Не тут і не так. Чому меморіал Небесній Сотні не варто встановлювати на площі Довженка

2625 1
Як свідчить опитування серед мешканців Сихова, пам’ятник на площі перед культурно-освітнім центром за рівнем несприйняття поступається лише продажу алкоголю та додатковим кіоскам.
Фото: ГО "Кращий Сихів"

Фото: ГО "Кращий Сихів"

Співзасновник громадської організації «Кращий Сихів» Андрій Рущак розповідає про те, чому не можна встановлювати меморіал Небесній Сотні на площі Довженка на Сихові.

У Львові знову заговорили про новий проект Меморіалу Героїв Небесної Сотні, який пропонують встановити на площі перед культурно-освітнім центром Довженка на Сихові.

Охочі можуть ознайомитися із візуалізаціями пропонованого меморіалу. Не маю відповідної освіти, щоби оцінювати архітектурну, мистецьку, культурну та освітню цінність проекту. Натомість хочу пояснити як мешканець Сихова, який вболіває за розвиток свого району, чому не варто встановлювати цей монумент в цьому місці. Причин є кілька.

Передовсім, це місце для монумента. За останні кілька років завдяки спільним зусиллям окремих сихівчан, громадських організацій, Сихівської райадміністрації, управлінь мерії та депутатів міськради оголосили конкурс на оновлення площі Довженка, результати якого маємо отримати наприкінці квітня.

Площа перед кінотеатром під час ЕкоСвята на Сихові, 2017. Фото: ГО «Кращий Сихів»

Основою конкурсу проектів оновлення площі стали побажання сихівчан, зібрані в рамках соціологічного опитування. Ініціатори спорудження меморіалу не могли не знати про це. Вони не взяли участі в цих обговореннях, не презентували своєї позиції, однак зараз пробують одноосібно визначати майбутнє площі, яка сприймається як центр Сихова, як один із його символів.

Як засвідчили результати опитування, жителі Сихова розглядають площу перед культурно-освітнім центром Довженка, насамперед, як місце проведення часу і відпочинку. Пам’ятник на цій площі за рівнем несприйняття поступається лише продажу алкоголю та додатковим кіоскам, а площу сприймають як місце проведення подій, концертів та свят. Очевидно, що проект меморіалу зробить проведення розважальних заходів на цій площі неможливим і недоречним.

Візуалізації цього проекту вказують також на явне нерозуміння контексту, в який хочуть вписати меморіал. Спорткомплекс Sport Life на візуалізаціях чомусь фігурує як «Інтерспорт», а на ділянці проспекту Червоної Калини біля зупинки громадського транспорту «Центр Довженка» рух чомусь двосторонній, а не односторонній як в реальності. Здається, що проект робився нашвидкуруч, без достатнього вивчення місця.

Два роки тому площа перед культурно-освітнім центром Довженка вже фігурувала як місце встановлення пам’ятника героям Небесної Сотні. Тоді ініціатори організували конкурс, не погодивши його із міською владою, результати якого врешті так і не були визнані. Ще раніше, у листопаді 2014, на площі був встановлений, а потім демонтований, макет пам’ятника. Обидва рази організатори не проводили громадських обговорень, не пробували дізнатися в сихівчан їхньої думки, натомість нав’язували їх і мешканцям Сихова, і міській владі. Чомусь ініціатори встановлення меморіалу продовжують ставати на ті самі граблі та будувати паралельний світ замість виходити на широке обговорення і шукати спільного рішення, яке врахує інтереси всіх.

Також дискусійною є і форма вшанування героїв Небесної Сотні. Немає сумнівів у важливості і потребі гідного вшанування полеглих під час Революції Гідності. Але чому єдиним його способом стає саме бетонна площа з обелісками? Чому не відкриті уроки в школах, не зустрічі учасників та родин героїв із школярами та молоддю? Чому не інтерактивні онлайн-проекти з відтворенням подій тих чорних днів? Стурбованість ініціативної групи тим, що «Сихів… не має жодного пам’ятника, жодного місця, де можна було б проводити патріотичні, державницькі та національно-просвітницькі заходи» не може бути достатньою причиною такий пам’ятник будувати.

Турбує і спосіб обговорення проекту. Протягом останніх кількох років я брав участь у зустрічах, нарадах і обговореннях, присвячених майбутньому Сихова. До організації деяких був причетний. Велика частина цих подій стосувалася розвитку площі перед культурно-освітнім центром Довженка, зокрема провели опитування серед сихівчан, як вони бачать майбутнє площі. Результати обговорювали кілька разів, і участь могли взяти всі охочі.

Читайте також:  «Активістський» меморіал Небесної Сотні на Сихові: чому архітектори проти

Це різко дисонує зі способом, вибраним для обговорення проекту меморіалу його авторами. Про презентацію проекту стало відомо зі ЗМІ, саме представлення відбувалося на зустрічі голови облдержадміністрації із учасниками Революції Гідності. Я розумію, що комітету зі вшанування пам’яті українських героїв комфортніше зустрічатися лише із однодумцями, але як же думка решти сихівчан? До речі, чи справді Палац культури залізничників – правильне місце для презентації проекту, який планують реалізувати в центрі Сихова? Той спосіб, у який відбувалися презентація та обговорення проекту меморіалу, дисонує із тими ідеями, за які боролися та полягли герої Небесної Сотні.

Члени ініціативної групи, які агітують за спорудження меморіалу, вважають, що цей пам’ятник «потрібен нам – тим, хто має довершити їхню справу, збудувати вільну міцну Українську Державу, державу, яка буде гідна їхньої самопожертви, пишатиметься своїми героями та шануватиме пам’ять про них».

Погоджуюся, пам’ятати про героїв потрібно саме нам і нам продовжувати їхню справу. Тому саме нам – нам усім – вирішувати, у який спосіб про них пам’ятати. Ми всі разом маємо вирішувати, як вшановувати своїх героїв. Насаджування єдиноправильного способу вшанування згори є неприйнятним. Здається, саме за можливість самостійно визначати своє майбутнє віддали своє життя ті, чию пам’ять ми хочемо вшанувати. Саме про це забувати не можна.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Ілюстрації надані автором

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Читайте також:
Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (1)

Додати коментар
13 Квітня, 2018 15:02
Соломія Я мешканка Сихова, теж брала активну участь у Революції гідності. Погоджуюсь з автором і ініціатором, що про те що відбулось на Майдані треба пам’ятати. Я гірко ридала, коли Хрещатиком несли труни загиблих. Для мене це великий біль. Але Революція гідності для мене і велика надія. Надія на те, що можна побороти єдиновладля, що сила в згуртованості. Це дуже хороший досвід спільно дії. Я хочу розказувати дітям про піднесення українського духу, згуртованість і шалена само організованість. Після Револіціі маємо війну, де полягло не менше наших хлопців і дівчат. Про них ми теж маємо пам’ятати.
Але я категорично не хочу мати біля дому сквер жалоби і трагічної пам`яті. Я жива, я хоча жити і хочу продовжувати ту справу за яку всі разом боролися.
Я погоджуюсь з автором, що треба шукати альтернативні шляхи вшанування пам`яті наших героїв. Давайте саме це будемо обговорювати і думати, як ми можемо передати цей урок наступним поколінням!