Фото: Інститут просвіти
6 липня Львів святкує ювілей – 170 років з дня народження видатного архітектора, підприємця і мецената Івана Левинського. Він поєднав у собі багато якостей і талантів з різних сфер. Так званий «Ефект Медичі», коли в одній людині поєднуються різні таланти і сприяють побудові чогось нового надзвичайного. В одній людині дивним чином поєднались таланти до архітектури, будівництва, художньої кераміки декоративного металу, майоліки, художнього дерева, кахлярства, штучного каменю, геніальний талант викладача та бізнесмена, а ще геній реклами, і що найголовніше – щирий патріотизм.
Читайте також: Загадковий мешканець Пекарської, який змінив ісламський світ на краще
Історія життя Івана Левинського стала реальним прикладом людини, що витривалою чесною працею творив великі справи і залишив по собі багато доброго і корисного для людей. Особливо хотілось би зазначити, що це людина, яка сама зробила себе, починаючи «з нічого» і лише впертою працею і навчанням добився успіху, достатку і високого становища у суспільстві.
Людина з бездоганною репутацією і авторитетом. Його ім'я дорівнювало знаку найвищої якості, чи це був архітектурний проєкт чи виріб його фабрики. Сучасники знали Івана Левинського як чесного, працелюбного, талановитого дуже життєрадісного чоловіка, який завжди готовий прийти на допомогу, розрадити всіх, хто цього потребує, без різниці національності та віросповідання.
Читайте також: Львів'янин, який став останнім алхіміком Європи
Наш герой народився 6 липня 1851 року у провінційному прикарпатському містечку Долина в родині Івана Левинського (тато) і Йозефи Гаузер (мати). Батько був освітянином, директором школи, а мати була з німецької родини, яка походила з Баварії. Саме у Долині провів своє щасливе дитинство Іван Левинський, саме там він познайомився з українською автентикою і народними ремеслами. Коли Івану було 7 років, помирає тато і родина опиняється в дуже скрутному матеріальному становищі. Мати переїжджає до Стрия, де береться до праці. Малого Івана віддають до початкової школи, де він закінчує 4 класи. На подальше навчання не було грошей.
Іван був змушений щось заробляти сам, пішов до церкви почав співати і допомагати дякові. Перспектива була одна – лишитись при церкві і спробувати збудувати кар'єру священослужителя. Проте Господь приготував йому інший шлях і за допомогою брата Лева, який мешкав у Львові, Іван потрапляє до міста, яке назавжди стане його долею, з яким до кінця життя вони будуть тісно пов'язані, і саме цьому хлопчику з Долини випаде честь і можливіть розбудувати і прикрасити наш Львів на століття, лишивши по собі великий культурний спадок.
Читайте також: Львівський квест, або Де у місті знайти святого Юрія Змієборця
Іван продовжує навчання в одній з середніх шкіл, потім за підтримки брата він поступає до львівської Реальної школи, закінчивши яку Іван отримує рекомендацію до вищої школи. Він був дуже старанним учнем, не байдужим до новинок технічного прогресу.
У 1869 році Іван поступає на будівельний відділ Технічної академії у Львові, яка була в той час на вулиці Театральній, 20. Показавши відмінні знання і наполегливість, Іван здобуває стипендію на другому році навчання. Заробляє кошти репетиторством і читанням лекцій, бере активну участь у студентських товариствах. У 1874 році Іван Левинський з відзнакою закінчує академію і одержує диплом відділу інженерії. А ще він отримує право залишитись при академії на будівельному відділенні. Академія стала для Івана стартовим майданчиком – тут почалась його кар'єра архітектора, будівничого і педагога.
Читайте також: 24 дитини львівського мера, або Що таке любов
У 1881 році Іван складає низку теоретичних і практичних екзаменів і отримує право відкрити власне архітектурне бюро, перша локація якого була на вулиці Личаківській, 6, згодом на площі Катедральний,7, а далі на вулиці Чупринки,58, де Левинський розбудує своє фабричне містечко.
У 1885 році Левинський разом з Ю. Захаревичем купують на околиці тогочасного Львова – Кастелівці – пустуючу ділянку землі. Тут і народжується львівський Новий Світ. Цілий район, де все по-новому, по-сучасному, все красиво, якісно, функціонально. В 1888-1889 роках на цій же ділянці будується перша керамічна фабрика. В 1891 році будується друга при Янівський рогатці. Потім буде фабрика дахівки і штучного каменю.
При кожній фабриці Левинський відкривав курси промислового навчання, він був не просто фабрикантом, він був висококласним менеджером, мав талант підбирати і вчити людей продавати свої продукти. Чудово вів рекламні компанії своїх фабрик і виробів. Особливо Іван Левинський переживав за своїх працівників, робітників, службовців, давав їм можливість заробити і утримувати свої родини, піклувався про кожного.
Колишня фабрика виробництва кахлевих печей Івана Левинського на вулиці Генерала Чупринки
Потім наступна фабрика «Здоров'я», де Левинський запровадив виробництво мінеральної і содової води, а також мармеладу і шоколаду. Імперія Івана Левинського щороку набирає обертів, Львів переживає будівельний бум, а якість послуг і матеріалів від Левинського вже не потребують реклами, вишиковується черга з бажаючих скористатись послугами талановитого архітектора і будівельника.
Читайте також: Що має побачити кожен львів'янин. Фабрика Левинського
Особисте життя Левинського теж було вдалим. У 1894 році він одружується з полькою Марією Броніковською, її рід походив з міста Тарнова (Польща). Іван був греко-католиком, дружина була римо-католичкою і це не завадило їм у взаємній любові і злагоді народити і виховати двох дітей – доньку Марію і сина Степана. Про доньку відомо, що вона стала хіміком, закінчила Львівську політехніку. До Другої Світової війни мешкала у Львові, подальша її доля невідома. Син Степан Левинський (1897-1946) з раннього віку пов'язав своє життя з гуманітарними науками. В молоді роки був активним учасником визвольних змагань українського народу в 1914-1920 роках. Займався письменництвом і публіцистикою. У 1922 році виїхав зі Львова, став східнознавцем, брав участь у дипломатичних місіях на Далекому Сході, у Китаї та Японії, писав романи, мешкав у Франції. Був знавцем Японії. Його творчі шляхи пролягли в Брюсель, Париж, Токіо. Мешкав також у Китаї та В'єтнамі, помер у Парижі.
Родинний маєток Левинського розташований у Львові на вулиці Кжижова, 58 (Христова, зараз Чупринки) неподалік від фабрики. Буремне XX століття внесло свої корективи в долю нашого героя. Війна 1914 року: Іван Левинський потрапляє до Києва, де його заарештовують, потім відправляють на схід. Допомогли впливові друзі, які заступились за Івана Левинського перед новою владою, тоді йому дозволили лишитись в Києві.
Разом з Михайлом Грушевським Левинський організовує мистецьку школу в Києві, де Грушевський викладає історію, а Левинський архітектуру. 1918 році наш герой повертається до Львова.
Читайте також: Коли Личаківська пахне лілеями або 9 вівторків для щастя
Його імперія занепадає і зупиняється, підірване здоров'я. Міжвоєнний період – в робітників нужда, голод. Нова влада не дає можливості повноцінно працювати. Всі ці фактори мають для Левинського незворотні наслідки.
4 липня 1919 року Іван Левинський помирає. Хоронив його весь Львів, місцем його спочинку стало Личаківське кладовище. Проте лишився безцінний спадок – величезна кількість збудованих будинків, палаців, навчальних закладів, храмів у Львові та за його межами.
Все не перелічити.... Іван Левинський доклався до побудови Львівського залізничного вокзалу, Театру опери та балету, готелю «Жорж», пасажу Миколяша, Медичного факультету університету, будинку товариства «Дністер» на вулиці Руській, єврейського шпиталю на Раппопорта, Галицької ощадної каси (етнографічний музей), а також численних кам'яниць на Богомольця, Котляревського,Чупринки, Коновальця, Церкви Івана Хрестителя на площі Старий Ринок... Список нескінченний, всього не перелічити.
Мабуть, половина будівель Львова австрійського періоду має відношення до цієї непересічної і багатогранної постаті. Справжній діамант української землі, який сам себе відшліфував і всім довів, що все можливо, якщо сумлінно і наполегливо працювати в справі, яка тобі подобається і яка приносить користь людям. Можливо, навіть збудувати цілий Новий Світ, що і зробив наш ювіляр, який народився 170 років тому.
Фото з порталу Край
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
