Вартість росте, якість – ні. Скільки насправді коштує львівський громадський транспорт

7228 0
Чому проїзд у громадському транспорті дорожчає, а покращення не відчутно?
Фото: Ааре Оландер

Фото: Ааре Оландер

Із інтервалом півтора – три роки в українських містах зростає вартість проїзду у міському громадському транспорті. Щоразу це викликає хвилю обурення серед мешканців. Десь ці обурення підігрівають місцеві депутати з опозиції чи ЗМІ політичних опонентів, десь на подорожчанні набирають рейтинг ГО майбутніх кандидатів на місцевих виборах. Десь суцільні непорозуміння, брак інформації чи відверта дезінформація викликає протести мешканців. Розібратися у причинах, чому так відбувається, пояснює львівський урбан-активіст Дем’ян Данилюк.

Цією інформацією щораз маніпулюють, але громадський транспорт кращим від цього не стає. Влада захищає громадян знаходячи «компроміс» із перевізниками підвищенням лише на гривню «бо люди бідні». І ось за майже 30 років незалежності України ніхто (принаймні, я не знайшов) так і не захотів пояснити без спекуляцій, маніпуляцій та емоцій, якою насправді є собівартість послуги та що впливає на подорожчання вартості проїзду.

Та і влада також не зацікавлена в детальному поясненні, бо це призведе до втрати рейтингу і прощання з політикою. Все ж спробуємо розібратися в ситуації, ґрунтуючись лише на фактах: чому проїзд дорожчає, а покращення не відчутно?

Щоб збільшити зображення, натистіть тут

Розглянемо ситуацію на прикладі «Львівелектротрансу» (ЛЕТ) та аналогічних підприємств із інших міст України та закордону. На жаль, про комунальне «АТП-1» відповіді на інформаційні запити так і не надало, тому це підприємство проаналізувати не вдалося.

Доляр впав, квиток зріс

Дуже часто люди на слуханнях чи в коментарях висловлюють схожі твердження/запитання, мовляв: чому підвищуєте, якщо бензин подешевшав? Навіть якщо долар чи бензин не подорожчав є інші чинники, які впливають на вартість проїзду, наприклад вартість людських ресурсів.

Розмір мінімальної зарплати визначається урядом України щороку і затверджують у державному бюджеті України. Це означає, що будь-який працівник, який працює на повну ставку, в будь-якій галузі не може отримувати менше ніж 4 723 грн на місяць. На цю суму також нараховується ПДФО та ВЗ, а ще є ЄСВ. Звісно, на мінімалку в ЛЕТ ніхто не працює, але там зарплата працівників (водіїв, техперсоналу) також зростає (відповідно до галузевої угоди).

Що більшою є зарплата, то більшими будуть податки і відрахування. У 2018 витрати на зарплату становили: 130 млн грн (ПДФО + ВЗ 25,4 млн грн), а також ЄСВ 28,6 млн. Тобто, для того щоб працівники отримали на руки 105 млн грн, підприємству необхідно понести витрати 158,6 млн грн (105 + 53,6). А за проїзд ми заплатили 106 млн грн. 

Щоб збільшити зображення, натистіть тут

Міський бюджет – не бездонна бочка. За 2018 рік ЛЕТ отримав відшкодування за перевезення пільговиків 55 млн грн, при потребі, увага, 237 мільйонів. Збитки підприємства – 113 млн грн. На відміну від «маршруток», у трамваях і тролейбусах є квитки та облік пасажирів, і платними пасажирами є всього лиш 35% (частина з яких зі знижкою – студенти). Пільговики, пенсіонери за віком, діти до 7 років та школярі Львова за проїзд не сплачують – це 65% пасажирів. Облік пільговиків відбувається за міністерською формулою на основі статистичного коефіцієнта 2,9. Коефіцієнт визначають на основі обстежень. На жаль, Україна так і не відійшла від всіляких постсовкових «вигадувань колеса».

Торік сума відшкодування за перевезення пільговиків становила вже 179 млн грн, що покрило 63,7% від потреби. 

Більше зображень старих квитків ЛЕТ тут

Щоб збільшити зображення, натистіть тут

Як видно з цих фактів, вартість проїзду не дорожчала безпідставно, а всього лише індексувалася відповідно до розміру зарплати та інфляції в країні. Чи винен ЛЕТ, що в Україні постійна політична, і, як наслідок, економічна криза?

«Найвигіднішим» для платних пасажирів «Львівелектротрансу» був 2017 рік, коли ми могли проїхатися 1 066 разів на місяць (на мінімалку) в трамваях і тролейбусах Львова. 

Щоб збільшити зображення, натистіть тут

А ось це дуже показово: в 1999 році мешканці Львова витрачали на місяць понад 10% мінімальної зарплати на проїзд (лише у робочі дні) в електротранспорті, а зараз витрачають лише 5,3% (або 6,2%, якщо лінуються). При цьому, якщо придбати місячний проїзний за 160 грн, то розмір витрат становитиме всього лиш 3,38% від мінімалки.

Якщо ж ви заробляєте 10 000 грн «на руки», то ваші витрати на проїзний становитимуть лише 1,6%. Це найнижчий показник серед країн Європи. Проїзний на місяць дає вам можливість їздити трамваями і тролейбусами без обмежень впродовж 30 днів та заощаджувати щонайменше 80 грн. Електронний проїзний (купівля в інтернеті) – це ще на 10 грн менше = 150 грн. 

Щоб збільшити зображення, натистіть тут

До слова, починаючи з 2017 року, проїзний на електротранспорт у Львові був один із найдешевших в Україні.   Проїзний у Запоріжжі: на трамвай і тролейбус – 300 грн, на один вид – 240 грн; у Дніпрі: трамвай і тролейбус – 400 грн, на один вид – 300 грн; у Вінниці: трамвай і тролейбус – 340 грн, на один вид – 300 грн.

Щоб збільшити зображення, натистіть тут

Щоб збільшити зображення, натистіть тут

Згідно з постановою Кабміну від 17 травня 1993 р. «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» пенсіонери за віком мають право безкоштовного проїзд, а Міністерство фінансів має передбачати витрати на це. Щоправда ніколи не компенсовувалися ці кошти транспортним підприємствам в повному обсязі, бо необхідну суму ніколи не закладали в держбюджет.

У «найкращі» роки суми відшкодувань із держбюджету покривали не більше 60% від необхідного. Чому? Бо не було звідки взяти ці гроші. Політики наобіцяли всього і стільки, а ресурсу для виконання їх не було. Умовно, щоб сьогодні надати компенсацію з держбюджету всім українським підприємствам електротранспорту треба зменшити інвестиції в ремонт державних автодоріг (М, Н) в еквіваленті ~150-200км. Тобто, якась область (навіть дві) залишиться без ремонту доріг. І так щороку.

Щоб збільшити зображення, натисніть тут

Тому з 2015 року уряд переклав ці витрати на органи місцевого самоврядування, хоча це суперечить Конституції України (стаття 142) та згаданій вище постанові.

В 2018 році 31,7% всіх фактичних витрат «Львівелектротрансу» покрили доходи від продажу квитків та проїзних карток (паперових і електронних – 106 млн грн). Але вони навіть не змогли компенсувати витрати на зарплату (+ЄСВ) персоналу ЛЕТ (158,6 млн грн).  Мабуть, зрозуміло, що за таких умов «відчути покращення на собі» не вийде.

Там немає мільйонних зарплат в керівництва, як в «Укрпошті» чи «Укрзалізниці». 

Переповненість громадського транспорту у Вінниці

Щоб збільшити зображення, натисніть тут

Важливо розуміти – у тариф на проїзд в електротранспорті ніколи не закладали частки на розвиток. У теорії і де-юре воно існувало, але де-факто – цих коштів не було.

Із бюджету (тепер лише міського) компенсують решту, щоб підприємство не збанкрутувало, але цієї компенсації ніколи не вистачало на покриття 100% витрат розвитку. Саме тому в трамваях не працює опалення, вони їздять з ржавчиною, третина світильників в салоні не працює, тролейбуси фарбують пензлями з банки, бо грошей на повноцінне утримання ніколи не було і досі немає. І така ситуація по всій Україні – недофінансування галузі становить 17% (дані Мінінфраструктури), і це лише витрати на утримання.

Поповнення статутного капіталу підприємства – окрема тема. Значна сума йде на покриття кредитів та операційних витрат (разом це майже 200 млн грн у 2018), а дрібні залишки (~22 млн грн) – на капітальні ремонти колій, дротів, рухомого складу (капітальний ремонт – це не реконструкція/модернізація). До прикладу, витрати на реконструкцію вулиці Бандери (220 млн грн) – не входять в суму, яку отримує ЛЕТ. Це інша стаття витрат міського бюджету (якщо точніше, то міськрада випускає облігації, щоб профінансувати реконструкцію цієї вулиці).

У 2018-му витрати підприємства були 336 млн грн (гроші з пасажирів + міський бюджет), при потребі хоча б 520 млн грн/рік. У 2019 вже 436 млн (при потребі хоча б 650). Інші доходи від реклами на транспорті, продажу металобрухту, монтажних робіт, тощо є мізерним, і все разом становитиме менше 20 млн грн/рік (2018).

Уявімо, що у 2021 році депутати міськради проголосують бюджет, в якому буде передбачене повноцінне фінансування ЛЕТ на суму 650 млн грн. Це означатиме, що з іншої галузі треба забрати щонайменше 220 млн грн. Це, наприклад, реконструкція вулиці Шевченка. Проблема в тому, що таке фінансування потрібне щороку, а не лише раз, і з кожним роком ця сума ставатиме більшою. 

Звідки взялися 650 млн грн? Це сума, яка реально необхідна для покриття всіх витрат включно зі: збільшенням кількості персоналу (значно бракує водіїв), підвищенням заробітної плати персоналу (водіям, працівникам депо) до конкурентного рівня, закупівлею якісних запчастин для рухомого складу, своєчасного ремонту тощо. Це необхідний мінімум. 436 млн у 2019 році –  це критичний мінімум, якого ледь вистачає на «латання дірок». 

Закупівля 50 нових трамваїв = щонайменше 85 млн євро на 4 роки (по 12 вагонів або 21 млн євро на рік). Це означає, що цю суму необхідно забрати з іншої галузі (з бюджету), і так впродовж 4 років. У гривнях це понад 2,5 мільярда (2 516,40) або 140% бюджету розвитку 2019 року.

Щоб покрити такі витрати вартість проїзду у електротранспорті має становити не 5, не 7 грн, а 60 грн за одну поїздку. Або … компенсація з міського бюджету має становити оту суму, яку ми щойно використали на закупівлю цих вагонів.

Щоб збільшити зображення, натисніть тут

Тут, ті хто читав звіт ДАСУ, скажуть: «підприємство може бути прибутковим навіть з тарифом 5 грн».
Так, воно може бути «прибутковим», якщо всі пасажири оплачуватимуть цих 5 грн. Всі, крім дітей до 6 років.
А так не є (і не буде). Оплачує лише 35% пасажирів – решта пільговики. Навіть якщо усунути всіх «зайців» надходження не покриють необхідну суму. Як ви вже знаєте, з держбюджету не виділяють повноцінну компенсацію за перевезення пільговиків і скинули все «на плечі» міського бюджету. 

Але і тут є одне але: «прибутковість» підприємства не означає, що все працюватиме добре і будуть нові трамваї. По суті, річний бюджет українських транспортних підприємств – бюджет виживання: дати зарплату, сплатити податки, заплатити за спожиті ресурси, а на оновлення основних фондів не залишається коштів. Ніколи не залишалося. Збільшення розміру компенсації для ЛЕТ з міського бюджету = зменшення видатків на капітальні інвестиції в інших галузях.

Комфорт не по кишені

У Запоріжжі в 2018 році пасажири покрили лише 14,7% витрат місцевого комунального перевізника (трамваї, тролейбуси та автобуси*). КП ЗЕТ заробило на пасажирах всього 48 млн грн у 2018 році (ЛЕТ – 106 млн грн). Фінансова підтримка на виплату зарплати із бюджету Запоріжжя – 138 млн грн, а у 2019 вже 310 мільйонів.

У Дніпрі комунальникам (трамваї та тролейбуси) від пасажирів надійшло більше ніж у Львові – 112 млн грн (і перевезено на 12 млн пасажирів більше), але й витрати там значно більші, бо місто розтягнуте (компактність Львова таки вирішує), тому ця сума покрила лише 14,4% витрат підприємства. У цих містах ситуація з електричним транспортом ще гірша ніж у Львові.

Центральний проспект у Запоріжжі. Маршрутка – фінансово доступний вид пересування бідних країн

Щоб збільшити зображення, натисніть тут

Одеські транспортники пропонують розминку для шиї. На жаль, три спроби отримати більше інформації від ОМЕТ зазнали фіаско. Дивно, адже комунальники інших міст змогли відповісти на 90% запитань.

Для порівняння Цюріх витрачає на громадський транспорт на рік 1 млрд франків (933 млн євро), з яких 67% покривають пасажири (33% бюджет). У них в цю суму враховано оновлення рухомого складу.

У Кракові в 2018 році витрати на ГТ (трамваї та автобуси) становили 553 млн злотих (130 млн євро), з яких 55% покрили пасажири (45% бюджет).  

Щоб збільшити зображення, натисніть тут

Щоб збільшити зображення, натисніть тут

Витрати ЛЕТ у 2018 це приблизно 11 млн євро. З них трохи більше 2 млн євро йде на покриття кредитів. У 2019 – 14 млн євро. Якщо додати всіх автобусних перевізників, то, можливо, разом буде 30-35 млн євро.

В якій країні світу, де рівень ВВП (ПКС) та зарплат співмірний із Україною (нехай +/- 10%), є краща якість громадського транспорту? Знаєте?

В українських містах, і у Львові зокрема, вартість разового проїзду коливається на рівні найбідніших країн. У Албанії, Македонії, Кенії, Марокко вартість проїзду у міському ГТ вища на 20-50% ніж у нас. А у Єгипті вартість співмірна. Або ж Гватемала: колишні шкільні автобуси зі США – місцеві маршрутки (Chicken Bus) – по $0,37 в місті і від $4 між містами.  Їхній аналог нашого АТП-1 – шість діаметральних маршрутів BRT з автобусами-гармошками по $0,23.

Громадський транспорт у Єгипті

Щоб збільшити зображення, натисніть тут

Слабка економіка України (через постійну політичну кризу) не може забезпечити стабільність. То чи може бути комфорт при такій вартості проїзду?  Ні. І вартість мала б бути щонайменше на 200% більшою, але не лякайтесь – цього не станеться ще багато років. 

Наступне підвищення вартості проїзду буде з наступним підвищенням розміру мінімальної зарплати – приблизно восени (або після місцевих виборів незалежно від результатів).

І наостанок. Питання підвищення вартості проїзду, як і розміру загальних витрат на організацію роботи транспорту (відшкодування перевізникам) – це завжди політичне питання. Інакше у виборах немає сенсу. Це питання бюджету, за який голосують депутати.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Матеріал підготовлений в межах спецпроєкту «Мобільне місто».


Читайте також:
+
Щодня наша команда працює над тим, щоб інформувати Вас про найважливіше в місті та області. За роки своєї праці ми довели, що «Твоє місто» - це медіа, якому справді можна довіряти. Долучіться до Спільноти Прихильників «Твого міста» та збережіть незалежне медіа для громади. Кожен внесок має значення!