Український письменник Артем Чех ділиться своїми відчуттями, які переживає на фронті. Зокрема, він говорить, що прийняття ймовірності загинути на війні робить його сильним, більш врівноваженим і вільним.

Читайте також: Нам не потрібні пропозиції здатися. Із «Щоденника війни»

Останнім часом я багато говорю про смерть. Тобто, про загинути на війні. Тобто, про таку можливість. Ймовірність. Готовність, зрештою. Це прийняття – заспокоює. Більше того – робить тебе сміливішим, сильнішим, врівноваженим. Не всі до цього готові. Не всім це потрібно. І не кожен то мусить.

Але це дає свободу. Прийняв – заспокоївся. Проговорив це в своїй голові, домовився зі своїми страхами  – вільний. Сильний і врівноважений.

Спочатку була перша ніч війни. Я прийняв можливість загинути як ймовірність. Потім багато про це думав, але якось відганяв ці думки. Але я щодня заходив на сторінку Саші Махова (журналіст Олександр Махов загинув 4 травня під час обстрілів біля Ізюму - ред). Я знав, де він є. І радів, коли бачив якийсь його пост. Полегшено зітхав. Я орієнтувався на його життя.

Читайте також: Якщо ви сьогодні не з’їхали з глузду, ви вже багато зробили 

А потім все обірвалося. І я остаточно прийняв смерть на цій війні як майже невідворотну. Ок, значить так буде. Або не буде. А якщо буде – в цьому немає нічого страшного. В цьому навіть є щось симпатичне. Як би дивно це не звучало.

Глобально мені вже давно не страшно. І сприймається це як питання часу. І як питання совісті почасти.

Цієї війни на всіх вистачить. А відступати я не годен. Значить буде так. 

Ніхто з моїх знайомих (коханих, рідних, товаришів по зброї) майже ніколи не торкається цієї теми. Тотемної, страшної. Аби відвернути. Не зурочити. А я говорю. І всі такі: ти не помреш.

Ок. Не помру. Хай буде так. Або не так.

Але я нарешті відчув себе вільним. І сильним. І врівноваженим. 

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.