Фото: zhzh.info
Візит популярного українського відеоблогера Паші Бумчика до Львова сколихнув не лише його місцевий фан-осередок, а й поліцію, міського голову, галицьку інтелігенцію та батьків, які, мабуть, вперше почули та дізнались, хто є кумиром їхніх чад. Журналіст Назар Притула спробував з’ясувати, що це за кумири, задля яких наші діти готові виламувати двері в Ратуші.
Український YouTube живе за світовими ринковими стандартами: є запит – є і пропозиція. Тому неварто здивовано обурюватись, що молодь галицького П’ємонту проводить свій час за переглядом російськомовного простакуватого Бумчика, що прославився відео про те, як надягнути на руку 100 презервативів.
Таких, як Бумчик, в українському сегменті YouТube – сотні, і левова частка з них займаються відеоблогінгом лише заради грошей. YouТube вже досить давно уподібнився до телевізора. За даними аналітичного порталу Socialblade.com, який досліджує YouТube, місячний заробіток каналів з понад мільйоном підписників може становити від однієї до 100 тисяч доларів. Тут існує монетизація контенту: блогерам платять за рекламні вставки чи згадки брендів, а вони генерують той контент, який дивляться дорослі чи діти.
Існує кілька типів каналів, які найчастіше переглядають українські підлітки.
- Бумчикоподібні. Сюди крім Павла, варто зарахувати Boris Grankin, Andrey Martynenko, Андрей Долинный, Саша Шапик та інших. Це так звані «лайфстайл-влогери» (відеоблогери), які знімають своє життя. Зазвичай їхній контент не вирізняється особливою оригінальністю – від п’яних гулянок до народження сина.
Той, хто підписується на канал одного з них, раніше чи пізніше починає «фоловити» інших, адже вся блогерська тусовка тісно пов’язана між собою, що видно на спільних відео. Більшість з них не надто переймаються контентом: наприклад, зі спільного походу в кінотеатр можуть зробити по 3-4 відеоблоги з різних камер.
- Геймери. Тут діти можуть спостерігати, як їхні однолітки, підлітки чи дорослі грають в комп’ютерні ігри. Спектр контенту найрізноманітніший – від FIFA до World of Tanks чи Minecraft. Останнє, до слова, найпопулярніша гра серед дітей віком від 10 до 15 років.
- Дитячі шоу. З ними більше знайомі молоді батьки, які інколи вмикають на гаджетах своїм дітям різноманітні дитячі серіали, мультики та подібне. На Socialblade.com можна побачити, що Kids Diana Show чи Dima Kids TV є одними з найбільш популярних каналів в українському сегменті Youtube. Сумарна кількість підписників у цих двох каналів – понад 11 мільйонів. Часто молоді батьки, які не мають часу приділити увагу дитині, не замислюються про наслідки і просто вмикають дитині подібні шоу. Так з’являється звичка дивитись YouТube та виховується майбутня фан-база для «бумчикоподібних». До слова, абсолютна більшість подібних каналів – російськомовні.
- Реп-канали. Набули популярності в останні роки, передовсім, завдяки російським проектам Versus та SlovoSPB. Популярні серед хлопчаків шкільного віку. Контент цих каналів присвячений реп-батлам – змаганням двох чи більше виконавців за допомогою спеціальних римованих сполук – панчів. Здебільшого учасники таких «батлів» намагаються, не добираючи слів, описати життя суперника та всіляко принизити його.
Діапазон зацікавлень школярів та підлітків не вельми широкий і загалом не надто близький до вершин інтелекту. Очевидно, що заборонити дітям переглядати простакуваті відеорозповіді від ровесників чи часами вульгарні реп-битви в час повсюдного доступу до інтернету практично неможливо. Навіть якщо ви відімкнете інтернет в смартфоні чи комп’ютері, то неможливо зробити це з усіма друзями чи однокласниками дитини. Вихід може бути значно простіший – спілкуватися з дитиною, цікавитися тим, що цікавить її та пропонувати гідні альтернативи, адже онлайн можна знайти практично все – від найліпшого до найгіршого. Тому варто навчити дитину розрізняти одне від другого для її власного добра і батьківського спокою.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
