Совість пасажира – поганий контролер

2359 0
Нема різниці, скільки буде коштувати проїзд у львівських трамваях і тролейбусах, якщо за нього не обов’язково платити.
Фото ілюстративне: wz.lviv.ua

Фото ілюстративне: wz.lviv.ua

Я великий ентузіаст електротранспорту. Кілька років сумлінно купую проїзний – трамвайно-тролейбусний, бо складна траєкторія моїх щоденних пересувань Львовом накладається і на трамвайні, і на тролейбусні маршрути. Відтоді, як синові виповнилося сім, почав так само сумлінно купувати проїзний йому, за півціни.

Тепер, коли вартість проїзду піднімуть, нам доведеться щомісяця платити на двох 345 гривень замість 150. Якщо подумати, зовсім невеликі гроші за можливість комфортно, швидко, впевнено пересуватися містом. Хе-хе.

Про реальні реалії міського електротранспорту розповідати вам не буду. У деякі дні, йдучи під дощем додому пішки чи витрачаючи гроші, співставні з вартістю місячного проїзного, на таксі, я починаю більше вірити Дем’янові Данилюку й хочу крові. В інші, коли світить сонечко, і трійка приїжджає на кінцеву вчасно, схиляюся до позиції Антона Лягушкіна – мовляв, не все так погано, треба просто більше трамваїв, а ліпше тролейбусів, можна вживаних.

Одне я знаю точно: хоч скільки коштуватиме проїзд, і хоч які модернізовані трамваї, тролейбуси чи електробуси закуповуватиме «Львівелектротранс», і навіть якщо в них працюватиме кондиціонер і на повторі крутитимуть музику Франца Ксавера Моцарта, усе буде марно, якщо пасажири не платитимуть за проїзд.

А пасажири – хоч скільки нагадуй їм бадьорими трамвайними голосами про те, щоб були гоноровими і купували квитки, – не платитимуть за проїзд, якщо безквитковий проїзд їм нічим не загрожує.

Я їжджу львівськими трамваями і тролейбусами не менше двох разів на день, але зустрічаю контролера не частіше, ніж раз на місяць. Зазвичай це втомлена жінка передпенсійного віку з посвідченням, яку нахабний «заєць» може просто проігнорувати.

Штраф за безквитковий проїзд, навіть якби його було кому стягувати, сміховинний. Двадцятикратна вартість проїзду, яку доводилося сплачувати до підвищення тарифів, – це сорок гривень. Якщо їздиш двічі на день без квитка, «заощаджуєш» за місяць сто двадцять. «Чистий прибуток» вісімдесят гривень. Із новими тарифами помножте на півтора.

Пасажирам, молодшим за 15 і старшим за 55 (не пенсіонерам), немає сенсу платити за проїзд. Контролери, навіть коли є, їх ігнорують: усе одно з них нема чого взяти. За правилами учні мають право платити півціни – гривню, а тепер півтори – у разі наявності учнівського квитка. Але ні талонів, ні учнівських квитків у маленьких пасажирів львівського електротранспорту не перевіряють. Щоранку я спостерігаю, як діти й підлітки з вулиці Княгині Ольги під’їжджають 1-2-3 зупинки до школи третім трамваєм, і хоч би один колись закомпостував квиток.

Ідея замінити контролерів голосами, які через динаміки звертаються до сумління пасажирів, наївна і сповнена марної віри у світлу сторону людської душі. Приплітати сюди абстрактну й гнучку категорію «совісті» було помилкою. Я десь читав, що в найбільш дисциплінованих народів, наприклад, японців, ефективним запобіжником від порушення правил слугує не «совість» (із якою завжди можна домовитися), а сором. Заходиш ти в трамвай, а всі на тебе дивляться й бачать, що ти не компостуєш квиток, і всі тебе зневажають. Мусиш обирати: компостер або харакірі.

Але у львівських трамваях та тролейбусах усім байдуже, заплатив ти чи ні. Ба, більше, тут практикують чудернацьку форму взаємодопомоги – залишають на сидіннях закомпостовані квитки, перекладаючи оплату проїзду чергового «зайця» на платників податків. Можна сказати, пригощають одне одного за наш із вами рахунок.

Натомість пропозиція «запитай сусіда, чи оплатив він проїзд» обурила багатьох моїх знайомих – вони сприймають це як заклик стати донощиком. В усякому разі, людина, яка розпочне чіплятись у транспорті до сусідів із такими запитаннями, викликатиме значно більше агресії, ніж найзатятіший «заєць».

Куди ділися контролери? Їх розпустили понад рік тому, оголосивши неефективними. Перевіряти квитки мала чи то поліція, чи муніципальна дружина (ще одне незбагненне явище, яке ніби є, але де воно?), чи добровольці. За цей час «Львівелектротранс» комунікував назовні різні речі – від «15 контролерів замало» до «10 контролерів якраз добре»; залучив активістів (ГФ «Патріоти») до супроводу контролерів; знов і знов нагадував львів’янам і гостям міста, щоб платили добровільно.

У «Львівелектротрансі» кажуть, що за місяць через «зайців» втрачають мільйон гривень. Не знаю вже, як це підраховують; як на мене, твердження, що на кожного «зайця» припадає четверо сумлінних пасажирів із закомпостованим квитком, скидається на фентезі. Але, судячи з озвучених самим підприємством цифр, десятеро контролерів, працюючи під захистом волонтерів-патріотів, виписують за місяць тисячу штрафів на суму приблизно десяти мінімальних зарплат. І, спонукаючи наляканих пасажирів купувати квитки, зменшують збитки «Львівелектротрансу» на 10%. Якось не вражає.

Цікаво, що гості міста значно частіше стикаються в трамваї з людьми, які показують посвідчення і беруть штрафи. Це практично завжди трапляється на маршрутах №9, 1 і 6, які йдуть із залізничного вокзалу. Маршрути врожайні – у кожному трамваї можна знайти туриста, який забув або ще не встиг купити квиток і буде готовий заплатити штраф. Можливо, навіть без квитанції…

Словом, не применшуючи доцільності добровільного самообмеження та дисципліни, я все ж рекомендував би міській владі запровадити в електротранспорті повноцінний контроль. Такий, щоб кожного «зайця» хапав за вуха.

Адже примушування пасажирів до оплати проїзду – це не лише питання економічної доцільності. Не виключаю, що тримати велику армію кондукторів або контролерів справді менш вигідно, адже їм потрібно платити зарплатню. Але оплачувати проїзд – це грати за правилами. Можливість щодня обманювати державу/місто/громаду, порушуючи правила, відохочує громадян грати за правилами в усіх інших сферах. Це розбещує.

Звісно, комунальний транспорт однаково залишиться дотаційним – як і всюди. Але свою частку вартості проїзду повинен сплачувати кожен пасажир. Знання ж про те, що порушення правил тягне за собою неминуче покарання, чудово стимулює і дисципліну, і совість. 


Читайте також:
Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (0)

Додати коментар