Фото: Твоє місто/Іван Станіславський
Україна завжди дуже легковажила з безпекою, насамперед інформаційною та ментальною. Тепер важливо ухвалювати закони на захист своєї країни, зокрема і про заборону на імпорт російських книг в Україну, наголошує видавчиня та поетеса, головна редакторка і співзасновниця «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка.
Читайте також: «Світ прийшов до України вчитися, що таке модерна країна», - Олександр Фільц
Україна завжди дуже легковажила з безпекою. Адже безпека стосується не тільки кордонів чи шпигунів, яких у нас теж було багато, а й інформаційного захисту. Цю війну вели уже давно, намагалися зробити нас конгломератом, об’єктною країною, що має маніпульованих людей, які використовують російські меми, пісні і люблять це. Бо любов – найбільша прив’язка. Як боротися з тим, що ти любиш? Це означає відрубати собі руку, відрубати російську ідентичність. Це ж дуже складно.
Ми недооцінювали ситуацію всередині країни. Ми у Львові були трохи самозакоханими, бо визначилися зі своєю ідентичністю, але ж ні – ми один організм.
Читайте також: Дві третини книжок, які продають в Україні, – російською. Як це змінити
Тому не знаю, що не дозволяє президенту підписати сьогодні закон про заборону на імпорт російських книг в Україну. Підозрюю, що це вплив інших людей на президента, а він піддається цьому впливу.
Цей закон – важливий і він є безпековий. Ми не дбали про інформаційну та ментальну безпеку, не розуміли, на яких цінностях і яку країну будуємо. На початку 90-х ми не домовилися, що ми будуємо, і тепер маємо з цим величезні проблеми. Інтелігенція, нащадки упівців вирішили, що в нас українська мова державна, титульна нація, а інша частина була іншої думки, ніколи з цим не погоджувалася і не поважала. Якщо жити в такій країні, коли комунікація погана, коли частина людей не поважає іншу частину, то виникає конфлікт. І ми жили ніби за стінами, кордонами. А вони ще й жили з російським телебаченням. Це ж просто божевілля: росія формувала українцям картинку про нас самих.
Якщо згадати, коли ми започаткували свій стартап – «Видавництво Старого Лева» (2001 рік - ред), то книжковий ринок на той час – це був «жестяк», ми тикалися зі своїми книгами, а нам казали «Ви такі маленькі, хто буде з вами працювати», і «що книжки ваші українською» і потім ми зрозуміли, що більшість книжкових мереж нас не хочуть, бо вони мають російський капітал у своїй основі. Я навіть, коли заходила у ці книжкові магазини, то відчувала, як тітки-продавчині дивилися на мене з такою зневагою...
Читайте також: На Львівщині збирають російськомовні книги, щоб здати на макулатуру
Але масштабне вторгнення росії прирекло Україну на масштабну українізацію, це вже відбувається. Це річ, яка змінює вектор мислення за цим вибором. І мені здається, що вона підважує ліниву звичку не користуватися українською мовою, бо так, нібито не зручно, але так бути вже не може. Це болісний процес. До війни мене не тригерило так це питання, як зараз. У кав'ярні у Києві я не могла чути російську поряд, тому просто пересіла, ізолювала себе, бо я більше не хочу цього впливу на себе.
Мова тягне за собою культуру. Деякі українці любили не тільки говорити російською, а частину російської культури, бо це не можливо відділити. Російські письменники не бувають не включені в цей імперський процес, яке б це не було століття. А ти цього не помічаєш, і фільми, які створювали у радянському союзі, є російськими по своїй суті, як і теперішні мультиплікації – ця ж «Маша» (російський мультфільм «Маша і ведмідь» - ред) так щільно наповнена російськими мемами, їхніми моделями мислення і діти навіть при перекладі українською мимоволі стають адептами російського.
Є частина людей, які не перейдуть на українську, бо їх перепрошили, і це уже неможливий процес, але в більшості люди мали б ставати українцями і це буде процес створення української політичної нації.
Фото: Твоє місто/Іван Станіславський
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
