Чому радянській владі не вдавалось заборонити вертепи

3553 0
Сьогодні, 7 січня, християни східного обряду святкують Різдво Христове. Традиційно вулицями та будинками ходять вертепи, що святковим дійством та колядками приносять у кожну родину звістку про світле свято Різдва Христового. Львовознавець Петро Радковець розповів, як ходили вертепи у радянський час, як влада інтерпретувала колядки на свій лад та чому вертепи не могли заборонити.
Фото умовне

Фото умовне

Традиція вертепу дуже давня. В радянський час вертепи були здебільшого в селах, а в місті ходили виключно по хатах – на вулицях не виступали. Якщо говорити про 70-ті та другу половину 80-их років, то все почало мінятися, перш за все, завдяки «Товариству Лева» 1988 року. Це організація, яка мала різні секції: музичну, історичну, етнографічну та інші. Я був у історичній. В товаристві їх було 5-7, які ходили паралельно в один рік. Тоді почали виступати і на вулицях, а не лише в домівках, запрошували їх в організації.

Вертеп «Товариства Лева», різдвяна зима 1989-1990 рр.

Особливістю вертепів того часу було те, що вже відчувалося, що радянський союз розпадається. Тому ми часто у вертепах в гумористичній формі могли показувати політичне життя. Наприклад, Іроду ми вдягали маску Брежнєва – така була символіка. У вертепі ми співали колядки на радянський маневр – про колгоспи та інше. В радянський час пропаганда намагалася усе підміняти на свій лад. Заборонити вертепи просто не могли, тому їх підміняли.

Коли ми ще вчилися в школі, то замість «Ой радуйся земле, Син Божий народився», ми співали «рік новий народився». Ми робили колядки з такими змінами, щоб це було легально для радянського союзу. Зокрема, якось в школі під час «Коляди» сиділо багато чиновників, а клас зайшов з колядкою і заспівали «Син Божий народився». Боже, який був скандал після цього… Тоді директорка вибігла на сцену і почала кричати, що це провокація і ми мали співати «рік новий».

Можна було все, але треба було знати, як це робити. Адже коли хтось один щось зробив, то його можна покарати, але коли це відбувається масово – було складніше.

У кінці 80-х років у «Товаристві Лева» наші сценарії писали різні люди і з урахуванням того часу. Колись в нас була дуже гарна сцена. Тоді це був магазин «Троянда», а тепер там виступати неможливо – незаконна будівля стоїть. Окремим персонажем у нас був «хохол». Це був такий гумор, що такі-от хохли йшли на поклін до Ірода. Але функції в нього були ті ж, що в «жида».

Де ми тільки не виступали... «Товариство Лева» їздило навіть на Сахалін (острів на Далекому Сході росії – ред.)

Вертеп «Товариства Лева» у музеї Кобзаря, Черкаси, 1991 рік

Ми також їздили виступати в Черкаси в 1991 році, де нас приймали в музеї Кобзаря, що в центрі міста. А поруч з музеєм був пам’ятник Леніну. Там ніколи не було поліції, але тоді вперше поруч стояв патруль, очевидно, на честь нашого приїзду.  Ми виступали там ще в багатьох місцях. Я приїжджав у «куфайці» і кірзових чоботах, бо розумів, що нас можуть просто заарештувати. Ми були свідомі щодо цього, але все обійшлось.

Було кілька цікавих епізодів. По-перше, під час нашого виступу почулася фраза з натовпу «Что ето тут за релігіозная пропаганда?». Людині пояснили, що це вертеп, а вона відповіла, що «прийшла музику паслушать». Ще був випадок, коли люди в натовпі казали «От подивіться, їх на сцені 12, як апостолів». Ми тоді й самі не знали, що нас в вертепі 12, а точніше 13, бо я стояв поряд в натовпі. Коли люди бачили вертепну зірку, її називали «бандерівською свастикою».

Коли ми ходили по хатах, то перші квартири ми ще запам’ятовували. Але коли це був вже 3 чи 5 виступ, то все перетворювалось в один ряд і весь сценарій запам’ятовувався автоматично – кожен знав будь-яку роль.

Вертеп на могилі Василя Симоненка, 1991 рік

Ми виступали так багато років, сценарій трохи змінювався – ставав менш політичним. Коли в мене підросли діти, то ми вже і разом з ними виступали з «Товариством Лева». Так ми ходили вертепом до 2000-х. Потім вже ходили до відомих людей, які нас запрошували.

Вертеп «Товариства Лева», 2003 рік

Було багато кумедних випадків, бо люди дуже щиро це сприймали. Після розпаду союзу ще було радянське мислення, але люди вже розуміли, що є міцніші речі. Цей політичний аспект поволі відійшов і залишилося лише вертепне дійство, радість і надія. Це був період сильного національного руху і надії на майбутнє здобуття незалежності.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.



Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!