Храм, мечеть, музей і знову мечеть. Як зараз виглядає Свята Софія у Стамбулі

2362 0
Тут вже давно не звучить християнська молитва і недавно – не музей. П'ять разів на день імам читає намаз, а поруч із закритими ликами на стінах розвішані семиметрові медальйони з арабськими написами: Аллах, Мухаммед, чотири халіфи, а також імена онуків пророка: Хасана та Хусейна.
Фото: Катерина Бортняк

Фото: Катерина Бортняк

Львівська журналістка Катерина Бортняк ділиться враженнями від відвідування Стамбула, що останнім часом пережив багато подій і що зараз є одним із небагатьох міст, доступним для українців під час пандемії.

Про ту, чия історія і досі пишеться

Їй 1484 роки, мармурові пороги усі у ямках від тисяч ніг. Замальовані хрести, прикриті полотнами мозаїки Ісуса Христа, Діви Марії та Архангела Гавриїла над вівтарем. Тут вже давно не звучить християнська молитва і недавно – не музей. П'ять разів на день імам читає намаз, а поруч із закритими ликами на стінах розвішані семиметрові медальйони з арабськими написами: Аллах, Мухаммед, чотири халіфи, а також імена онуків пророка: Хасана та Хусейна.

Це все – Айя Софія, Свята Софія. Храм, мечеть, музей і знову мечеть.

У купелі, де колись хрестили Ольгу – будматеріали, на вході – поліція із автоматами, що люб’язно відступається з проходу і нагадує одягнути хустку. При самому вході – велика мозаїка із Ісусом Христом та імператором Левом VI, який схилився перед ним. Прямо навпроти мозаїки – велике дзеркало, щоби на виході всі могли звернути увагу на неї ще раз.

Читайте також: Куди полетіти зі Львова. Дальян, Калкан, Каш – неформатна Туреччина

Ввечері я випадково потрапила на намаз. Охоронці із бейджами завернули усіх жінок до жіночої половини. Я ж стала коло самої огорожі, щоби бачити, що відбувається по обидві сторони. Жінки розташувалися у ряди одна біля одної, хтось – трохи далі у невеликих огороджених майданчиках. Вони є багато де в мечеті. За початків мусульманства, сказав мені гід, такі місця слугували «класами» для дітей, де їх навчали Корану.

При самій огорожі стала на коліна для молитви молода дівчина у чорній в білу смужку хустці-шейлі і довгій чорній сукні.

Намаз суворо регламентований: ракаат, цикл поз під час молитви, порушувати не можна, а виконуються вони синхронно під час читання сури.

Після завершальних слів намазу дівчина, як і багато хто, залишилася продовжувати свою власну молитву. Вона дивилася просто перед собою у напівтемну стіну зі сторони Мекки. Мені здалося, вона навіть не кліпала.

«Це мій дім»

Я знайшла затишне місце у закутку біля мармурових колон, привезених із храму Артеміди в Ефесі. Поруч невеличким півколом сиділи туристи з Росії, розклавши перед собою на килимі паперову карту. На вигляд таку, як роздають в готелях. Десь за спиною бігали діти та голосно кричали турецькою. Я ж зосередила увагу на одному з трьох котів, що теж слухали вечірній намаз. Цей рудий із білими плямками та м'якою шерстю аж ніяк не походив на безхатнього і точно не обділений увагою. Як і білий, який не хотів сходити з мінбару імама. Охоронці ввічливо просили його звідти злізти, проте без особливого успіху. Наступного дня я його знову там бачила, але вже із виглядом переможця.

Я підняла погляд і побачила чорну шейлу із білими смугами: дівчина, біля якої я стояла на намазі, сіла біля мене і теж почала гратися із котом.

- Where are you from? – першою запитала вона.

- From Ukraine

Вона кивнула так, ніби з Україною знайома дуже близько.

Ми погодилися, що цей рудий кіт дуже схожий на Гарфілда, а далі нашу коротку розмову продовжила я:

- And you? – я підвела очі з нашого Гарфілда на неї. Where are you from?

- From Turkey

- Istanbul?

- Yes, – посміхнулася вона, хоча й побачила я це тільки по очах, - It's my home.

Я не знаю нічого про цю дівчину, окрім того, що вона носить чорну шейлу у білу смужку, дивилася Гарфілда і ходить на вечірній намаз у мечеть Святої Софії.

Вона не знає про мене нічого, окрім того, що я туристка і приїхала з України.

Ми не знайомі, але, можливо, не такі й різні.

Сучасне життя колишньої столиці Османів

Стамбул розділений протокою, розділений світоглядом, модернізацією та традиційністю. Це місто шалених хмарочосів і білизни, що сушиться просто неба. Місто чадри і відвертої моди. Ну і, звісно, це місто мечетей та котів.

Здається, що всюди у цьому модернізованому місті-гіганті буде чутно заклик імама до намазу. В цей час у магазинах вимикають музику і у всіх куточках гучно і розкотисто імам співає, що Аллах єдиний і Мухаммед його пророк. Через якихось п’ять хвилин знову вмикається музика і з динаміків лунає Нікі Мінаж, Майлі Сайрус, турецький поп або традиційні турецькі пісні – середнього не дано. Молитися можна де завгодно, проте бажано прийти до мечеті, яка з будь-якої точки міста не буде дуже далеко. Тоді виходиш з магазину, акуратно переступаючи кота або ж собаку, що зручно розвалилися на килимку при самому вході, витягаєш хустку і йдеш сюди, на намаз.

За мечетями тут дуже доглядають: кожен день десятки метрів килиму пилососять великим як газонокосарка пилососом, контролюють, щоби усі роззулися, а дворики перед самим входом завжди чисті та мармурово-білі. Здається, що час тут зупиняється: десь дуже і дуже далеко, ніби за кілометри звідси, перегукуються торговці на ринку і майстерно розминаються на маленьких триколісних машинках на вузьких дорогах, вкритих бруківкою. Десь дуже далеко совгають попереду себе великі візки і точать якорі, шиють взуття, чавлять сік із стиглих гранатів і завертають у лаваш рибу на набережній. Десь дуже і дуже далеко.

Тут, в мечеті, тільки Аллах, тільки молитви і фото туристів на пам’ять. Жінки-туристки із наспіх накрученими хустками або в капюшонах. Чоловіки-туристи, що із цікавістю розглядають кожен куток, а особливо – стелю, що вся в орнаментах. Селфі на фоні розкішного убранства мечеті. Є і спокійні споглядальники, що під час намазу відсторонено спостерігають за процесом, задумливо всівшись за першою-ліпшою колоною. Турчанки, які постійно ходять із покритою головою й ті, які витягають хустку тільки при вході. Турки, які під час намазу інколи підходять до огорожі жіночої половини, щоби допомогти вгомонити дитину, і ті, що смиренно сидять перед вівтарем й виконують ракаат – цикл поз під час намазу. Жінки тут є як і повністю покриті чадрою, так і лише у хустці-шейлі. Як сказав гід, повністю покриті жінки – радше з арабських країн, адже серед самих турчанок вже небагато хто покривається чадрою. Від світських реформ Ататюрка в Туреччині жінок почали заохочувати відмовлятися від суцільної чадри, а зараз серед молодих турчанок рідко хто покривається повністю, віддаючи належне емансипаційному вектору Заходу.

Фото Катерини Бортняк

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!