Фото: stan.kz
Загалом, від такого ряду новин несвідомо волосся на голові ворушиться:
- чоловік у росії втікає від кількох силовиків, його ловлять і відправляють на війну;
- новина про те, що росіяни не можуть втекти з фронту, їх відстрілюють свої;
- блокування сайту «Хочу жить» для росіян, які хочуть здатися у полон Україні;
- новина про перших 200-тих росіян, які були мобілізовані всього 10 днів тому...
Відчай, безвихідь: «Вони ж не хотіли воювати». Людське всередині здригається.
Але... Згадуєш, що вони воювати не хотіли, а сама війна проти Українців їм була ок. І їм був ок відчай українців, які їм писали, що нас бомбардують, нищать і вбивають – «потерпите немножко». І їм було смішно з ґвалтувань, у той час, коли українців проймав відчай від новин про зґвалтованих.
Що казати про відчай тих, хто це чув і бачив. Що казати про відчай тих, хто це пережив. Що казати про відчай тих, хто не пережив, а розумів, що отак і закінчиться у муках його життя. І багато інших відчаїв: чути голоси близьких під завалами. Бачити тіла і частини тіл людей, вмирати з голоду. Тоді це росіянам було ок. А тепер вони прагнуть співчуття, хоча самі як народ, таке враження, просто не здатні на нього.
Хоча здається, їм ок і відчай їхніх співвітчизників, яких загрібають у власну російську м'ясорубку. Коли на вокзалі загрібали ухилянта, то дівчатка, які знімали то на телефон, «ухмилялися». А перехожі оглядалися, як на прокаженого.
Призовники вже не свої для них, вони наче прокажені, до яких немає співчуття, є бажання, аби «не торкнулося».
У цьому контексті дивуєшся з карми, відплати, жнив того, що вони посіяли. Стільки народів потерпали через росію. І росія тепер дивним, парадоксальним чином потерпає сама від себе. Їхнє реальне горе ще далеко не таке, як горе тих, до кого вони приходили і приходять. Але у їхній егоїстичній атрофованій душі, де вони є центром Всесвіту, це горе для них дуже важке і реальне. Адже як так, бог росії виявився не безсмертним, росія не всесильною, а росіяни – не безкарними. Оце то горе...
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
