Що нам намагається прищепити Зеленський? Список

2693 3
Зеленський пропонує українцям дати відповідь на запитання, хто я, що обираю та чітко вказує, що, на його думку, важливо, а що – ні.
Скріншот із відео

Скріншот із відео

Кандидатка політичних наук, викладачка кафедри медіакомунікацій УКУ Соломія Кривенко проаналізувала новорічну промову Володимира Зеленського та уклала список речей, які президент вважає важливими та намагається прищепити «українцеві своєї мрії».

Ще зі своєї передвичорчої кампанії Володимир Зеленський наголошує: він не робитиме так, як його попередники. І наприкінці року не забуває про свою обіцянку: «Зазвичай у новорічному привітання президенти розповідають нам про зростання ВВП, падіння інфляції, імплементацію, диверсифікацію та інші дуже незрозумілі терміни… Сьогодні буде інакше».

Отже: не любити попередніх президентів – важливо.

У своїй промові президент просить слухачів відповісти на запитання: «Хто я?», перераховуючи різні типажі українців: «Житель Франківська, який захищає свою рідну мову? Уродженець Гурзуфа, який береже свою рідну мову (кримськотатарською)? Житель Берегова, який береже свою рідну мову (угорською)? Чи житель Краматорська, який говорить своєю рідною мовою (російською)? Той, хто вивчив українську? Бо це нормально знати державну мову. Чи той, хто не хоче цього робити? Хто я?... Ми ті, хто каже: "Я тебе кохаю" или "Я тебя люблю". Все це і є ми».

Читайте також: Ні обіцянок, ні відповідальності: Про інавгураційну промову Зеленського

Отже, рідна мова – важлива для кожного. А скільки тих рідних мов!

Говорити державною мовою – нормально, але не важливо.

Питання мови як таке – не принципове.

Зеленський продовжує: «Хто я? Колишній фізик, який миє посуд в Італії? Чи колишній хімік, який будує висотку в Новосибірську? Донецький лікар, який переїхав і відкрив власну практику? Чи вчитель з Луганська, який переїхав, два роки таксував і врешті повернувся назад? Хто я? … Той, хто втратив все в Криму, та почав все з нуля в Харкові?».

Територія проживання та мотивація там залишатися – не важливі.

Президент продовжує: «хто я? той, хто десять років живе закордоном і любить Україну в Інтернеті;… ІТ-івець, який мріє втекти з країни; полонений, який мріяв повернутися додому?».

І якою б не була відповідь авдиторії, що до неї звертається мовець, Зеленський спішить всіх заспокоїти: «В нашому паспорті не вказано правильний чи неправильний українець. Немає рядка "патріот", "малорос", "ватник" чи "бандерівець". Там написано: "Громадянин України", який має права і обов’язки». Щодо прав та обов’язків – в деталі не вдалися.

Любов до Батьківщини (і форми її вираження) – не важливі.

«То хто ж ми? 73%, які обрали президента. 25%, які його не сприймають. Чи ті, хто не ходив на вибори?»

Політична свідомість  – не важлива.

«Ті, хто відзначає Різдво 25 грудня? Чи ті, хто сьомого січня?»

Релігійні ритуали – не важливі.

«Читаємо Жадана чи слухаємо Марув? Дивимось "Іронію долі" чи "Сам удома"?».

Масова культура – українська, радянська чи американська – не важливо.

«Ті, хто святкує 8 Березня? Чи навпаки вважає його пережитком "совка"»?

Державні свята – не важливо.

Перелічуючи те, що не має значення, нинішній президент нарешті доходить до суттєвих, на його думку, речей. «Ми однаково пишаємось великими українцями» Серед них Леся Українка і Шевченко (смію припустити, що Тарас), Сковорода і Хмельницький, Леонід Каденюк та Валерій Лобановський.

Великі українці – важливо.

«Чи перестали б їх поважати, дізнавшись за кого на виборах голосували б Шевченко чи Леся Українка? Якби Сковорода чи Хмельницький мали б різні погляди щодо НАТО? Нам було б важливо, до якої церкви ходять Каденюк та Лобановський? Що думають Антонов чи Корольов щодо розмитнення автомобілів? І як Ступка чи Биков ставляться до "нормандського формату"? Ми цінуємо їх за інше, бо цінуємо ми насправді інше».

Погляди на НАТО, церкву, нормандський формат, політичні ідеології – не важливо.

Інше – важливо.

«Ми однаково раділи, коли наші вийшли на "Євро"», – сказав Зеленський.

Спорт – важливо.

«Ми однаково посміхаємось, їдучи рівною дорогою… Де неважливо як названа вулиця, бо вона освітлена та заасфальтована».

Читайте також: «Ми» і «Наш». Про що насправді говорить Зеленський?

Рівна освітлена дорога – важливо.

«Однаково радіємо народженню первістка. І не важливо хлопчика чи дівчинки».

Народження первістка – важливо.

«Ми щасливі, якщо закохані хоч у Слов’янську, хоч у Дрогобичі».

Кохати – важливо.

«А коли повернулись наші моряки та наші полонені, ми плакали від щастя всі і україномовні, і русскоговорящие, і звичайна домогосподарка, і успішний адвокат, і президент України».

Повернення полонених – важливо.

Домогосподарка – «звичайна», адвокат - успішний (у тексті промови двічі присутні кожне зі словосполучень).

«І хрести на могилах наших солдат – що в Тернополі, що у Кривому Розі – не змагаються в патріотизмі».

Могили солдат – важливо.

Патріотизм – ні.

Володимир Зеленський закликає бути єдиною країною щодня. «Це має стати нашою національною ідеєю. Навчитися жити разом у повазі заради майбутнього своєї країни. Адже ми уявляємо його однаково – це успішна та квітуча країна, де немає війни, країна, яка повернула своїх людей і свої території… Де немає різниці, біля якого пам’ятника ти чекаєш дівчину, в яку ти закоханий».

Немає війни – важливо.

Повернути людей і територій – повинна країна.

Навчитися жити у повазі – важливо.

Пам’ятники (навіть якщо Леніну) – хай стоять.

«Давайте пам’ятати, що любити Україну означає любити всіх українців, в якому б куточку нашої країни вони б не народились".

Любов – важливо.

Отже, Володимир Зеленський хоче сформувати ідею єдності України. І вона, судячи з його слів, полягає у творення такого характеру, що 1) не ставиться прихильно до колишніх президентів 2) пишається «великим українцями»; 3) вболіває за українські збірні та спортсменів; 4) народжує та тішиться первісткові; 5) закохується; 6) усміхається, пересуваючись по рівних дорогах; 7) прагне жити без війни; 8) хоче і чекає, щоб повернулися люди і території; 9) любить решту українців.

А що, коли ця решта не вчить державної мови, не ходить на вибори чи голосує за проросійські сили, підрізає на дорогах, не звільняє місця в метро, не розмитнює авто і не платить податків, не хоче в НАТО, а хоче в Радянський Союз, не хоче незалежності української церкви, є «ватником» чи любить Україну тільки в Інтернеті?

Ну що ж, ніхто не ідеальний.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.


Читайте також:

Коментарі (3)

Додати коментар
4 Січня, 2020 10:07
666 ... вибачення перед автором не відноситься до того "кто-то" , що створило оцей опус ... я вибачився за свою помилку-неточність відтворення "гарика" перед автором "гарика" про ось таких "кто-то" , перед Ігорем Мироновичем Губерманом ... він НЕ розмовляє на українській мові , пише-творить на російській ... але він в своїх "гариках" однаково "любить" отаких от патрійотів --
" .. испанец , славянин или еврей --
повсюду одинакова картина :
гордыня чистокровность своей --
святое утешение кретина.." ...

Слава Україні ! ...
4 Січня, 2020 09:55
666 ... шо-то з пам'яттю моєю сталось ... виправляю та вибачить мене автор ...
" .. когда нас учит жизни кто-то,
я весь немею ;
житейский опыт идиота
я сам имею .. " ...

4 Січня, 2020 09:48
666 ... ".. когда нас кто-то учит жить ,
я весь немею ...
житейский опыт идиота
я сам имею .." ...