«Не йду до лікаря – саме минеться»: як покращити медицину у Львові

2791 0
Як має відбуватись комунікація між лікарем та пацієнтом? Як використати міжнародний досвід для покращення медичної сфери у Львові? Чому варто змінювати законодавство, аби врегулювати процес надання медичних послуг? Чого бракує львівським лікарям та як варто реформувати медичні заклади в Україні? Про це говорили 17 червня під час зустрічі «Лікар чи пацієнт: хто відповідає за здоров’я львів’ян?», організованій дискусійною платформою «Твоє місто Львів».
фото: zmi.ck.ua

фото: zmi.ck.ua

Варто ввести поняття «медична послуга» на законодавчому рівні

Богдан Чечотка, директор департаменту охорони здоров'я ЛОДА

90% наших лікарів можна назвати сподвижниками при тій зарплаті, яку вони отримують. Більшість медиків хочуть заробляти офіційно. Наразі йде робота щодо запровадження змін на місцевому рівні. Щодо методик – треба ринок пустити у всі фінансові установи, тоді це питання буде врегульоване. Зараз йде бюджетування на жителя – і будьте здорові. Йде 1200 гривень на жителя – і лікуйте, як хочете.

У медицині слабкий юридичний супровід – у плані виведення поняття «медична послуга». Як на мене ввівши таке поняття, ми досягнемо багато цілей. Щонайперше, введемо гарантований об'єм медичної допомоги для кожного. Тобто кожна людина знатиме, що їй гарантовано надають певний об'єм медичної допомоги, а далі вступає в дію відповідальність самого пацієнта за своє здоров'я. Поняття «медична послуга» зобов'яже медичних працівників якісно допомагати, бути відповідальними. Також це посилить відповідальність і самої людини за своє здоров'я.

Читайте також: Як реформують медицину Львова. 10 перших кроків

Звісно, критикувати найлегше, але завдяки децентралізації міста ми виграли. Зараз Львів має фонд розвитку – 1,4 мрлд. Що заважає дати 10% на медицину, або цільово забезпечувати діагностичні процеси, які люди не можуть самі оплатити? Також є проект Світового банку: мова йде про 11 млн доларів та про сучасне обладнання для виявлення раку шийки матки та молочної залози. Якщо вдасться зробити все належним чином, Світовий банк готовий продовжити співпрацю. Але для цього обладнання повинен бути навчений персонал, тобто складнощів ще є багато.

Сьогодні відсутні «адекватні юридичні аспекти»

Мар’яна Возниця, керівник Львівської обласної дитячої клінічної лікарні «Охматдит»

Якщо подивитися на рівень кваліфікації лікарів, то дуже багато з них вже давно розслабились. І немає на то ради. Але змінити це за одну мить нереально. Поняття відповідальності у нас знівельовано на всіх рівнях: як з боку лікарів, так і з боку пацієнтів. Як наслідок – «я не йду до лікаря – саме минеться».

Два тижні тому я стала керівником лікарні. Мене почали цікавити інші питання. Згідна, що сьогодні ми не маємо адекватних юридичних аспектів. Я покликала до себе бухгалтера і спитала, чому в нас такий спецфонд бідний і як його наповнити. Вона каже: ми маємо право брати гроші за виписки з історії хвороб (архівних), можемо брати за VIP-палати якісь послуги та за лікування пацієнтів із інших областей. Однак, яку б платну послугу ти не запропонував – тебе за неї можуть притягнути до відповідальності, згідно з чинними законами.

Читайте також: Львівський «ОХМАТДИТ». Шанс на «одужання»

До того ж, зараз я не маю права звільнити 75-річного пенсіонера із тривалим трудовим стажем. І коли до мене приходять молоді ефективні працівники – я не маю, куди їх прилаштувати. Нам дають бюджет, який передбачає скорочення. Ми маємо просто людям казати: немає грошей – ідіть. Мені, як управлінцю, бракує юридичних аспектів. Також є проблема у відсутності комунікації: персонал не комунікує із керівництвом. Потрібно чітке бачення візії розвитку, просвітницька робота між людьми і, звісно ж, необхідним є законне підґрунтя того всього.

Я – дитячий лікар-невролог. Нам казали, що на цілу Канаду є шість дитячих лікарів-неврологів. Це стосується усіх вузьких спеціалістів. Сімейна медицина має такий рівень відповідальності, що не всі лікарі його мають. Сьогодні лікар, який приходить працювати у лікарню, має знати кілька мов, бути готовий написати грант і поїхати за кордон повчитися.

Пацієнти вірять, що можуть отримати все безкоштовно

Андрій Базилевич, голова Українського лікарського товариства у Львові

Чому ми не можемо нічого змінити? Ми впираємося в 49 статтю Конституції. Тобто вона обіцяє всім і все. Пацієнти вірять, що можуть отримати все безкоштовно (принаймні, раніше вірили). Водночас, ми забуваємо про 95 статтю тої ж Конституції, яка каже, що гроші можна витрачати тільки ті, які закладені у бюджеті. Тобто необхідні кошти на медицину – це 10 млрд, але депутати голосують за 3 млрд. Виходить, що лише 30% потреб є профінансовані.

Читайте також: Лікар про public health у Львові, епідемії та дитячі хвороби, яких не помічають батьки

Були спроби зробити так, щоб держава визнала: фінансування вистачає лише на частину медичних послуг, а решта – платіть. Але держава не зізналася. І ми лишаємося в старій системі. У всіх країнах є змішані системи. І Німеччина – це хороший приклад страхової медицини, обов'язкового медичного страхування, до якого, сподіваємось, наша держава дозріє.

Цього року кошти розподілили на кожну область, залежно від кількості жителів: усього це 1200 гривень або приблизно 50 доларів на особу. У Німеччині ця цифра становить 14 тисяч доларів, в Америці – 18 тис доларів, у Польщі – тисяча доларів. Тобто як можна порівнювати, якщо різниця в ціні у тисячу разів? Пацієнти мають розуміти, що проблема закладена в законодавстві.

Має діяти правило «де пацієнт – там і гроші»

Володимир Зуб, начальник управління охорони здоров'я ЛМР

У Львові на одного мешканця виділено 700 гривень, а не 1200. Кожен рік на кожного мешканця виділяються гроші. Чи користуються мешканці цими грішми, якщо не хворіють? – Ні. А якщо хворіють, то скільки використовують? – 35 гривень.

Коли приходить бюджет з держави, я, як начальник, одразу відкладаю 80% на заробітну плату. 10% йде на комунальні послуги. Тобто на пацієнтів лишається 10%. Із них половина йде на поточне утримання установ. І вам залишається на медикаменти і продукти харчування 35 гривень. Ці 35 гривень йдуть в реанімації, на кисень, на гази лікувальні, на наркотики, на дезинфікуючі препарати тощо.

Читайте також: Що зміниться у лікарнях Львова найближчим часом. Три факти

Ми ще не пролікували, не прооперували, а на зарплату вже відклали. Чи це правильно? Я думаю, що це не правильно. До одного лікаря стоїть черга цілий день, а інший постійно сидить без діла. Але і той, і інший отримають однаковий посадовий оклад. Відповідь на ці питання лежить на законодавчій площині.

Якщо було б таке: «де пацієнт – там і гроші», то ми б чітко визначились, скільки насправді нам потрібно медичного персоналу реально. Тоді була б внутрішня конкуренція. А у нас деяким медикам 80 років, а ми звільнити не можемо цю людину, бо закон не дозволяє. Питання в тому, чи хворе суспільство, чи медицина? Бо якщо ми замовчуватимемо хабарі і роботу 80-річних, то нічого не зміниться.

Треба запроваджувати прозорі взаємовідносини між лікарем та пацієнтом

Андрій Кость, заступник виконавчого директора Медичного центру Св. Параскеви

Із чого треба починати – впроваджувати прозорі взаємовідносини між лікарем та пацієнтом. Тобто, якщо з пацієнтом щось стається, він має знати і розуміти, куди він може звернутися, до якого лікаря, які ліки йому забезпечать тощо. Над цим варто дискутувати, бо насправді це – важливе, а решта – похідне.

Друга складова – це модель обслуговування. Я згідний, що безкоштовної якісної медицини навіть успішні країни не можуть забезпечити, бо це міф. Ми приватна установа і розуміємо, що інвестувати у обладнання – це великі гроші.

Читайте також: Завдання вижити: як рятують львів’ян у Лікарні швидкої допомоги

Медицина має бути доступною для всіх. Також повинні бути механізми страхового фонду, система страхової медицини. У людей забирають певний відсоток доходу. Хороша модель у США: наприклад, у Каліфорнії дійшли до того, що оплачують за діагноз. Адже відповідальність установи полягає у тому, щоб правильно поставити діагноз. Проблема в державних установах – за кожним призначенням має бути конкретна людина.

Головний лікар має бути управлінцем. У нас інша модель, і реформи не працюють. Питання вирішиться у випадку, коли у головного лікаря будуть значно більші повноваження.

Медицина не може бути волонтерством

Володимир Глащенков, керуючий партнер ТОВ «Юридична компанія «Ейч.Ді.Партнерз»

Ми повинні визнати правдивість того, що держава не може утримувати безкоштовну медицину. У бюджеті більше ніж 18 мільярдів на медицину ми виділити не можемо. Відповідно, на ті речі, які держава може фінансувати, має бути підібрано менеджмент за якісні гроші.

Медсестра у Мюнхені в онкологічній лікарні має заробіток 1600 євро. Я лікувався у державній лікарні, і там 80% персоналу – люди зі Східної Європи. Яким чином ми будуємо ілюзію, що людина на зарплату 100 євро буде ходити на роботу і відповідально ставитись? Я не розумію, чого ми очікуємо.

Читайте також: Одне життя на мільйони

Медицина повинна бути не волонтерством. Аптечний бізнес ефективний, бо там є приватний власник. Держава повинна віддати у приватні руки те, що вона не може утримувати, і якісно утримувати те, що може. Є приватна медицина, яка бюджетує свої послуги і так тримається, яка дає собі раду, збираючи гроші з пацієнта. І є багато неефективних державних муніципальних лікарень, які отримують газ, світло, зарплати, які фізично існують, але вони – недієздатні.

Коли ми чітко розуміємо, що наша нація стоїть на межі, коли усвідомлюємо, що в нас немає достатньо грошей, варто зібрати людей, які можуть щось зробити, – скерувати кошти їм, а все, що не можна фінансувати якісно, – залишити. Бо інакше ми просто дуримо себе, що можна прийти в лікарню і отримати послугу.

Довідка. Дискусійна платформа «Твоє місто Львів» створена Tvoemisto.tv за підтримки Європейського фонду за розвиток демократії  (European Endowment for Democracу).

Опублікувала Юлія Сабадишина,
фото Богдана Ємця


Читайте також:
Новини від KINOafisha.ua.
Загрузка...
Загрузка...
Кінотеатр Планета кіно IMAX (Львів).

Коментарі (0)

Додати коментар