фото: zib.com.ua

Цьогорічний бюджет участі  у Львові, попри всі застереження, таки перетворився на битву шкіл і садочків. Насправді він мав би виробити альтернативне бачення певних проблем, однак цього не трапилося, пише керівниця Західноукраїнського представництва фонду «Відродження» Оксана Дащаківська. 

Громадський бюджет у Львові показав дуже позитивні результати минулого року – понад 20 тисяч мешканців міста проголосували, активізувались люди по вулицях і навіть по під’їздах. Тоді ж говорили, що Львів став чи не єдиним містом, де вдалося подолати вплив адмінресурсу шкіл.

Однак, нині, ми бачимо, що школи зробили висновки з минулорічного бюджету участі. А мікрогромади розраховували на роботу з тими інструментами, які були успішними минулого. Як результат – перемагають проекти шкіл.

Читайте також: Конкурс громадського бюджету не має бути битвою шкіл і дитсадків

Школи повели себе дуже практично: вони мали цільову аудиторію (батьки, які хочуть ліпшого для своїх дітей, і думають, що зробити внесок, проголосувати – їхній обов’язок), знають інструменти мобілізації  (до них передовсім звертаються кандидати в депутати всіх рівнів), змогли забезпечити високі результати.

Тому не дивно, що громадський бюджет цього року дуже нагадував виборчу кампанію: мобілізація голосувальників, довезенння чи доправлення до ЦНАПів. Бракувало тільки фактів підкупу. Найбільш впливовими є школи та садочки, а також церква, яка інформувала про проекти бюджету участі.

Громадський бюджет цього року продемонстрував,  малу силу власне участі, але велику силу – реакції: кажуть голосувати впливові люди – ми голосуємо.

Читайте також: Перемагають згуртовані. Як виграти конкурс громадського бюджету

Чи можливо цього уникнути? Так. У першу чергу бюджет участі має на меті виробити альтернативне бачення проблеми. Заповнити ті дірки в громаді, на які не вистачає політичної волі, які менш видимі владі, які потребують участі саме громади. Очевидно, що саме цю функцію цьогорічний бюджет не виконав. Тому що не було етапу формулювання цих проблем. Він не передбачений процедурою. Але він один з найважливіших.

Якби нам, громадам міста, вдалося визначити пріоритети, які не мають достатньої уваги, якби вдалося вказати напрямки для майбутніх проектів, нам удалося б вирівняти можливості проектних пропозицій. Вважаємо, що цього року освіта поза увагою місцевого бюджету – оголошуємо збір тих проектів, які можуть посилити освіту. І директори шкіл змагаються між собою, а не так, що інноваційний проект даху центра Довженка змагається зі шкільним подвір’ям. Визначить громада, що важливим є соціальний захист та послуги – будемо працювати з такими проектами. Визначення пріоритетів дасть можливість інновації, бо серед шкільних проектів будемо обирати на за кількістю активних батьків, а за ідеєю, яка мобілізує.

До слова, в Бразилії, де вперше почали використовувати бюджет участі, процес визначення пріоритетів триває 9 місяців і передує висуненню проектів.

І ще одне питання: а всі розуміють, що освоювати кошти за проектом-переможцем буде відповідний орган виконавчої влади? Бо активність деяких авторів проектів змушує задуматися, чи не має тут конфлікту інтересів? А поки що ми маємо мішанину проектів, маємо не участь, а реакційну поведінку мешканців громади.

Авторська колонка є відображенням суб’єктивної позиції автора. Редакція «Твого міста» не завжди поділяє думки, висловлені в колонках, та готова надати незгодним можливість аргументованої відповіді.