фото: antikor.com.ua
15 травня в усіх обласних центрах і 17 травня в Києві відбудеться Всеукраїнська акція за виборчу реформу з вимогою скасувати чинний виборчий закон та запровадити пропорційну систему з відкритими регіональними списками. Вибори — це спосіб безпосередньо впливати на майбутнє в Україні. Голосуючи за кандидатів і партії, громадяни делегують своїх представників до парламенту, а відтак визначають курс розвитку країни на найближчі п’ять років. У 2019 році українці оберуть дев’яту Верховну Раду. Та чи буде вона новою за якістю, якщо ми обиратимемо за старою та корумпованою виборчою системою?
Зараз в Україні діє змішана виборча система. Половину депутатів обирають в мажоритарних округах, половину — за пропорційною системою з закритими списками. «Мажоритарка» — це коли ви голосуєте за одного кандидата з тих, хто балотується на вашому окрузі, і перемагає той, хто набрав найбільше голосів. Пропорційна система з закритими списками — це коли ви голосуєте тільки за партійний список, і до парламенту потрапляють партії, що набрали понад 5% по країні. Кількість депутатів від кожної партії пропорційна до кількості набраних голосів виборців.
Читайте також: Ярослав Грицак про третій Майдан, шлях слимака та стрибок жаби
Змішану виборчу систему в Україні запровадили спочатку за часів президента Кучми, а повернули — за Януковича. Саме завдяки їй Партії регіонів вдалося зберегти свою більшість у 2012 році, і країна прискореними кроками пішла в бік корупції та авторитаризму. Особливість змішаної системи в тому, що партія влади, яка втратила довіру виборців, все одно має шанс зібрати нову більшість за рахунок мажоритарників-самовисуванців, яких вона підтримає адмінресурсом.
«Мажоритарка»: нечесна на вході, неефективна на виході
Мажоритарна система нормально працює у США та Великобританії, але в українських реаліях більше завдає шкоди, ніж забезпечує безпосередній зв’язок депутатів з виборцями. Кандидати-мажоритарники часто перемагають за допомогою прямого чи непрямого підкупу виборців: під вибори бабусі отримують пакет гречки, діти — брендовані гральні майданчики, їх батьки — відремонтовані під’їзди чи нові поштові скриньки. Часто мажоритарники прямо роздають своїм виборцям по 200-1000 гривень за голос. Це дуже дешево, адже, потрапляючи до Верховної Ради, вони отримують доступ до розподілу мільярдів бюджетних коштів і повертають собі все, що витратили під час виборів.
Порівняно зі «списочниками», мажоритарники гірше працюють у парламенті: у третині випадків не голосують за законопроекти, чверть з них «кнопкодавить». Майже 40% депутатів-мажоритарників є фігурантами журналістських антикорупційних розслідувань, багато володіють великим чи середнім бізнесом, заради лобіювання якого вони і йдуть в політику.
Львівську область у Верховній Раді представляють 12 депутатів. Громадський рух ЧЕСНО зібрав дані про їхню парламентську роботу, щоб виборці могли зробити поінформовані висновки.
Загалом мажоритарники Львівщини прогуляли 17,2% голосувань у Верховній Раді. При цьому, не брали участь у 23,5% голосуваннях, будучи присутніми на роботі.
Найбільше з нардепів Львівської області прогулює Раду Володимир Парасюк ( 67,3% пропусків). На чверть голосувань за всю каденцію не з’явився мажоритарник Тарас Батенко (25,1 % прогулів).
Чотири нардепи-мажоритарники Львівщини проігнорували більше половини голосувань. Найгірше голосує Володимир Парасюк (взяв участь всього у 27% голосувань за законопроекти), за ним ідуть Андрій Лопушанський (38,36% участі у голосуваннях), Тарас Батенко (40,44% участі у голосуваннях) та Андрій Кіт (48% участі у голосуваннях).
Два депутати від Львівщини голосують за інших депутатів за їхньою згодою або без. Йдеться про братів Богдана та Ярослава Дубневичів (по 3 зафіксованих випадки за кожним). Нагадаємо, що кнопокодавство — це порушення Конституції України (ст. 84).
Згідно з даними каталогу фігурантів антикорупційних розслідувань ЗМІ, зібраного Громадським рухом ЧЕСНО, прізвища цих депутатів згадувалися в таких матеріалах.
Щоби з’ясувати ставлення депутатів до реформаторських ініціатив, Громадський рух ЧЕСНО обрав 8 законопроектів, щодо яких голосували депутати парламенту 8-го скликання: Закон про публічні закупівлі, Закон про добровільне об’єднання територіальних громад, Закон про національну поліцію, Закон стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації, Закон про освіту, Закон про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів, Закон про вибори народних депутатів України і Виборчий кодекс України. Таблиця голосувань мажоритарників області наведена нижче.
Як бачимо з таблиці, мажоритарники Львівщини реформаторські закони загалом підтримали. Найменше за них голосував Тарас Батенко.
Закриті списки: партійні лідери визначають склад парламенту
Половину депутатів парламенту зараз обирають за закритими партійними списками. Списки називаються “закритими” не тому, що ми не знаємо, кого висуває партія, — перелік кандидатів обов’язково публікується, — а тому, що виборці не впливають на те, в якому порядку запропоновані партією кандидати пройдуть у Раду. В таких умовах партії продають “прохідні” місця у виборчих списках за мільйони доларів, щоб оплатити виборчу кампанію, а кандидати, які ці місця купили, після отримання мандату «відбивають» у Раді витрачене.
Оскільки закриті списки не мають регіональної прив’язки, 80% депутатів-списочників постійно проживають у Києві, тому погано знають проблеми регіонів. Крім того, система дозволяє партіям не працювати з виборцями напряму, адже для перемоги достатньо купити дорогу телевізійну рекламу — на парламентських виборах-2014 на неї пішло 85% офіційних витрат політичних партій.
Оптимальна альтернатива — відкриті регіональні списки
Уже десять років українські та міжнародні експерти радять нам перейти на європейську виборчу систему — пропорційну з відкритими регіональними списками. За такої системи кандидатів висувають лише партії, формуючи окремі списки для великих регіональних округів — в умовах України регіональним округом може бути, наприклад, область. Виборці голосують і за партію, і за конкретного кандидата від неї по своєму регіону, тобто впливають і на те, які саме партії потраплять до Парламенту, і хто саме від цих партій отримає депутатський мандат.
Мета такої системи — запустити конкуренцію всередині партій і спонукати їх ретельніше відбирати кандидатів. Щоб завоювати довіру та голоси виборців, кандидатам доведеться працювати в регіоні й доводити свою спроможність відстоювати інтереси виборців. Це дозволить свіжим обличчям та ідеям нарешті увійти в політичний процес, забезпечить представництво усіх регіонів у Верховній Раді та більш стабільну та прогнозовану роботу парламентської коаліції.
Читайте також: Зміни є, але нас не влаштовує темп. Чому я вийшов на акцію протесту
Змінити виборчу систему обіцяв Петро Порошенко, коли балотувався на посаду Президента України в 2014 році. «Я маю абсолютно тверде переконання, який закон є оптимальний — це пропорційна система з відкритими списками», — казав він тоді. Ухвалити новий виборчий закон з пропорційною системою та відкритими списками зобов’язалися і народні депутати чинного парламенту в Коаліційній угоді. Під цією угодою підписались 302 депутати від 5 фракцій.
Реальний крок до того, щоб провести парламентські вибори-2019 за новою системою, Верховна Рада зробила 7 листопада 2017 року. Тоді був ухвалений у першому читанні Виборчий кодекс (законопроект №3112-1), який передбачає відкриті регіональні списки для парламентських і частини місцевих виборів. Авторами проекту є депутати Олександр Черненко та Леонід Ємець, а також спікер Андрій Парубій. Проте відтоді кодекс «завис» у Комітеті з питань правової політики і правосуддя ВРУ, що розглядає правки до законопроекту, яких подали аж 4 300.
Щоб нагадати депутатам про їхні зобов’язання, 15 травня в кожному обласному центрі та 17 травня в Києві під Верховною Радою відбудуться Всеукраїнської акції «Ні! виборам за законом Януковича» з вимогою невідкладно ухвалити кодекс у другому читанні. Саме від позиції громадян залежатиме, чи отримає Україна нові правила доступу до політики та шанс на демократичні зміни, чи залишиться в умовах олігархічно-кланового «договорняка», який відновлюватиме себе через закриті списки та мажоритарку ще багато виборчих циклів.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
