фото: www.skyscrapercity.com
Тиждень тому пікетувальники розпочали безстрокову акцію протесту з наметами під міською радою Львова, вимагаючи відставки міського голови Андрія Садового. За кілька днів вони увірвалися в ратушу, зламавши замок та травмувавши кількох чиновників. Ці протести пов’язують із конфліктом кількох бізнес-середовищ, які зосередили у своїх руках більшість ресурсів міста. Чим така ситуація небезпечна для розвитку Львова, розмірковує учасник платформи Octosens Руслан Фогел.
Успіх, імовірно, є одним із найбільш цікавих соціальних явищ. Усі хочуть бути причетними до нього, а кількість причин, які призвели до нього, наводиться безкінечна. Але часто поза увагою залишаються ті фактори, відсутність яких теж призвела до успіху.
Успіх міст є особливо привабливим, аби вважати себе причетним до нього та його причин. Так, Львів порівняно із абсолютною більшістю українських міст є достатньо успішним: різні рейтинги ставлять його на перші місця в Україні за якістю життя, комфортом, освітою, економічною привабливістю тощо. Причинами цього успіху наводять часто протилежні фактори: від успіху ІТ та туристичної індустрій до національних традицій і патріотизму. А черга із тих, хто декларує свою причетність до успіху Львова, може розпочинатися від власників невеликих кав’ярень і закінчуватися на президентові України.
У той же чаc губиться ключова причина того, чому Львів протягом останніх 10-15 років попри все зберігав та нарощував динаміку розвитку, — його багатоманітність. Саме багатоманітність — насамперед політична та економічна — є тим, що якісно відрізняє Львів від інших великих міст в Україні.
Читайте також: Чому депутати міськради Львова вимагають відставки Садового
В інших містах, зокрема на сході та півдні України, часто можна спостерігати домінування однієї чи кількох фінансово-промислових груп, які прагнуть замкнути ресурси міста та ключові сфери його життя «на собі» (а в багатьох це відбувається й досі). Звичайно, наявність великого бізнесу навколо індустріальних підприємств створювала і більші стартові можливості, чого не було у Львові. Проте той чи інший рівень монополізації призводив до того, що не міста користали з присутності в них великого бізнесу, а великий бізнес користав із присутності в місті.
У Львові ж занепад великих підприємств радянського періоду мав негативний економічний ефект, але дозволив уникнути концентрації критичного розміру економічних ресурсів у руках 2-3 гравців чи груп. Утворилося диверсифіковане середовище, яке створювало більшою чи меншою мірою конкурентні умови. Такий плюралізм дозволяв отримати квиток у політичне чи економічне середовище без опору з боку групи-монополіста, хоч існувала й ціла низка інших викликів. По суті цей статус-кво виконував роль соціального ліфта в умовах, коли соціальні ліфти в класичному розумінні не працюють ефективно.
Ця теза не є новою чи унікальною. У книзі-бестселері «Чому нації занепадають?» автори теж вказують на зв’язок між багатоманітністю-плюралізмом і суспільним розвитком. Саме більш чи менш рівномірна представленість інтересів різних груп у політиці поряд з ефективними та стабільними державними інституціями й високим рівнем верховенства права є характеристикою успішних держав. І до успішних міст цей підхід теж доцільно застосовувати.
Львів мав щастя користати з політичної та економічної багатоманітності протягом багатьох років: це відображалося і в ротації міських голів та партій у міській раді, і в диверсифікованості бізнесу в місті, і в участі в міському житті представників різних середовищ. Проте зараз ми підходимо до ситуації, коли у Львові з’являється обмежена кількість гравців-груп із практично необмеженим, як для локального рівня, ресурсом. Уже зараз у багатьох сферах, які передбачають доступ до ресурсів (насамперед землі та нерухомості) і прийняття рішень, ці групи займають абсолютно домінуюче становище, обмежуючи доступ і можливості впливу інших.
Читайте також: Андрій Садовий: Львів отримає той, хто має потенцію керувати
Очевидно, саме по собі існування таких груп не є проблемою за умови конкуренції між ними та дотримання правил гри. Однак у першому випадку є все більше ознак досягнення ними внутрішнього консенсусу, а у другому ми можемо бачити, як ці групи все більше замикають гру на собі.
Ці тенденції є загрозливими для міста та його подальшого розвитку. Уже найближчим часом це може спричинити зниження динаміки поступу Львова як метрополійного центру та підкорення стратегії його розвитку не раціональним стратегічним пріоритетам, а недалекосяжним інтересам невеликої групи осіб. І останні конфліктні події яскраво демонструють ці спроби.
Тому головним завданням для місцевих еліт у Львові на найближчі шість років є відновлення політичного балансу, щоб гарантувати багатоманітність та врахування і захист інтересів представників різних сфер міста, незалежно від рівня ресурсів, які сконцентровані в них.
Усвідомлення цього завдання має стати головним маркером для визначення зрілості місцевих лідерів у наступні 1-2 роки. Якщо допустити монополізацію — Львів уже скоро буде неможливо відрізнити від багатьох міст України, де фактичні центри політичного та економічного впливу є незмінними протягом десятиліть. А останні 10-15 років згодом згадуватимуться лише як втрачений і невикористаний повною мірою період Leopolis Multiplicem — «Львова Багатоманітного».
Коли мова заходить про невдачі, ситуація з причинами є аналогічною, однак кількість причетних до них різко зменшується. Однак, на відміну від успіху, їх можна достатньо просто встановити. Тому, якщо Львову не вдасться зберегти ключову причину свого успіху, то у книжці «Why Lviv Failed?» вивести відповідні причини та список імен не складе проблеми.
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
