надзусиль всього народу зможемо захистити Незалежність, життя і безпеку кожного, наше право вільно жити на своїй українській землі», – такими були слова Порошенка 2014 року.
Обоє закликають до єдності: «Ми різні. Але єдині. Мусимо бути єдині, бо тільки тоді – ми сильні» (Зеленський, 2019); «давні мудреці казали: «Мужність творить переможців, єдність творить непереможених» (Порошенко, 2017).
Як Порошенко, Зеленський прощається вигуком «Слава Україні!»
Як і Порошенко під час свого першого виступу до дня Незалежності, Зеленський не сказав нічого про перспективи економічного добробуту.
Володимир Зеленський називає покоління, народжених в незалежній Україні, «нашою наша ментальною опорою». Проте є в його промові такі речі, які це покоління може і не зрозуміти:
- По-перше, чому президент сподівається отримувати SMS про народжуваність в Україні?
- По-друге, чому в Україні має народжуватися саме 1000 хлопчиків і 1001 дівчинка?
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у межах проекту «Прозорі вибори. Аналіз та медійне висвітлення програм і публічних заяв кандидатів у народні депутати України» та за участі експертів проекту «Свідомі вибори». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково збігається з позицією Міжнародного фонду «Відродження».
