Про «синдром альтанки». Чому не завжди модернізація просторів йде на користь Львову

3098 0
Часто модернізація, якщо вона не продумана, призводить до того, що простір гине.
Photo by Nico Benedickt on Unsplash

Photo by Nico Benedickt on Unsplash

У Львові відкрили для проїзду вулицю Чернівецьку, що веде до залізничного вокзалу. Там повністю змінили конфігурацію руху громадського транспорту, облаштували пішохідну алею, а проїзну частину заасфальтували. Двома місяцями раніше у місті почали реконструювати вул. Степана Бандери, де мешканці стали на захист історичної бруківки. Таких прикладів у Львові є ще багато. Історик, дослідник радянської спадщини Богдан Шумилович розповідає для Tvoemisto.tv про те, чому модернізація просторів не завжди йде на користь місту та як зберегти особливу атмосферу, якою відрізняється Львів.

Місто Львів змінювалося постійно, наприклад, після того, коли був «золотий період» наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття та впала Австро-Угорська імперія після завершення Першої світової війни, багато людей говорили, що Львів був гарним і особливим, а стає провінційним. Люди противилися новій модернізації 1930-х років, як колись виступали проти модернізації початку ХХ ст. Так, часто обговорюють, що модернізація веде до втрати аури і духу міста, і тут важливо, щоб ця розмова тривала. Я, натхненний розмовою з одним львівським художником, визначив кілька тез на цю тему. По-перше, нічого поганого нема в тому, що Львів змінюється, тут перекладають вулиці, роблять комфортнішим життя мешканців тощо. Та, по-друге, слід пам’ятати, що місто, перш за все, складається з малих, середніх та великих просторів. Часто модернізація, якщо вона не продумана, призводять до того, що ці простори міста гинуть.

Читайте також: У Львові відкрили меморіальний комплекс «Простір синагог». Фоторепортаж

Приміром, ми хочемо, щоб в місті були туристи, сприяємо тому, щоб вони приїжджали. Але треба розуміти: більший приїзд туристів дорівнює тому, що більше людей купуватиме в центральній частині міста помешкання і здаватиме його в оренду приїжджим. Тобто там «вимирає» автохтонне населення – це називається джентрифікація або витіснення місцевих на периферію. Із таким стикається багато міст у світі, і нічого доброго в цьому немає, бо, коли є туристи, місто сповнене людей, все виглядає добре. А тільки-но турист зникає, будинки стають порожніми, немає сусідів, нема спілкування і так помирає аура та атмосфера. Місто перетворюється на сукупність готелів. Мало хто, думаю, хотів би жити в місті готелів. Люди хочуть жити там, де всі взаємодіють, спілкуються, дружать чи сваряться.

Містобудівельник чи міський голова має дбати про те, щоби місця, які є «живими», такими й залишалися, а не створювати з них тільки те, що буде приносити гроші. Почасти роботи виконують добре, але водночас ці оновлені простори робляться дуже подібними один на одного. Немає індивідуальності, все перетворюємся в своєрідний Макдональдс.

Якщо хочемо сучасних рішень, то вони мають бути такими, щоби створювати нові аури, нові середовища. Під словом аура чи ауротичність я маю на увазі сукупність різних елементів. Наприклад, у вас є будинок, а в ньому дерев’яна столярка, парадний вхід з кованими дверима, під’їзд з дубовими сходами. Це все раптом відремонтували – зробили пластикові вікна, поставили інші двері, може, зручніші, але втратилася відразу атмосферність будинку. Не йдеться про те, що змінювати не можна, просто іноді, коли змінюєш одне, змінюється багато іншого. У такій ситуації треба завжди бути обережним.

Прикладом міської атмосфери може бути міський парк, як мікросвіт взаємодії природи і людини, або навіть міський краєвид. Вигляди міста з різних перспектив теж варто захищати, а не лише окремі будівлі. Уявіть, що ми будемо зберігати старі будівлі австрійського періоду, а на львівських горбах обставимо їх новітніми коробками, аура старого міста зникне. 

Читайте також: Громадський простір навпроти Центру Довженка коштуватиме майже 60 млн гривень

У мене стосовно цього є ще одна метафора. Згадаємо про стару, але важливу альтанку в парку Івана Франка. Колись міська влада вирішила зробити покращення і між колонами альтанки поставили лавочки. Після цієї модернізації там, в основному, збиралися хлопці з пивом, а діти з батьками не сідали. Потім, коли робили ремонт альтанки, лавки тимчасово знесли та вже не поставили назад. І раптом альтанка зажила новим життям, там співають пісні, танцюють. Таку ситуацію я називаю «синдромом альтанки». Часом думання, що ти робиш щось краще (як у випадку з лавкою), може, призвести до гіршого, а часом певні «погіршення» діють навпаки. Іноді не рухати певні місця – не говорить про небажання модернізувати місто, просто деякі елементи не треба модернізувати, адже вони створюють певні атмосфери, там є мікрожиття.

Звісно, я розумію, що підрядник має завдання від міської влади і його виконує. Він не йде в середовище, не спілкується з мешканцями, а навіть якщо спілкується – то лише для того, щоб переконати у своїй правоті. Але логічніше, наприклад, робити доріжки там, де люди ходять, а не там, де хтось їх собі запланував. Багато містобудівних проєктів, які зараз роблять, мають на меті модернізацію і покращення Львова, і це добре. Проте вони часто нехтують тими мікропросторами, з яких складається загальна аура, атмосфера міста.

Знаєте, в чому насправді основний кайф доброго міста? Це коли ти, мандруючи ніби з одного простору в інший, «перетікаєш», а не маєш відчуття того, що просто йдеш між міськими меблями та автомобілями. Таке перетікання дарує радість спілкування з містом, і в такому місті хочеться залишатися або сюди приїздити.

Матеріал підготовлений в межах спецпроєкту «Мобільне місто» за підтримки компанії EasyPay

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!