Фото: Уляни Куйдич
Подорожувати самостійно я почала доволі давно: ще в ті часи, коли в січні таки падав сніг, а долар був по 5 гривень. Тоді це був вимушений крок, оскільки подорожувати хотілось, а компанія під мої божевільні (і не дуже) ідеї знаходилась не завжди. Більше того, я була готова поїхати у подорож з будь-ким, лиш би не самій.
Читайте також: Куди українці можуть поїхати без віз у 2020 році. Перелік країн
Зараз же все навпаки: соло-подорож я готова проміняти хіба на мандрівку з найкращими друзями і це вже буде більше про проведення часу з друзями, ніж про подорож як таку.
Останні три роки я по 5-6 місяців проводжу в Південній та Південно-Східній Азії – тікаючи таким чином від паскудної львівської зими в теплі та задушливі тропіки.
Тут я подорожую сама і допомагаю подорожувати іншим (тобто, організовую пригодницькі мандрівки з повним зануренням в місцевий колорит – локальні автобуси, маленькі гестгауси, місцева їжа і тому подібне) – у березні ми їдемо на Шрі Ланку, а в травні – до Йорданії.
З чого почати?
Вибираємо країну. Це найтяжче, якщо чесно. У мене нема планів на два тижні в кінці лютого, і я досі не визначилась – ідеї вже встигли помінятись від мотоподорожі півднем Індії до волонтерства на Тайвані, але досі квитків нема і нічого не зрозуміло.
Взагалі найпростіше починати з пошуків дешевих квитків, саме так я випадково кілька років тому потрапила в Йорданію, а зараз – це одна велика любов.
Якщо говорити саме про Азію, то найдешевші квитки з України зазвичай бувають на Шрі Ланку та до Таїланду. Таїланд – чи не ідеальна країна для першого знайомства з Південно-Східною Азією. Тут чудово поєднані розвинута інфраструктура, екзотика та відносно помірні ціни. А з того часу, як для українців Таїланд став безвізовим, Бангкок ще й хороший хаб для подорожі до сусідніх Камбоджі, Лаосу та М'янми (а сюди недорогі авіаперельоти з України бувають майже ніколи).
Я особисто люблю Шрі Ланку, тут неймовірна природа (стільки зелені я не зустрічала в жодній іншій країні) – можна просто сідати в поїзд і дивитись у вікно, яскраві враження будуть гарантовані.
Перевіряємо візові нюанси
Більшість азіатських країн досі є візовими для українців. В деяких це звичайна формальність і віза отримується відразу на кордоні (наприклад, в Лаосі чи Камбоджі), але бувають і більш заморочені варіанти. Наприклад, для того, щоб отримати в'єтнамську візу потрібно наперед оформити запрошення, а за деякими візами доведеться йти до посольства – наприклад, за філіппінською візою. Всі ці нюанси треба з'ясовувати сильно заздалегідь, а ще краще – до купівлі авіаквитків.
Шукаємо житло
Тут є дві абсолютно різні стратегії – бронювати все наперед, або шукати по приїзду на місце. Я прихильник першого варіанту. По-перше, світ глобалізується, кількість мандрівників зростає, тож приїхавши на місце у високий сезон, можна залишитись просто неба.
По-друге, пошук житла на місці – це втрачений час. Якщо ви приїжджаєте на кілька місяців, тоді є сенс походити пошукати. Але у короткотривалих мандрівках це недоцільно.
В Азії окрім booking.com, також популярний сайт agoda, натомість Airbnb наразі не дуже популярний.
Читайте також: ЄС змінює правила в'їзду у Шенгенську зону. Що зміниться
Нюанси подорожі соло для жінок
Найгіршу славу серед соло-мандрівниць має Індія (становище жінок там в принципі не дуже приємне, і це, звичайно, відбивається і на туристках). Шрі Ланка тут теж може бути не надто приємною, місцеві парубки бувають аж занадто набридливими – особливо, якщо жінка юна білявка зі світлою шкірою (як добре, що я – засмагла шатенка!). В той час, як чи не кожна українка переймається якби то засмагнути побільше, в Азії все навпаки – тут основна тривога як відбілити шкіру. Будь-який косметичний засіб, який можна нанести на шкіру, серед іншого буде мати відбілюючий ефект. Деколи в продажу можна зустріти такі екзотичні штуки, як відбілюючий дезодорант чи крем для сосків. Тож біла шкіра тут є своєрідним фетишем.
Разом з тим, я знаю багато дівчат, які в юному «рожево-окулярному» віці їздили в ту ж Індію і в підсумку це позитивні спогади.
В Камбоджі та В'єтнамі основна небезпека – це злодюжки. Поруч проїжджав мопед і хтось вихопив з рук телефон або зірвав з плеча сумку – дуже популярний тут сценарій. Якщо самій йти на пляж, то всі речі краще залишати в номері.
Розписуємо детальний план
Після бронювання квитків і готелів, варто внести всі перельоти, локації, готелі тощо в таблицю і там же розписати пересування на місцях. Чому краще мати подібну таблицю? За великої кількості переїздів можна упустити якийсь один елемент – тому краще систематизувати інформацію.
Транспорт – вчимось водити скутер
Коли ти сам, самостійні переїзди там, де нема громадського транспорту (а в Азії це можуть бути цілі острови), сильно б'ють по кишені. Тож орендувати скутер – дуже хороша ідея. Є багато туристів, які вперше за кермо двоколісного сідають саме в Азії – будь ласка, не варто так робити. На одному Пхукеті (найбільший і чи не найпопулярніший острів Таїланду) іноземці потрапляють в ДТП мало не щодня. Підступність скутера і хороших доріг (а в більшості азійських країн вони кращі, ніж в Україні) в тому, що розігнатись до високої швидкості легко, а загальмувати – ні.
Тому, по-перше, бажано освоїти мотоцикл ще в Україні. По-друге, ганяти, якби не хотілось, все одно не варто. Наприклад, на Шрі Ланці, одне з найпідступніших створінь на місцевих дорогах – варан. Кольором повністю зливається з асфальтом, а бігає несподівано швидко. І біжить він часто просто тобі під колесо. Ще є собаки, які люблять спати просто посеред дороги, та інші туристи на скутерах, які погано вписуються у повороти і зовсім не вміють гальмувати. Словом, краще не ганяти.
Чи не страшно?
Страх, як на мене, дуже помічна річ – саме він втримує від нерозсудливих дій. Просто страхи бувають раціональні і не дуже. Йти в незнайомі гори самому/самій – страшно. І це правильно. Гуляти в незнайомому місті самому/самій – аналогічно. Чи мені буває страшно? Звичайно. Коли мій скутер заглох на лісовій дорозі посеред джунглів, було страшно. Але знаєте, коли у Львові у моїх сусідів зверху прорвало каналізаційну трубу і всю квартиру почало затоплювати гімном – було набагато страшніше.
Мені страшно самій плавати в океані, бо якщо затягне течією – ніхто не помітить. Ще в Азії тисячі змій і павуків. Хороші новини – вони нас бояться ще більше, ніж ми їх. Часто під час мандрівних small talk виникає тема про те, яку живність хто знаходив у своїй кімнаті. Розказую якось – а у нас був скорпіон у ванній. «Тю, тільки раз? То не рахується!»
В чому недоліки подорожі у форматі соло?
Фінанси. В Європі найекономніший варіант подорожі – це в компанії 4-5 людей. Ви орендуєте авто (і це виходить навіть дешевше, ніж пересуватись громадським транспортом), ви живете в апартаментах (які по ціні як двомісний номер в бюджетному готелі), можна готувати разом з дешевих продуктів із супермаркета (на себе одного виходить не так вже й бюджетно).
Планування та організація. В групі логічно виходить, коли кожен бере на себе один з організаційних аспектів: хтось полює за дешевими квитками, інший годинами перелопачує букінг та Airbnb в пошуках ідеального житла, третій – шукає цікаві та небанальні цікавинки на місці, тощо. Коли ж ти сама/сам делегувати "повноваження" просто нема кому.
Безпека. Як відомо, гуртом і батька легше бити. Коли ти сам, а тим більше сама, з'являються дуже суттєві обмеження. Починаючи від вилазок на природу – таких як в гори чи плавання в океані, закінчуючи взаємодією з іншими представниками виду гомо сапієнс.
Чому варто подорожувати самій і самостійно?
Повна свобода. Свій маршрут і плани на день можна будувати виходячи тільки з власних зацікавлень. Хочеться встати з самого ранку, щоб зустріти схід сонця? Або, навпаки, спати до 12 дня? Будь ласка! Любиш шопінг і музеї – без проблем. Можна годинами гуляти поки не відваляться ноги або цілий день абсолютно нічого не робити – і не потрібно нікому доводити, чому це чудовий план саме на сьогодні.
Глибше занурення в країну. Коли ти з друзями, то необхідності активно комунікувати з місцевими просто не виникає. Коли ж сама, то активно взаємодієш з місцевими та іншими мандрівниками. Так сталось, що у тих країнах, які я відвідувала з друзями, майже не залишилось ніяких контактів. Зовсім інша справа – країни, де я подорожувала сама: у кожній назбирається щонайменше пара знайомих. А хто ж ще розкаже і покаже тобі країну по-максимум як не місцеві?
Фото: Unsplash
Головне фото надане авторкою
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Цей медіа-продукт створено TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не завжди відображає погляди USAID або Уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, в тому числі графічному та електронному, копіювання або використання у будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело та письмової згоди редакції ;TvoeMisto.tv заборонено.
This media product was produced by TvoeMisto.tv with the support of the United States Agency for International Development (USAID). The product content is solely TvoeMisto.tv and does not necessarily reflect the views of USAID or the US Government. Reproduction and use of any part of this product in any format, including graphic, electronic, copying or use in any other way without the corresponding reference to the original source and written approval from TvoeMisto.tv, shall be prohibited.
