Фото: UAinfo
Ми часто думаємо, що втрата державності – це інтервенція іншої країни, окупація її території. І це справді так. Однак це, фактично, кінцевий етап цього процесу. Є ще дуже багато інших катастрофічних моментів, які ми кожного дня спостерігаємо в Україні і не розуміємо, що це теж призвести до знищення країни. Що таке насправді втрата державності – співзасновник громадянської платформи «Нова країна», викладач Києво-Могилянської академії та підприємець Валерій Пекар.
Слова «втрата державності» зазвичай асоціюються з чужими танками на наших вулицях, чужим прапором над нашими будівлями, із розстрілами і катуваннями.
Але втрата державності спочатку виглядає зовсім інакше.
Це втрата монополії держави на насильство. Це коли горять будинки і машини не лише активістів, а й державних службовців і членів парламенту, і на те немає ради. Сила права замінюється на право сили.
Читайте також: День Незалежності і запитання, на яке не знайшлося відповіді
Це регуляторний хаос. Це коли рішення, що впливають на мільйони людей, приймаються похапцем, без оцінки наслідків і ризиків, наносячи непоправної шкоди.
Це злам системи стримувань і противаг. Це коли Конституція і закони заважають приймати швидкі рішення, тож Конституцію і закони просто починають ігнорувати.
Це злам кадрової системи. Це коли на посади в обхід закону призначаються відверті хабарники, злодії або невігласи за феодальним принципом особистої відданості.
Це глибока фіскальна криза. Це коли бюджет не відповідає реаліям життя, а для виконання забаганок починають щоразу більше «доїти» платників податків, дивуючись, чому щоразу менше «молока».
Це втрата позиції на переговорах по питаннях життя і смерті. Це коли переговорники озвучують ті позиції, що відповідають інтересам протилежної сторони.
Це моральний релятивізм. Це коли захисник Батьківщини і відвертий бандит, лікарка і повія, злодій і роботяга починають вважатися однаково моральними.
Це знецінення вчинків і слів. Це коли справжні герої, що ризикували життям, не вшановуються як герої, а натомість звання героїв отримують хороші, чесні люди, які нічого геройського не зробили.
Це злам соціальних ліфтів. Це коли професія прокурора стає найбажанішою серед підлітків.
Читайте також: Україна у полоні «шльопок» і Covid-19 та передбачення Мирослава Мариновича. Висновки тижня
Це порушення засадничого принципу військового братства «своїх витягаємо завжди».
Це формування замкнених правлячих каст. Такі касти захищені від будь-якого впливу ззовні (як з боку суспільства, так і з боку народних обранців) і вважають своє право керувати державою беззаперечним – як нинішня суддівсько-прокурорська каста.
Це втрата легітимності інституцій. Це коли будь-яке рішення можна поставити під сумнів, тому що в основі лежить юридична хиба, і все подальше життя розпадається, бо ні в чому тепер немає певності.
Це захоплення держави приватними особами. Це коли вплив певних людей, яких часто згадують чи ніколи не згадують, перевищує вплив легітимних високопосадовців.
Так виглядає втрата державності.
А вже чужі танки на вулицях і чужі прапори над будівлями не забаряться.
