Сьогодні я хотіла б поговорити на дуже чутливу тему: проведення хвилини мовчання в школах та садочках. Це те, що зараз вимагає уваги. Мені задали питання в коментарі до одного з дописів про проведення хвилин мовчання і про перевірки дотримання вказівок районними відділами освіти. Раніше запити про це були в особистих повідомленнях.
Спочатку зауважу: думала, що перевірки, галочки і догани пішли слідом за руським кораблем.
Кожною дією, яку ми пропонуємо дітям, кожним досвідом, в який ми їх запрошуємо, ми можемо робити їх більше глибокими, усвідомленими, сприяти їх зростанню та близькості один з одним.
Щоб хвилина мовчання набула для дітей сенсу, щоб вона стала усвідомленим проживанням, а не «відпрацюванням», щоб не посилювала тривогу, а була досвідом, коли дитина відчуває свій внесок в загальну справу, раджу наступне.
Спочатку запропонуйте дітям подумати, як ми можемо виражати свою вдячність і шану тим, хто за нас бореться. Важливо, щоб вони самі пропонували, як це робити – словами, листівками, молитвами, подяками, покласти руку на серце, посадити дерева, поводитися гідно, говорити українською, знати історію тощо.
Потім обережно поговоріть про те, що нам потрібно пам'ятати тих, хто боровся за нас, хто загинув, хто став жертвами війни. Бо це наша можливість вшанувати їх життя – для цього і є хвилини пам'яті, хвилина мовчання, хвилина нашої уваги і шани.
Важливо запропонувати дітям те, чим вони всередині себе можуть наповнити в цей важливий час. В цю хвилину можна про себе сказати: «Дякую», або «Я вас не знаю, але в пам’ять про вас наповню своє життя чимось чесним і добрим». Можна запалити свічку пам’яті чи ввімкнути безпечну LED-свічку «сили» і передавати її по колу. Можна обійнятися і уявити купол сили над всіма.
Також можете запропонувати групі дітей придумати свої слова, які, можливо, вони будуть промовляти. Але це мають бути слова «про життя», про силу, про Перемогу. До прикладу: Слава Україні! Героям Слава!
Якщо дія усвідомлена, навіть малюками, вона стає важливим досвідом сили.
Думаю, якщо ми щось пропонуємо дітям, воно має бути для нас самих органічним, щирим.
Багато дітей втратили близьких, вони можуть бути в гострому стані і звернення до цієї теми може спровокувати емоційну реакцію. Тому важливо бути готовими надати їм підтримку. Саме тому я пропоную дії для всіх, щоб дитина не залишалась на самоті із своїми почуттями.
Ми ж розуміємо, що для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку це хвилина, коли вони мовчать, хвилина без можливості рухатись. А це, саме по собі, складний досвід, що буде викликати супротив і змінюватиме ставлення до сенсу Вшанування.
Є такий тест для дорослих: скільки суб’єктивно для людини триває хвилина, коли людина мовчить і не займається скерованою діяльністю? Що вищий рівень тривоги, то більше змінюється відчуття часу, хвилина «минає» набагато швидше. Зараз можливість витримати напругу «мовчанням, паузою» стала для дітей та дорослих ще складнішою. Це, в принципі, потрібно тренувати, бо воно напряму стосується можливості взагалі витримати напругу та невизначеність.
Коли лунає сигнал «відбій тривоги», я всередині себе кажу: «Спасибі ЗСУ і моїй Танюші». Така моя домовленість із близькою знайомою, яка зараз в ЗСУ.
Дуже хочу, щоб наша вдячність оберігала всіх, хто нас захищає, і щоб наша пам’ять поєднувала минуле, теперішнє і майбутнє. А слова «Героям всіх часів Слава» були словами нашої сили Перемоги!
Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.
