Фото: ВВС

Чому росіяни використовують термін «нацисти» проти українців, чи працює російська пропаганда сьогодні і як покарати тоталітарний режим в росії, пояснює історик, колишній голова Інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

Читайте також: Війна, конфлікт, агресія. Як правильно називати боротьбу українців та дії росіян

Нацизм – одна з тоталітарних ідеологій і практик XX століття, яка була сформована у Німеччині за участі Соціал-демократичної партії Німеччини на чолі з Адольфом Гітлером. Те, що вона прийшла до влади, було однією із причин Другої світової війни і вбивства мільйонів людей, в тому числі і українців. Нацизм передбачає ліквідацію будь-яких демократичних інституцій, культ вождя, а також застосування насильства.

Якщо коротко назвати ознаки нацизму, то вони збігаються із тим, що ми можемо спостерігати сьогодні у російській федерації. Рашизм, який зараз панує у росії, дуже багато запозичив від нацизму. Є, звичайно, ще комунізм, російський імперіалізм, але велику роль відіграє саме нацизм – те, як росіяни себе сприймають – як націю, яка має право вирішувати долю інших, заперечувати право інших націй на існування, може панувати над світом. Для цього достатньо подивитися якийсь із виступів путіна сьогодні і гітлера у 30-ті роки у Німеччині – багато речей співпадають, зокрема і в символіці, як-от із літерою Z. Тому нацизм має дуже сильний вплив на Владіміра Путіна.

Читайте також: «У концтаборі ми знали, що союз розпадеться. з росією буде те саме», – Мирослав Маринович

Чому росіяни почали називати українців нацистами? Справа в тому, що радянський союз з самого початку хотів монополізувати свою перемогу над нацизмом у Другій світовій війні, заперечуючи внесок всіх інших країн. І робив це для того, щоби приховати свою співпрацю із нацизмом у 1939-41 роках, аби приховати всі ті злочини, які творилися радянським союзом після розгрому нацистської Німеччини, адже на території СРСР продовжувалися репресії, масові знищення, геноцид, тому він себе завжди хотів представити як головного борця проти нацизму.

Це було, власне, запозичено сучасною російською владою, яка перемогою над нацизмом хоче приховати теперішні злочини російської влади. Щоби виправдати російську агресію проти України, вона придумала ідею про те, що Україна – це нацистська держава і що вона потребує денацифікації, а росія – єдина «справжня» держава, яка є борцем з нацизмом і нібито має право знищувати Україну як нацистську державу. Головною аудиторією такої пропаганди були росіяни.

Світ, звичайно, побачив, що ніякого нацизму в Україні немає і найприкріше для путіна, що цього не сприйняли навіть самі росіяни, вони не зрозуміли, що мається на увазі під денацифікацією. Тому цей термін почав зникати із простору і зараз майже не використовується у російській пропаганді, як це було на початку вторгнення. Денацифікація була озвучена російською владою як одна із передумов якихось переговорів, але воно не спрацювало.

Читайте також: «Психопати сотнями не ходять. Йдеться про страшну ненависть». Дослідниця терору про злочини росіян

Я нагадаю, що декомунізація проходила з ініціативи самого суспільства, щоби позбутитися спадщини комунізму, а денацифікація відбувалася з ініціативи держав, які її розгромили. Сьогодні саме росія потребує денацифікації і я вірю, що вона можлива. Сьогодні у російському суспільстві немає сил, аби позбутися цієї нацистської спадщини, але росіяни мають пройти цю денацифікацію під наглядом держав, які переможуть росію у цій війні. Німці теж не до кінця хотіли її сприймати, але, врешті, це спрацювало і після хвороб нацизму вони змогли організувати демократичну розвинену державу. Це єдиний шлях щось змінити у росії.

Сьогодні росіяни розгублені. Якщо у 2014 році вони використовували причину для війни з Україною те, що нібито «захищали» російськомовних українців, у 2022 році вони використали денацифікацію, але вона не спрацювала і тепер у них немає жодного ідеологічного пояснення, чому вони вторглися в Україну. 

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.