У ХХІ столітті література все ще залишається одним із способів боротьби – не лише за власну свободу як митця, а й навіть за право писати рідною мовою та розвивати власну традиційну культуру.

Чимало сучасних авторів змушені творити в умовах режиму, заборон та цензури. Tvoemisto.tv пропонує добірку з десяти письменників, які борються із системою та стереотипами за допомогою художнього слова. На цьогорічному «Форумі видавців» ці автори, громадські діячі та журналісти поділяться своїм досвідом письма в умовах режиму.

Андрей Хадановіч

Один із найвідоміших сучасних поетів Білорусі, перекладач, викладач Білоруського державного університету, спеціаліст із французької літератури.

Українською були перекладені його книги «Листи з-під ковдри», «Таткові нотатки», «Білоруський мужчина». У 2006 році вірші поета отримали премію журналу «Сучасність». Серед інших білоруських письменників поезія Андрея Хадановіча вирізняється своєю стилістикою та мовними експериментами.

В одному із інтерв’ю він наголошує: «Незалежні митці сприймаються режимом як персональні вороги. Донедавна працювала система неоголошених чорних списків – тобто є конкретні письменники, імена яких не можна згадувати за жодних обставин». У таких умовах жорсткої цензури Хадановіч описує життя сучасних білорусів, закликає до дій та змін. Література для нього – це спосіб боротися за свободу слова.

Андрій Шарий

Російський журналіст та письменник, директор Російської служби «Радіо Свобода». Протягом 1980-90-х років працював у низці незалежних ЗМІ у Москві: у газетах «Правда», «Росія», на радіостанції «Свобода». У 1994-96 роках в часи югославських військових конфліктів як незалежний журналіст та військовий кореспондент був у Загребі. Підсумком його перебування там стали книги «Після дощу. Югославські міфи старого і нового віку», «Трибунал. Хроніка незакінченої війни» та «Молитва за Сербію. Таємниця смерті Зорана Джинджича».

Сьогодні Андрій Шарий проживає в Празі. Як автор видав тринадцять книг у жанрах художній репортаж та історично-публіцистичне дослідження. Серед них – цикл есе «Петербурзький глобус», дослідження «Коріння і корона. Очерки про Австро-Угорщину: доля імперії», цикл із шести книг «Кумири нашого дитинства», у якому досліджено популярні образи масової культури. Література для нього – це спосіб боротися за можливість творити вільно у власній країні.

Читайте також: 24-й Форум видавців у Львові: чим дивуватиме книжковий фестиваль цьогоріч

Ярослав Шимов

Журналіст, кандидат історичних наук родом із Білорусі, який живе і працює в Чехії. Як і Андрій Шарий, публіцист працює на «Радіо Свобода» - зокрема редактором інформаційного відділу. У співавторстві журналісти видали книгу «Коріння і корона. Очерки про Австро-Угорщину: доля імперії». Саме історія країн Центральної та Східної Європи є головним колом зацікавлень Ярослава Шимова як історика.

У 90-ті роки працював кореспондентом газет «Известия» і «Новые известия». Серед досліджень автора книги «Австро-Угорська імперія» (2003), збірник статей «Перехрестя. Центральна Європа на рубежі тисячоліть» (2002), «Меч Христа. Карл І Анджуйський і становлення Заходу» (2015). Поряд із історичними фактами, дослідження Ярослава Шимова містять глибокий аналіз сучасного європейського суспільства.

До Чехії був змушений переїхати через політичні мотиви у 1999 році. Література для  нього – це спосіб боротися за нецензуроване мистецтво та науку. 

Анні Гьоцінгер

Французька письменниця, яка є однією з небагатьох жінок, які працюють у жанрі мальованих історій. Після закінчення Школи прикладного мистецтва, починає публікувати свої роботи у відомих спеціалізованих журналах коміксів. Є автором близько 30 мальованих історій. Створює також театральні костюми, ілюстрації, короткі історії, малюнки в пресі. Захоплюється жанром мальованої біографії.

У 2013 році вийшов її альбом «Дівчина, одягнена у Діор», в якому розповідається про перші кроки Крістіана Діора як кутюр’є. Література для Анні Гьоцінгер – це спосіб творити саме так, як хочеш, і не боятися бути іншою.

Читайте також: Хто може відвідати Форум видавців у Львові безкоштовно: категорії квитків, вартість

Земовіт Щерек

Відомий польський журналіст, письменник та перекладач. За освітою політолог, і в колі його зацікавлень – історія Східної Європи, а саме міжнаціональні конфлікти, стереотипи у  польсько-українських відносинах, геополітичні процеси. Ці та інші проблеми публіцист порушив у книзі «Прийде Мордор і нас з’їсть, або Таємна історія слов’ян», що вийшла українською 2014 року у видавництві «Темпора». Видання розповідає про те, якою бачать Україну поляки, якими стереотипами користуються у своєму сприйнятті,  чого шукають та прагнуть серед сучасних українців.

Також російською вийшли книги автора «Семерка» та «Татуировка с тризубом». Зараз Щерек проживає в Кракові, де працює журналістом на одному із польських порталів. Література для нього – це спосіб долати стереотипи та боротися за примирення націй.

Роше Поткар

Індійська авторка родом із Мумбаї, яка пише поезії та прозу. Авторка книги оповідань «The Arithmetic of Breasts», поетичної збірки «Four Degrees of Separation» та роману «Dreams of dejavu». У своїх прозових книгах описує життя індійців, які намагаються зберегти свої традиції в сучасному суспільстві. Сюжети її оповідань напружені та наповненні багатьма романтичними історіями кохання, які так характерні для індійського мистецтва в цілому.

Поезія авторки вважається в Індії еталоном жіночого письма, а її творчість була відзначена на численних міжнародних конкурсах. Вірші Роше Поткар увійшли до короткого списку Poetry India Awards (2013) та були відзначені стипендією письменника Чарльза Уоллеса. Література для неї – це спосіб донести до європейських читачів сьогодні ще маловідому індійську сучасну літературу.

Читайте також: На Форум видавців приїдуть понад 50 іноземних письменників

Микола Рябчук

Журналіст, політолог, письменник та перекладач, віце-президент Українського центру ПЕН-клубу. Проживає в Києві, де працює науковцем в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень. Як журналіст працював у редакціях видань «Всесвіт», «Критика», «День». Кілька років перебував у США на викладацькій та дослідницькій роботі. У колі його зацікавлень – проблеми національної ідентичності українців, формування українського суспільства, державотворення. Саме таким питанням присвячені численні книги науковця: «Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення», «Дилеми українського Фауста: громадянське суспільство і “розбудова держави”», «Дві України: реальні межі, віртуальні ігри», «Постколоніальний синдром. Спостереження».

Дослідження та публіцистика Миколи Рябчука були відзначені престижними преміями України та Польщі: медаллю «Bene merito» Міністра закордонних справ Польщі за внесок у польсько-українське порозуміння (2009), нагородою Книга року за «Дві України: реальні межі, віртуальні війни» (2004), нагородою Фундації Антоновичів за «Професійний і принциповий аналіз літературного і політичного життя сучасної України» (2003) та інші.  Література для нього – це спосіб боротися за правдиве висвітлення національної історії. 

Лариса Денисенко

Українська письменниця, адвокат та правозахисниця. Має литовсько-грецьке походження, тому українську мову опанувала у 23 роки. Проте це не завадило авторці ще у 2002 році розпочати літературну кар’єру перемогою у Міжнародному конкурсі «Коронація слова». Сьогодні Лариса Денисенко – авторка понад десяти романів, а також пише для дітей. Серед найвідоміших книг: «Танці в масках», «Корпорація ідіотів», «Калейдоскоп часу», «Відлуння».

Веде адвокатську практику, зокрема є одним із адвокатів, які представляють інтереси громадян в Європейському суді з прав людини. Автор і ведуча телевізійних програм. Література для неї – це спосіб боротися за справедливість.

Читайте також: На Форумі видавців проведуть конкурс для відвідувачів. Як податися

Андрій Павлишин

Український перекладач, історик та журналіст, у колі зацікавлень якого дослідження польсько-українських стосунків, а також переклад із польської. Відомий дослідник творчості Бруно Шульца, саме в його перекладі українською мовою вийшов «Санаторій під клепсидрою». Серед інших відомих перекладів Павлишина – «Велике князівство літератури» Чеслава Мілоша, «До побачення в пеклі» Войцеха Пестка, «Сім мішків гречаної вовни» Александера Фредро та інші. У 2013 році його перекладацька діяльність була відзначена Премією ім. Пантелеймона Куліша.

Читайте також: Андрій Павлишин: Львів став культурною столицею не від доброго життя

Окрім літературної діяльності, Андрій Павлишин відомий як громадський діяч. Зокрема, він був головою українського відділення світової правозахисної організації «Міжнародна амністія», телеведучим та редактором незалежних україномовних програм та видань. Література для нього – це спосіб боротися за вільну журналістську діяльність, а також долати мовні та історичні кордони.

Ґжеґож Ґауден

Польський юрист та журналіст, директор Інституту Книги у Польщі, віце-президент Спілки авторів і видавців «Польська книга». У 1970-80-х роках брав участь у культурних ініціативах та протестах спершу як студент, а потім як голова осередку організації «Солідарність», яка боролася проти комуністичного режиму у Польщі. За це Ґаудену було заборонено покидати територію Польщі.

У 1984 він був змушений емігрувати до Швеції, де продовжував боротьбу проти режиму. Після повернення у Польщу в 1993 році був президентом Палати видавців преси, радником видавця і головного редактора українського видання «Газета 24». Зараз активно співпрацює з українськими літературними інституціями. Література для Ґжеґожа Ґаудена – це спосіб змінити світ на краще.

Партнерська публікація