Фото: Тарас Грень
Про те, як бути керівникам, коли їхні працівники приїжджають на роботу із місць, де були спалахи коронавірусу та, що робити, щоб уникнути ризиків захворювання на Covid-19 на підприємстві, розповідає директорка виробничої компанії Наталія Смуток.
У середу на роботі я стикнулася з проблемою і, можливо, мій кейс стане комусь у пригоді. Зокрема, йдеться про те, що селище Давидів біля Львова 30 квітня закрили для в’їзду та виїзду через велику кількість людей хворих на коронавірусну інфекцію. Уже 3 травня його знову відкрили та забрали блокпости. Так от, одна із моїх працівниць виробничого підприємства на Львівщині якраз є мешканкою Давидова, і два дні тому вона вийшла на роботу. Я, як керівниця, не знаю, як діяти, якою має бути моя модель подальшої роботи зі своїми підлеглими, бо кожен такий випадок – безпрецидентний.
Читайте також: Пережити епідемію. Що робити, якщо ви захворіли на коронавірус
Працівниця добирається на роботу на авто з іншими людьми. Кажуть, що у Давидові один одного підвозять і щоразу то можуть бути інші люди. За її словами, почувається добре та й загалом сумлінно дотримувалася карантиних обмежень, поки була вдома. Однак сьогодні ми домовилися, що вона здасть експрес-тест на коронавірус у місцевій амбулаторії, хоча не знємо, наскільки він точний. Я поставила собі запитання, як мені бути, щоб, з одного боку, не порушувати права людини через те, що вона живе в тому регіоні, а з іншого, як не ризикувати командою у ще 150 людей.
Якщо у Давидові, дійсно, був серйозний спалах, то після цього влада мала би проінформувати людей про рівень небезпеки перебування там та чи можна тамтешнім мешканцям, приміром, вже їздити на роботу, контактувати з іншими. Яка взагалі модель рішень після відкриття територій? Також важливо з’ясувати ще, що насправді відбувалося в тому селі, чи не була це мильна бульбашка.
Читайте також: «Усе залежатиме від кожного з нас». Як львів’янам вийти із карантину
Так, на нашій роботі ми щодня ризикуємо, бо належимо до підприємств безперервного циклу, тому для себе прийняли рішення. Якщо знаємо, що є район, де висока кількість хворих, підозрюваних на Covid-19, то з цими людьми ми не працюємо до кінця спалаху або, принаймні, три тижні.
Із Давидовом ж було як: 30 квітня закрили, через кілька днів, 3 травня, відкрили, а 12 числа мешканка того села і, мабуть, не тільки вона, вийшли на роботу. Якщо у Давидові зняли обмеження, то повинне бути офіційне роз'яснення, чому це було зроблено: хворих уже немає, провели тестування стількох мешканців, ситуація стабільна тощо. Це все питання комунікації, адже подібне може статися в кожному районі.
Влада повинна пояснювати свої вчинки. Ми відсиділи на карантині, але так і не напрацювали механізму локалізації хвороби, не зрозуміли, яким чином перевіряють людей, як діяти після того, як район відкривають, чи ризиковано повертати таких людей на роботу.
Ну і найважливіше питання – у разі позитивного результату тесту, коли людина вже два дні була на роботі, що робити? Я весь час про це думаю, і може наш випадок послужить комусь добрим прикладом. Бо якби така б ситуація склалася в березні і хтось би приїхав з Давидова, де був спалах, то, мабуть, люди закидали би камінням.
А як поєднати повагу до людини і реакцію, як керівника, на інформацію про Covid-19, мені досі не зрозуміло.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
