Фото: Kreston GCG
Бізнес за командою не працює. Роман Матис про плани уряду та інвесторів під час карантину
Бізнес працює за логікою прибутку
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що в Україні буде створено близько 500 тисяч робочих місць. Він також закликав заробітчан, які повернулися за час карантину в Україну, залишатися тут. Що ви думаєте про створення такої кількості робочих місць в контексті Львівщини? Чи це взагалі реально?
Глобально – це реально. Питання в тому, про який часовий період ми говоримо. Якщо ідеться про один місяць, то навіть в межах цілої країни – це нереально. Я знаю, що таке привести інвестора, який створить 1-2-3 тисячі робочих місць, скільки це коштує зусиль і займає часу. Навіть інвестор, який створює кілька десятків робочих місць, може ухвалювати рішення протягом року чи навіть двох і більше. Це залежить від багатьох процесів.
Ішлося не про високооплачувані робочі місця, наприклад, у дорожньому будівництві.
Ми можемо оцінити кількість працівників компаній, які лідирують на цьому ринку, наприклад, «Онур», «Автомагістраль – Південь». Там ідеться про тисячу, ну дві тисячі людей. Можливо, будуть більші інвестиції і більше роботи, але 500 тисяч – це все одно забагато.
Також прем'єр говорив про те, що участь у створенні робочих місць має взяти малий і середній бізнес, зокрема, щоб задіяти українців, які під час пандемії повернулись із заробітків за кордоном. Але немає пояснення, як це має бути, особливо в умовах карантинної невизначеності.
Штука в тому, що бізнес – це така річ, яка функціонує не від команди чиновника, неважливо якого рівня. Це те, що працює за логікою отримання прибутку. Які робочі місця можуть створити підприємства, що зараз обвалилися повністю? Я буду втішений, якщо вони збережуть ту кількість робочих місць, що була до карантину.
Читайте також: Втрати і шанси. Чи залишиться Львів туристичним містом
Ніхто не буде створювати робочі місця конкретно для заробітчан, бо вони повернулись. У бізнесу або є сенс у створенні нових робочих місць, бо цього вимагає попит на ринку, або сенсу нема. І адміністративними методами на це не вплинеш. Хіба за допомогою додаткових фінансових інструментів. Наприклад, у деяких країнах «війна» за інвестора відбувалась за допомогою такого виду демпінгу як доплата за створення робочого місця. Але це логічно лише з точки зору зайнятості населення, а бізнес-логіки тут немає. Компанії могли прийти в умовну Македонію тому, що уряд в кінці року повертав певну суму грошей за створення робочого місця. Але в підсумку, через відсутність конкуренції на ринку робочої сили компанії стикались з проблемою – люди насправді не хотіли працювати, їм було достатньо отримувати зарплатню.
Ринок працює за принципом попиту і пропозиції, а не адміністративного регулювання.
Про які інструменти стимулювання бізнесу може ітися? В уряді наголошують на пільгових кредитах і вважають, що цього достатньо.
У мене тут неоднозначна позиція. З одного боку, я все життя відстоюю інтереси бізнесу, тому що саме бізнес є наповнювачем бюджету. Якби не було генерування доходів і оподаткування діяльності, не було би грошей на фотозвіти з відкриття дитсадків і відремонтованих шкіл, які люблять політики.
Але з іншого боку, будьмо відвертими. Український бізнес наводить приклад державної підтримки в умовах кризи у Британії або згадує, що в Євросоюзі говорять про виділення 540 млрд євро на підтримку населення, бізнесу і країни в цілому. Але ж ми розуміємо, що ці гроші не надрукували, тобто гроші в ЄС є, вони їх взяли там, де і ми можемо – з податків, сплачених бізнесом раніше. І виникає питання: чи, наприклад, власник українського магазину, який наводить приклад компенсації у кілька тисяч євро від держави власнику такого ж магазину в Європі, чи він за свою бізнес-діяльність сплатив податки хоча б на таку ж суму? Ні, якщо він ФОП, платить фіксовану ставку і все. Гроші нізвідки не беруться. Або бізнес платить податки і держава ними грамотно розпоряджається – інвестує, заробляє, або включаємо станок – та всі розуміють, до чого це призведе. Тому я би не сильно апелював до держави в очікуванні грандіозної підтримки, адже у нас сьогодні від’ємний бюджет і позапланові витрати.
Хочеться і підтримати бізнес, щоб у нас було як у людей, але є розуміння, що багато хто не платив податки, не оформляв працівників, тому держава не має звідки взяти ці гроші. Я недавно слухав запис однієї бізнес-розмови, і там був приклад щодо Лондона. Керівниця одного з проєктів щомісяця, коли платила податки із зарплати, робила це із тяжким серцем – скільки ж заробленого треба віддати. Але в сьогоднішній ситуації, коли держава платить компенсацію, вона говорить, що більше ніколи не буде скаржитися на сплату податків. Люди відчули, для чого вони свого часу їх заплатили.
Якщо уряд дає можливість отримати безвідсотковий кредит – це насправді вже добре, тому що гроші завжди щось коштують і за користування ними треба платити.
Окрім того, уряд виділив, хай і смішні, але бюджетні гроші на доплати окремим категоріям населення – це теж серйозне навантаження на бюджет.
Тотальний карантин мав сенс лише на тиждень-два
Якщо говорити про бюджет. Що, на вашу думку, вигідніше – сплачувати людям соціальну допомогу чи поступово послаблювати карантин, щоб розрухати економіку?
Якби від мене залежало рішення, які заходи потрібно вживати для профілактики поширення коронавірусу, я був би проти тотального карантину у тому вигляді, що він запроваджений. Я розумію важливість і підтримую заходи із дезінфекції, соціальної дистанції, обмеження кількості людей в приміщеннях, скасування масових заходів. Проте карантин із зупинкою усього бізнесу – це неправильний крок. Він мав би сенс на короткий термін – тиждень чи два, щоб встигнути зорганізувати інші процеси: проводити велику кількість тестів, виявляти інфікованих, тестувати їхнє коло спілкування і людей з позитивним результатом ізолювати на карантин. Саме хворих і носіїв, а не всіх поспіль. Тоді ми би уникнули ситуації, коли виникають навіть розмови про підтримку бізнесу.
А у Львові свого часу місто зробило ставку на галузь туризму і ситуація з карантином фактично поставила місто на коліна. На мою думку, чимшвидше послаблення карантину із дотриманням безпекових заходів буде наймудрішим із того, що можна зробити.
У якому порядку, на вашу думку, мали би відбуватися ці послаблення?
У мене немає такої градації. Я вважаю, що має запрацювати увесь бізнес, окрім тих діяльностей, що передбачають масові зібрання людей – зараз це недоречно. Якщо можна забезпечити між людьми відстань у два метри, дезінфекцію і захист, то це треба запускати. Пріоритетності нема, тому що страждають майже всі, окрім продуктових, аптек і «Епіцентру». Решта – у програші.
Немає заборони на діяльність виробничих підприємств, люди ходять на роботу на заводи, на фабрики. І слава Богу. Виникає питання: якщо я можу ходити на роботу, то чому не можу піти купити штани? Потрібно просто встановити чіткі правила для різних об’єктів і братись до роботи, інакше економіка просто впаде.
Читайте також: Музеї, бібліотеки чи все-таки ринки і перукарні. Бізнес-омбудсмен про вихід з карантину у Львові
Як карантин вплинув на проєкти, що цьогоріч планувались до реалізації на Львівщині?
Більшість проєктів, що планувались, реалізовуються. Деякі процеси, звісно, відтермінувались через особливості роботи різних служб, але глобально проєкти, щодо яких рішення вже були ухвалені, проблем не мають, процеси підготовки до запуску тривають.
А що із сухим портом?
У найближчі місяці зрушення тут навряд чи відбудуться, тому що сухий порт – це ланка в транспортному ланцюгу, а цей ланцюг зараз працює недосконало, через карантин у світі змінилась картина логістики. Поки все не відновиться або ринок не відкоригується, то не можемо говорити, що проєкт буде актуальним.
Я маю відчути, що ринок логістики готовий до нових проєктів. Так, у нас наростився експорт сільськогосподарської продукції у порівнянні з минулим роком, але індекс промисловості падає, що логічно, коли низка компаній простоюють.
Окрім того, щоб говорити про нові проєкти, потрібно, щоб була комунікація, щоб людина могла прилетіти і побачити локацію, її нюанси. Поки не відновиться все транспортне сполучення, не можемо говорити про якісну комунікацію щодо нових проєктів.
Читайте також: Першими полетять лоукости. Директорка львівського аеропорту про кризу і найближчі перспективи
Слава Богу, це не лише наша проблема. Мій оптимізм ґрунтується на тому, що цю ситуацію не зміг передбачити ніхто, вона зачепила всіх, і у тому, щоб відновити хоча б попередній стан економіки, зацікавлені усі гравці, усі діятимуть швидко і консолідовано. Якби вплив був на одну галузь, то інші гравці могли б не надати цьому значення. А тут консолідація для розвитку економіки буде більшою, я сподіваюсь.
Звісно, ми відчуємо негативний вплив, від того нікуди не подінешся. МВФ прогнозує 3% просідання світової економіки, хоча ще якихось три місяці тому ішлося про ріст у 3,3%.
«Україна – це новий Китай»
Хто матиме найбільший шанс на розвиток під час кризи і виходу з неї?
Я бачу теоретизацію пріоритетності відновлення тих чи тих бізнес-галузей у бізнес-розмовах. І маю питання: а що має змінитись у нашому житті, наших звичках, щоб говорити про більш пріоритетні галузі? Мені здається, що люди для уникнення зайвої небезпеки зараження будуть уникати масового скупчення, тобто концерти і фестивалі будуть останніми, що люди захочуть відвідати. А в магазин за одягом вони підуть, їжа і ліки потрібні всім. Тобто все, що нам було потрібно до карантину, буде потрібним і надалі.
Хоча, я думаю, відбудеться переоцінка цінностей у багатьох людей. Зараз люди зрозуміли цінність речей і послуг без доданої вартості брендів. Можливо, постраждають компанії, які робили ставку на елітність. Через витрати під час карантину люди обиратимуть більш прагматично і старатимуться не переплачувати за бренд. Але і це тимчасове явище – коли стабілізується ситуація з доходами, люди повернуться до того, що їм ближче.
Як повернення з-за кордону людей різної кваліфікації вплине на ринок?
Воно вже впливає. Із неофіційного спілкування я маю інформацію, що кожен третій із заробітчан, які повернулись в Україну, вже влаштувався у фонді зайнятості для отримання допомоги із безробіття. Це вже навантаження на бюджет і зміна показника, яким оперують у публічному просторі. Кажуть, у нас виросло безробіття, але тут багато людей, які повернулись з-за кордону і фінансово почувають себе не найгірше.
Щодо подальшого впливу, то я бачу в цьому плюс. Наприклад, наш відділ залучення інвестицій на карантині прокомунікував із приблизно 1500 компаніями про те, щоб вони розглянули можливість релокації своєї діяльності в Україну, зокрема на Львівщину. Передусім ідеться про компанії, чия продукція орієнтована на європейський ринок. Та частина людей, яка повернулась з-за кордону на Львівщину і має іноземний досвід роботи, є нашим аргументом на користь релокації підприємств сюди. Ми підводимо компанії до того, що ці люди можуть працювати на виробництвах чи в офісах, бути задіяними в інших формах діяльності – це кваліфікована робоча сила.
Читайте також: Шотландський інвестор на Львівщині робитиме біоупаковку з картоплі
Деякі компанії говорили про це публічно, деякі – непублічно, а ще хтось просто розмірковує, але ідеться про те, щоб подумати над релокацією у світлі нинішніх подій і зупинки підприємств, зокрема в Китаї. Ми шукали такі компанії у відкритих джерелах, дізнавались на приватному рівні, а потім відправили їм листи з пропозиціями релокації у Львівську область, навели низку аргументів, один з яких – люди, які повернулись з-за кордону і які вже тут.
Я не розраховую, що це буде завтра, це довга гра. Деякі компанії можуть вирішувати такі питання протягом 3-4 років. Але пора про це подумати. Підприємства зупинились, запускати їх доведеться з нуля. Якщо компанія орієнтована на європейський споживчий ринок, то на 9 тис. км ближче до ринку споживання, якщо взяти, наприклад, Китай, – це аргумент. Так, для американського ринку відстані приблизно однакові, що з Китаю, що з України, а для європейського локація в Україні є доцільнішою: логістика з’їдає чимало, вартість робочої сили в Китаї вже не дешева, як було 10-20 років тому.
Торік на одному з форумів у Китаї ми озвучили гасло «Україна – це новий Китай», зараз це отримало нову перспективу, особливо щодо Львівщини і її географічного розташування.
Олександра Бодняк
Повна або часткова републікація тексту без згоди редакції заборонена та вважатиметься порушенням авторських прав.
Вибір Твого міста
- Як розвивати Львівський палац мистецтв
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- Чи молодшає рак і чи більшає хворих. Розмова з керівником Львівського онкоцентру
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня