Фото: Владислава Москалець

У місті рідко звертаєш увагу на природу поряд – на дерева, кущі, ставочки, птахів чи білочок. Видається, що за таким треба їхати в гори чи принаймні до сусіднього лісу і це окреме завдання. Та місто  також є екосистемою, як і ліс чи гай, і поряд з нами є безліч рослин і тварин, що взаємодіють з міським простором і користають з нього. Про свій досвід налагодження стосунків із міським птаством – львів'янка Владислава Москалець.

Цьогорічна сніжна і морозна зима чудово показала мені, як відбувається взаємодія птахів із міським простором.

Моя історія з підгодівлею птахів почалася з невдачі. Декілька років тому я роздобула красиву дерев’яну годівничку, повісила на балконі на тихій зеленій вулиці, насипала дорогої суміші для папужок і сіла біля вікна чекати на гостей. Втім, гості не спішили – так і не прилетіла жодна пташка, хоча на сусідніх кущах їх було багато. Зрештою я закинула годівничку подалі, щоб не згадувати сумного досвіду.

Читайте також: Як співає повзик, або Чим займаються на Погулянці львівські бьордвотчери

У січні цього року, коли синоптики обіцяли морози, я вирішила спробувати ще раз. Мене мотивували  похмурі статистики, що дев’ять з десяти синичок не переживають холоду, і все більша популярність спостерігання за птахами – бьордвочінгу. Втім, тепер я вирішила трохи краще підготуватися і почитати інструкції. Виявилося, що синички – комахоїдні птахи, тому суміш для папужок їх не цікавитиме. Натомість сподобається насіння соняшника, що містить багато жиру, а також горішки. Любов синичок до сала також усім відома, а коли знайти несолоне сало в центрі міста складно, то цілком можна замінити його маслом.

Зараз я живу у квартирі, що виходить на клаптик землі зі старими яблунями, кленами, грабами. За ним не дуже доглядають, тому на розлогих деревах видно кулясті силуети омели. І цей непримітний клаптик чудово підходить для птахів.

Я вивісила повну годівничку і наступного ж ранку  прокинулася від стукання дзьобиків. Велика і блакитна синички жваво дзьобали соняшникове насіння і лущені грецькі горіхи. А по підвіконню походжав поважний більший птах, втім, тоді я ще не знала хто саме і кинулася до гугла – виявилося, що це костогриз. В наступні дні прилітали все більше нових птахів, тому довелося регулярно поповнювати запаси насіння і перейти на дешевший сирий арахіс. Шукати і впізнавати птахів у гуглі було досить складно, тому я встановила додаток на телефон Merlin Bird ID. В ньому треба обрати свою локалізацію, дату, розмір птаха і основні три кольори оперення – і отримати підказки, хто це може бути. Так я дізналася, що до мене прилітала чорно-біла гаїчка, рожевуватий повзик і галасливий дятел з червоною плямкою на голові. Десь через тиждень годівничку знайшли зеленяки, спершу скромно придивлялися що це і де це, а після того налітали хмарою, з’їдаючи насіння до останньої крихти. Після зеленяків з’явилися жовтенькі чижики, крихітні войовничі пташечки, що агресивно кидалися на значно більших за себе синиць.

Часто можна почути, що снігурі більше не прилітають і я дійсно не бачила їх від дитинства. Та коли за ранковою кавою вдивлялася в гущавину гілок, то помітила, що червоні пташки пурхають на вершечках кленів щодня. Втім, годівничка їх не дуже зацікавила – кленові літачки вочевидь смачніші. Натомість прилетіли в’юрки, інші, яскраво оранжеві пташки з півночі. Вони терпляче чекали на яблуні, поки чижики не наїдяться, і приєднувалися до годівнички. Одного разу прилітала чечітка в червоному капелюшку, а внизу на подвір’ї було видно яскравих щигликів.

Читайте також: Чому із парку Залізна вода зникають птахи. Фоторепортаж

Мені дуже знадобився бінокль – без нього я б не побачила дроздів-омелюхів, що, як і личить їхньому імені, об’їдали омелу поруч. А чорний дрізд і чикотень дзьобали рештки яблук.

Що ж і з найбільш знаними мешканцями міст – голубами і граками? Моя годівничка була маленького розміру, і ані голуби, ані сороки, чи навіть сойки не змогли до неї вміститися, хоча як намагалися – втім, їжі їм у дворі не бракувало.

Завдяки годівничці, я відкрила для себе численні спільноти бьордвочерів в Україні, в яких завжди можна було щось спитатися і поділитися своєю радістю від нової пташки. А найбільше тішилася моєму новому хобі киця, що відтепер могла проводити цілі дні на підвіконні, стрибаючи за пташками, які досить швидко зрозуміли, що за склом їм нічого не загрожує.

Тепер мені дуже дивно слухати тих, хто думає, що крім голубів і горобців у місті нікого немає. Звичайні подвір’я хрущовок – це справжні джунглі різноманітних різнокольорових птахів, яких можна досліджувати, не встаючи з-за письмового стола.

Фото надані авторкою

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.