Фото: Європейська правда
Наші знання про коронавірус змінюються ледь не щодня. Та інформація, яка нам ще учора видавалася абсурдною, нині набуває цілком реального змісту. Світ, наше уявлення про речі, які відбуваються зараз потребують нового переосмисленння. Про те, як розірвати свої кайдани, зруйнувати певні стіни, щоб почати дихати на повні груди та про музику, яка дає надію – американський журналіст Джо Ліндслі.
«Ось вам порада, як вигнати з себе цей вірус... Головне – ваша воля і впертість. Вірус хоче, щоб ми здалися, вірус хоче, щоб ми його прийняли.» – Кріс Куомо, CNN
У містах зараз тихо, але у наших думках часто панує хаос. Ця коронавірусна криза перевантажила нас інформацією. Наші знання про вірус змінюються дуже часто. Пам’ятаєте ті вигадливі старі часи, коли нам казали вітатися не потиском руки, а торканням ліктів чи ніг? Ох, ті часи! І нам ще тоді розповідали, що треба дотримуватися відстані у два метри, щоб не опинитися на два метри під землею. Тепер нам кажуть, що вірус може поширюватися від людини до людини через повітря на відстань до десяти метрів. Так наївно було думати, що нас врятує лише миття рук з милом.
Ще у січні Всесвітня організація охорони здоров’я запевняла світ, що пандемії немає – і заявила про неї, коли вона була вже цілком очевидною. Щотижня з’являються повідомлення про нові симптоми хвороби: останніми відомими нам є втрата нюху та смаку, поколювання в усьому тілі та почервонілі очі. Що буде далі? В мене є чимало друзів у різних країнах світу, які думають, що в них був коронавірус, бо вони самі відчували ці симптоми по кілька разів на день. Можливо, він в них і був, а може, це просто їхній мозок перевантажений через інформаційний потоп та невизначеність.
Читайте також: Це не безпорадні люди. Американський журналіст на закиди щодо краху України
Ми справді зіткнулися з небезпечним ворогом. «За вірусами, хоч вони й не живі, стоїть злий геній, який ніколи не перестає мене дивувати», – написав на Twitter’і минулого тижня Пітер Колчинскі, інвестор у біотехнологічні компанії і вірусолог за освітою. Вірус, що викликає COVID-19, за його словами, є особливо підступним. Цю думку повторив ведучий CNN Кріс Куомо, брат губернатора штату Нью-Йорк, розповідаючи про те, як він особисто поборов цю хворобу у важкій формі.
«Ось вам порада, як вигнати з себе цей вірус, – каже вже здоровий Куомо. – Головне – це ваша воля і впертість. Вірус хоче, щоб ми здалися, вірус хоче, щоб ми його прийняли.... Не можна залишатися в ліжку. Тепер я знаю цього звіра та його звички. Він змінюється.... Він хоче потрапити у ваші легені... Ви не можете його пересидіти. Ви повинні боротися. Ви повинні дихати глибоко, навіть коли вам буде боляче».
Через заразну природу вірусу нам доводиться боротися з ним (чи лише загрозою зараження) у самоізоляції, навіть якщо ми перебуваємо у віртуальному контакті з іншими людьми. Всі ми немовби живемо у камерах замку Іф, відомого зі сторінок роману «Граф Монте-Крісто». Ще на початку карантину один друг надіслав мені статтю про Stuxnet – вірус, створений, можливо, американцями чи ізраїльтянами, і відомий тим, що він заразив багато комп’ютерних систем, не завдаючи особливої шкоди. Іноді я сприймаю коронавірус у подібний спосіб – певним чином він заразив усіх нас. У найважчі хвилі я думаю, що це імітація вірусу Stuxnet. Проте, для таких людей, як Куомо, це не було імітацією.
Читайте також: Мій час зупинився тут. Розповідь американця на карантині у Львові
Як нагадують нам різні люди – від королеви Англії до папи Франциска – власне зараз в нас є час для власного оздоровлення. Я подумав, що, можливо, світ до пандемії справді перебував на межі своєї міцності.
Наш старий темп життя – пересування між домом та офісом, політична напруга, графіки роботи – неможливо було витримати довго. «Все потребувало оздоровлення», – сказав мені один друг в Україні, вбачаючи у наслідках пандемії хоч щось добре, хоча його ресторанному бізнесу тепер загрожує банкрутство. Екологічна активістка Грета Тунберґ зі Швеції, яка сама захворіла на коронавірус, зараз мовчить, або ж медіа її просто ігнорують. Щоб ми не казали про неї раніше, вона зараз видається пророком: я думаю, що ми можемо справді оцінити свіжіше повітря і повільніший темп життя в цю епоху глобальних обмежень. Проте стара еліта завдяки хаосу та урядовій допомозі прагне повернутися до звичного способу життя. Авіакомпанії отримають грубі гроші для свого порятунку; малий бізнес – необов’язково, але в кожній країні його досвід може бути іншим. Наші медіа зосереджуються зараз на простих запитаннях, і не ставлять ключових: куди ми рухаємося і чому?
Як журналіст-фрілансер, я часом почувався пацієнтом у кафкіанській психлікарні. Невдоволений істерією у сучасних медіях, я почав читати старі новини, намагаючись дізнатися більше про цей вірус, через який перенесли Олімпіаду і закрили всі можливі заклади. Я дізнався, що у 2013 році адміністрація Обами заборонила фінансувати з федерального бюджету дослідження над вірусами з мутаціями «набуття нових функцій», у яких вірусологи створюють нові якомога більш смертельні віруси. Я дізнався, що у 2015 році один з головних прихильників таких досліджень Ральф Барік створив з коронавірусу кажанів новий коронавірус, що налякав його команду, до якої входив, зокрема, один вчений з Уханю. Я дізнався, що у 2017 році науковий журнал Nature вже інформував про занепокоєння американських вчених через можливі порушення правил безпеки у лабораторії нещодавно відкритого в Ухані Інституту вірусології. Жоден з цих фактів не дає змогу зробити однозначні висновки, але ці застереження висловлювали не конспірологи у шапочках з фольги, їхніми авторами є держслужбовці з Управління з питань науки і техніки Білого дому – часів Обами, зауважте!
Читайте таккож: Вчені дослідили найбільш сприятливу для поширення коронавірусу погоду
Коли я надіслав ці статті своїм друзям-журналістам і не лише їм, то зіткнувся з мовчанням або ж зневажливими відповідями. Експерти все знають, і тому вони не ставлять їм запитань. Журналістам не можна цитувати ті матеріали, що не вписуються у їхні зручні наративи. Але за кілька останніх днів медіа нарешті почали інформувати про те, що їх мало зацікавити ще два місяці тому, і The Washington Post тепер розповідає про проблеми з дотриманням правил безпеки у лабораторії в Ухані. Мене засмутило, що такі видання відхилили мою статтю в лютому, але правда полягає у тому, що нам не треба покладатися на ці старі інституції. Зараз настав час творити щось краще, і саме тому я зараз тут, у Львові, співпрацюю з незалежними інноваторами-журналістами під час цієї світової кризи.
Ось вам надія: коли впаде інтерес до Netflix, ми, можливо, почнемо більше думати, частіше ставити все під сумнів, і усвідомимо, що без цих запитань ми втрачаємо здоровий глузд. Якщо ми думаємо, що вже знаємо усі відповіді, то це шлях до поразки. Одним з найкращих явищ цього часу є твори мистецтва, які створюють саме зараз – музичні пародії на Zoom-дзвінки, відеозаписи, на яких музиканти виливають свою душу та підтримують нас надією (як-от ці домашні концерти пам’яті Джона Прайна, якого здолав коронавірус), та інші, як я впевнений, чудові романи, картини та фільми. Пародії та меми вказують на наше невдоволення не лише цим часом, але й, можливо, попередньою епохою, яка досі не здалася.
Музика дає надію і розповідає про краще майбутнє. Я вдячний Бобу Ділану за те, що він обрав цей химерний час, щоб випустити свою радикальну, підривну та нав’язливу пісню про смерть Джона Кеннеді – «Murder Most Foul» (Найбрудніше вбивство). Ділан спонукає нас думати.
«Можливо, для того, щоб знайти сенс у житті, треба спершу відчути його абсурд», – писав чеський державний діяч, філософ, митець і революціонер Вацлав Гавел. Ми бачимо у житті абсурд – наприклад, маски, виготовлені в Ухані, які мені подарували, для мене є тим самим, що й бутильована вода, яку розливали б з водопроводу міста Флінт у Мічигані (з 2014 року через помилки у схемі водопостачання міста у воді фіксують високу концентрацію свинцю – Tvoemisto.TV). Тепер, коли вже нам відкрився абсурд, можливо, ми зможемо знайти сенс у власному житті. Разом ми почнемо будувати щось краще.
Я щойно слухав, як співає Мейвіс Стейплз, «Things gotta change around here... What good is freedom is we haven’t learned to be free» («Тут все має змінитися... Яка нам користь зі свободи, якщо ми не навчилися бути вільними» – буквальний переклад Tvoemisto.TV). Тому зараз нам саме час розірвати свої кайдани і зруйнувати певні стіни – саме так, як мило руйнує зовнішню оболонку вірусу, що складається з жирів. Ми справді можемо це зробити. Як сказав Куомо: «Головне – це ваша воля і впертість.... Вірус хоче, щоб ми його прийняли.... Ви не можете його пересидіти. Ви повинні боротися. Ви повинні дихати глибоко, навіть коли вам буде боляче».
***
The virus is an «evil genius»: to battle its effects, we need a strong mind game
«Here is the secret to kicking this virus … It’s about your will and devotion. The virus wants us to lay down, the virus wants us to take it.» – CNN’s Chris Cuomo
Lviv, Ukraine–The cities are quiet but in our minds maybe there is turmoil. We’re overwhelmed by this coronavirus moment, not just as individuals but as systems. What we know about the virus changes so often. Remember the quaint olden times when we were told to greet each other not by shaking hands but by elbow or footsie? Those times! And then we were told we had to have six feet of separation to avoid going six feet under; now we are told the virus can dance dozens of feet in the air. So much for the notion that washing your hands til they are raw would be our fortress.
Back in January, the World Health Organization reassured the world that this was not a pandemic – only calling it such when it was quite obviously so. Reports of new symptoms seem to develop each week: the latest additions are loss of sense of smell and taste, a «fizzy» tingling throughout the body, and pink eye. What next! I have many friends in countries around the world who think they have had it, or have self-diagnosed themselves with it several times a day. Maybe they have had it, or maybe their minds perhaps are overwhelmed by the inundation of information and the abyss of unknowns.
We meet a formidable enemy, indeed. «While not technically alive, there’s an evil genius to viruses that never ceases to amaze me,» wrote Peter Kolchinsky, a biotech investor and a Harvard-trained virologist, on Twitter last week. COVID-19, he said, was particularly sneaky. This idea was echoed by CNN host Chris Cuomo, brother of the New York governor, talking about how he personally battled a brutal case of the virus.
«Here is the secret to kicking this virus,» said Cuomo, now in good health. «It’s about your will and devotion. The virus wants us to lay down, the virus wants us to take it.... You can’t stay [in bed] Now I am wise to the beast and its ways. It changes.... It wants to get in your lungs … You can’t wait it out. You have to fight. You have to breathe deep when it hurts.»
Due to the contagious nature of the virus, we have to contend with it or the threat of it physically alone, even if socially connected. We are all in our own sort of Chateau d’If cells, from the pages of Count of Monte Cristo. Early on in quarantine a friend sent me information about Stuxnet, a computer worm, perhaps created by the Americans or Israelis, that was remarkable for the way it could infect so many systems without doing much actual harm. Coronavirus has felt like this at times – in some way it has infected us all. And in my darker moments I feel I am in a Stuxnet simulation. For people like Cuomo it was not a simulation.
And yet, as people from the Queen of England to Pope Francis, have reminded us, this can be a time of renewal.
I have begun to think maybe the world was at a breaking point. Our old pace – the commutes, the political tension, the schedules – wasn’t sustainable. «Everything needed to heal,» said a friend here in Ukraine, seeing the silver lining even though his restaurant business is threatened. Environment activist Greta of Sweden, who herself caught the virus, has been quiet, or the news has ignored her, but whatever we might have said of her before, she now seems prophetic: I think we can appreciate the fresher air, the better pace, in this global slowdown. Nevertheless, the old systems, the Davos jet set, through bailouts and confusion, are clawing their way back to the old ways. Airlines are gonna get their big bucks; for small businesses, it is a different story in many places. Our media focuses on the simple questions of the moment but fails to ask the big questions: where are we going and why?
As a now-freelance journalist I have at times felt like I’m in a Kafka mental prison. Unsatisfied with the frenzy of reporting, I started to wade through old news, wanting rightly to know more about this virus that has shutdown everything from the Olympics to the corner bar. I learned that in 2013 the Obama administration banned federal funding for a type of research called «gain of function,» in which virologists engineer viruses to be as deadly as possible. I learned that in 2015 a leading proponent of this type of research, Ralph Baric, engineered a bat-spawned novel coronavirus that terrified his team, which included a senior scientist from Wuhan. I learned that the scientific journal Nature reported in 2017 that US scientists were concerned about lab safety at the newly opened Wuhan Institute of Virology. None of this means anythingn conclusive, but it’s not like these warnings were coming from Tinfoil Tom in Albquerque, they came from the White House Office of Science and Technology--Obama’s, mind you!
Submitting these stories to friends in the press and other contacts, I was met with silence or disdainful replies. The experts know and so they don’t ask questions. You can’t site anything that doesn’t fit in their cozy narrative. But in the past few days they have begun to report on what they should have covered two months ago, with the Washington Post now reporting about safety concerns at the Wuhan lab. I was frustrated that such places had rejected my story in February, but truth is, we don’t need to rely on these old institutions. Now is a time to build something better.
Here’s the hope: As the Netflix charm wears off maybe we will begin to think more, to question more – to realize that the enemy of wisdom is to stop asking questions. To think we already know the answers is to be set for a fall. One of the best developments in this moment is the great art being created – the parodies of the zoom calls, the musicians pouring their hearts out and keeping us encouraged (such as these tributes to John Prine, felled by Coronavirus), and I’m sure many great novels, paintings, and films in the works. The parodies and memes reveal the frustration not just with this moment but with maybe our Previous Age which still tries to continue.
The music reveals the hope and the possibility of a better future. I appreciate how Bob Dylan chose this bizarre time to release his radical, subversive, and haunting song about JFK’s death, «Murder Most Foul.» Dylan is encouraging us to think.
«Perhaps one could not find sense in life without first experiencing its absurdity,» wrote the Czech statesman, philosopher, artist, and revolutionary Vaclav Havel. We’re seeing the absurdity – like the masks made in Wuhan I was just given, which to me is like bottled water from Flint. Now with absurdity unvarnished, maybe we can make our own sense of life in a better way. Together we will begin to build something better.
I was just listening to Mavis Staples singing, «Things gotta change around here... What good is freedom is we haven’t learned to be free.» This is a moment, like soap breaking apart the grease that binds the coronavirus, for us to break some chains and walls. We can actually do it. As Cuomo said, «It’s about your will and devotion... The virus wants us to take it.... You can’t wait it out. You have to fight. You have to breathe deep when it hurts.»
Joe Lindsley, chief editor of Lviv Lab, was once protégé to Fox News founder Roger Ailes, until he escaped a Kafka prison of untruths in a Hudson Valley car chase.
