Конституція vs імпровізація. На що насправді не має права Зеленcький

1004 0
З посмішкою згадуються минулорічні сподівання, що новий Президент «десакралізує» цей пост.
Фото: Рубрика

Фото: Рубрика

Заява про політичний тиск та відставку голови НБУ Якова Смолія та призначення т.в.о. міністра освіти ексрегіонала Сергія Шкарлета, попри свою резонансність, проявили ще одну проблему  – безпосереднє втручання ОП та Президента Зеленського до кадрових питань в Уряді. Про особливості парламентсько-президентської влади в Україні – адвокат, партнер юридичної фірми Dexis Partners, старший викладач Школи права УКУ Іван Городиський. 

Коментуючи гучну заяву про відставку Голови Нацбанку Якова Смолія, всі якось пропустили інший характерний та важливий епізод, який їй передував. Кілька тижнів тому Президент Володимир Зеленський в інтерв’ю розповів, що з’їздить в Чернігів «щоб познайомитися, зрозуміти що за людина» кандидат на Міносвіти Сергій Шкарлет. Простіше кажучи: щоб глава держави міг визначитися чи буде він міністром, чи ні.

Читайте також: Хибне призначення. Університет у Львові пояснив, чому проти т.в.о міністра Шкарлета

Тобто в парламентсько-президентській республіці Президент прямо заявляє, що він вирішуватиме, хто очолить міністерство, кандидатуру очільника якого, згідно з Конституцією, має пропонувати Прем’єр, а призначати – Верховна Рада. В умовах класичної парламентської демократії це привід, як мінімум, для скандалу. А недавні заяви Смолія про тиск: щонайменше для створення слідчої комісії Ради. Ні того, ні іншого не сталося.

І справа в тому, що проблема тут не в конкретній людині. Абсолютна більшість виборців рік тому голосували саме за таку «бульдозерну» модель президентської влади, байдуже до того, що прописано в Основному Законі. І таке ставлення електорату до поста Президента як найвищої (в усіх сенсах) влади залишиться ще надовго і політично виправдовуватиме її автократичний крен.

Рік тому я часто повторював, що ми обираємо не так Президента, як юридичну команду, яка докладе всіх зусиль, аби наділити свого обранця тим об’ємом повноважень, який вважатиметься за необхідний. Я помилявся: для цього не знадобилося змін до Конституції чи рішень Конституційного Суду як раніше, достатньо було лише відчути як джерело влади, себто народ розуміє і яким бачить пост №1 в системі державного управління.

Тому з посмішкою згадуються минулорічні сподівання, що новий Президент «десакралізує» цей пост і при ньому та після нього він втратить свій ореол. Як буде за 4-9 років сприйматися пост Президента – невідомо, але уже аксіома, що зараз в чинного глави держави такого наміру немає.

Читайте також: Час нових рішень? Або чи можна відкривати дитячі садочки у Львові

Зрештою, чинний Президент є не новою людиною в політикумі, хоч і в не зовсім класичному сенсі. Адже півтора десятиріччя в українському політичному житті, хай і лише в творчій іпостасі, дають розуміння можливих владних конструктів. І видається, модель нібито «слабкої демократії» 2005-10 з нижчим впливом Президента, зі сцени виглядала менш привабливою за модель начебто «твердих управлінців» 2010-14, коли всю повноту влади уособлював лише глава держави. Тому якщо Конституція щось не передбачає, завжди є імпровізація.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!