Фото: Соцпортал
Жодна країна світу, навіть найбільш розвинута, не застрахована від інфекційної епідемії. Для прикладу, у США від сезонного грипу цієї зими померло близько 10 тисяч людей. А за даними ВООЗ кожного року епідемія вірусних респіраторних інфекцій забирає у світі від 250 до 500 тисяч життів. Екскерівниця Департаменту охорони здоров'я Львівської ОДА Ірина Микичак, яка у 2009 році була в епіцентрі боротьби з епідемією пандемічного грипу переконана, що найбільшими ворогами українців у ситуації з поширенням коронавірусу є небажання дотримуватися правил особистої гігієни та паніка.
Страшно читати у соцмережах коментарі «небайдужих» українців з приводу евакуації українських громадян з Китаю в Україну.
Життя така річ, що ніхто і ніде не застрахований від хвороби. Особливо, коли це стосується інфекційної хвороби, зважаючи на те, що ми живемо у світі, який, фактично, не має кордонів. Паспорт чи віза не є перешкодою ні для кору, ні для грипу, а тим більше для нового типу коронавірусу. А величезна міграція населення в світі лише сприяє поширенню хвороб.
Читайте також: Дві причини «коронавірусного» страху
За різними джерелами, за два місяці епідемії коронавірусу його жертвами стали близько 1900 осіб. Увага, за різною інформацією рівень смертності населення від епідемій грипу у різні роки перевищував нинішні трагічні цифри. Зокрема, високим є рівень смертності від пандемічного грипу H1N1 навіть у країнах, які мають ефективну систему охорони здоров'я. США повідомляли про те, що від сезонного грипу цієї зими у них померло близько 10 тисяч людей. А за даними ВООЗ кожного року епідемія вірусних респіраторних інфекцій забирає у світі від 250 до 500 тисяч життів.
Тому жодна країна світу не застрахована від епідемій. Навіть у 2020 році – у час високих технологій і наукового прогресу, вражаючих досягнень фармацевтичної індустрії.
Мій особистий досвід участі в організації боротьби з епідемією пандемічного грипу у 2009 році дає право стверджувати, що нашим найбільшим ворогом насправді є не вірус, а два «паразити».
Читайте також: Евакуація українців з Китаю: чи варто мешканцям Львівщини панікувати через коронавірус
Перший – це небажання дотримуватися простих правил інфекційної безпеки кожного зокрема і суспільства загалом. Ми не хочемо і не вміємо мити руки, користуватися повсюдно у побуті дезінфікуючими засобами для обробки рук і поверхонь. Ми героїчно йдемо/їдемо на роботу, коли хворіємо (чхаємо, кашляємо). Ми вперто не вакцинуємося від грипу, бо маємо надійні засоби, такі як часник, цибулю, самогонку з перцем. А ще «до кольору до вибору асортимент неефективних», але дорогих ліків.
Другий – це паніка. Мені страшно уявити, ситуацію в країні, якщо би у 2009 році були соціальні мережі. Але і на той час байки про розсіювання над містами спеціальними літаками протичумних засобів робили свою справу. «Вісім гелікоптерів щось сиплять з неба», «увечері Тернопіль посипали хімією, щоб вбити чуму», «Знайомий лікар сказав, що у нас не грип, а легенева чума» - ось неповний перелік тодішніх розмов… Паніка деморалізує людей, пригнічує їх. Панічні настрої створюють ажіотажний попит на певні медикаменти та інші важливі товари щоденного вжитку.
Під час епідемії 2009 року в області за два місяці захворіло пандемічним грипом близько 250 тисяч мешканців. Ми втратили 100 людей. Ці втрати могли бути значно більшими. Але нам вдалося відпрацювати ефективний алгоритм лікування та взаємодії різних служб і медзакладів. Основними лікарнями з надання допомоги пацієнтам з грипом були інфекційна лікарня, Регіональний фтизіопульмонологічний центр, лікарня швидкої медичної допомоги Львова, обласна клінічна лікарня і 5-а міська лікарня Львова. Також у кожному районі області були відкриті додаткові ліжка для госпіталізації пацієнтів з грипом. Загалом ми мали 3,5 тисячі резервних ліжок.
Сьогодні окрім інструкцій і наказів, попри усю критику, у нас є потужні клініки, з кваліфікованим медперсоналом, є лікарі з унікальним досвідом (як в жодній з областей) лікування вірусних пневмоній. Є сучасна дихальна техніка, нові сучасні рентгендіагностичні комплекси (зокрема з томосинтезом), ПЛР-лабораторії, яких взагалі не було у 2009 році. Хоча, звичайно, і в обладнанні, і в разових видаткових матеріалах та засобах захисту є ще велика потреба.
Для мене дуже показовим був приклад, коли таксисти безоплатно допомогли сімейними лікарям, терапевтам і педіатрам у найважчі тижні обслуговувати виклики до хворих додому. Адже у пікові дні Львівська станція швидкої медичної допомоги мала до 1200 викликів на добу. Були підприємства, які допомагали нам паливом для служби екстреної допомоги. Нам вдалося тоді мобілізувати усі служби, залучити до консультування хворих провідних фахівців України з реанімації, акушерства/гінекології (було багато хворих вагітних), інфекційних хвороб.
Читайте також: Українці, які прилітають з Китаю, потребують нашого розуміння і любові
Думаю, немає жодної держави у світі, яка на 100% може бути впевнена, що готова протидіяти цій чи іншій епідемії. Україна у постійному контакті з ВООЗ, іншими міжнародними організаціями. Випрацьовуються протоколи лікування, адже вилікуваних пацієнтів в рази більше від летальних.
Зрештою, боротьба з коронавірусом нічим не відрізняється від боротьби із грипом. Наше завдання, насамперед, виконувати прості правила особистої інфекційної безпеки, сконцентрувати усі зусилля на навчанні медперсоналу, підготовці усіх медзакладів. Щодо питань менеджменту та логістики надання меддопомоги та запобігання епідемії, то вважаю, що вони мають обговорюватися виключно у професійному колі. Соціальні мережі та ЗМІ – це точно не місце для консиліумів.
Кожна область зобов'язана мати заклади для обсервації і лікування. Кожна громада має передбачити резервні ліжка для госпіталізації при потребі та виконувати рекомендації МОЗ та інших уповноважених інституцій. Важливо передбачити додатковий фінансовий ресурс не тільки на придбання медикаментів та обладнання, але й на захисні костюми для медиків та оплату праці медиків, які будуть при потребі працювати понаднормово.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.