Фото: ілюстративне

Юристка й журналістка Галина Янко опинилась у лікарні на Святвечір і побачила, що сімдесятьма важкими пацієнтами опікується один лікар, одна медсестра і одна санітарка. Що робити, аби виправити цю ситуацію?

На Святвечір моя бабуся потрапила до лікарні швидкої допомоги з підозрою на інсульт.

Медики з бригади «швидкої» пояснили: за розпорядженням Володимира Зуба всіх інсультників, які не мають попередніх домовленостей із іншими лікарнями, везуть на Топольну, адже у лікарні швидкої є необхідне обладнання для обстеження й лікування. Лікарі з бригади швидкої допомоги та працівники приймального відділення зробили все швидко й фахово.

Незрозумілі речі почали коїтись, коли зайшлося про те, в якій палаті має лежати бабуся.

Вільні місця були у двох палатах: на п’ять ліжок і на два. Проте місце в меншій палаті нам давати дуже не хотіли, мотивувавши це тим, що вона вже за кимось «закріплена». Потім мені пояснили: цю палату буцімто ремонтував своїм коштом якийсь лікар, тому вона платна.

Але, якщо це платна палата, повинна бути квитанція на оплату на офіційному бланку. Жодних неформальних домовленостей тут бути не може. Тож моя перша порада: вимагайте комфортного місця й не погоджуйтесь на жодні комерційні пропозиції. Ненормально, коли в повну палату пакують важко хворих, хоча в інших є вільні місця.

Читайте також: «У Києві люблять львівських пацієнтів: щойно переступили поріг, а вже шукають, кому заплатити»

Друга порада:хворому з підозрою на інсульт мусить хтось допомагати. Особливо у святкові дні. Вранці на Різдво виявилось, що у відділенні на понад сімдесят пацієнтів є один лікар, одна медсестра і одна санітарка.

І це відділення, до якого доправляють повністю або частково паралізованих, які втратили мову. Як троє людей можуть оглянути й обслужити таку кількість пацієнтів? Хворим потрібно давати пити, бо їм виписують сечогінні ліки від тиску, а також годувати. Хто це має робити?

Це роблять родичі. В кого родичів нема, ті лежать тихенько, адже медсестра й санітарка носяться як білки в колесі, їм рук і часу не вистачає. Поруч із моєю бабусею лежить літня пані, яка вже три дні має температуру. За цей час ніхто не зробив їй аналізів, щоб з’ясувати причину.

Обхід лікаря – з дев’ятої до десятої ранку. Спочатку обходять важкохворих, потім тих, які нещодавно госпіталізовані, потім ходять палатами й питають, чи має хтось скарги. Виходить, що на кожного пацієнта припадає п’ятдесят секунд. Але ж, напевно, після призначень лікар мав би зайти й запитати, чи все добре? А зранку, щонайменше, мали б заходити санітарки й питати, як почуваються хворі. На Різдво до десятої години ніхто не цікавився, чи з бабусею все гаразд.

Також потрібна допомога реабілітолога, який зможе підказати, що і як варто робити хворому та родичам, щоби відновлення йшло швидше.

Читайте також: Лікарням заборонять брати від пацієнтів «внески». 10 тез про медичну реформу

Під час госпіталізації в пацієнтів із підозрою на інсульт повинні взяти аналізи. У моєї бабусі їх узяли лише на третій день. Пояснили: не працювала лабораторія. Хоча згодом завідувач сказав мені, що в реанімації є лабораторія, в якій можна зробити аналізи за потреби.

Учора зранку, після обходу лікарів, бабусі призначили обстеження. Якби мене не було поруч, то рентген робили б людям із вулиці, а бабуся у візочку, мучилася б та чекала, коли ж її запросять у кабінет.

Люди, запам‘ятайте, в лікарнях пріоритет на обстеження мають хворі з стаціонару, а тим паче лежачі, а не ті, що прийшли на обстеження з вулиці.
Після обстеження медики відмовилися надати для ознайомлення результати ехокардіограми. На мою вимогу до кінця дня мені ніхто не надав результати, що є порушенням закону.
Інформація, що міститься ехокардіологічному дослідженні, не може завдати шкоди здоров‘ю пацієнта, тим паче коли вимога її надати виходила від родича. Я маю право знати, що написано в обстеженні, а не тільки те, як мені це озвучить лікар.

Днями керівниця обласного управління охорони здоров’я Ірина Микичак сказала, що лікарі не мають міряти тиск. Натомість, завідувач відділення сказав мені, що лікарі й медсестри повинні міряти тиск пацієнтам. Звісно, щоб усе це встигати, медперсоналу повинно бути більше.

Голова Львівської обласної державної адміністрації створив комісію, щоб розслідувати цю ситуацію. Її очолить заступник голови ОДА, представники профільних департаментів та управлінь із міста й області, а також я та волонтер Ігор Стефанюк, батько якого місяць лежав у цьому ж відділенні. Будемо дивитись, хто що зробив не так і що потрібно зробити, аби хворі не опинялись у лікарні в безпорадному стані.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.