Фото зі сторінки Володимира Зеленського
Потрібен сильний лідер. Як бізнесу долати виклики війни
Softserve: погляд лідера ІТ-сектора на виклики війни
Тарас Кицмей, співвласник і член ради директорів компанії SoftServe, впевнений, що одна з основних складових успішного бізнесу – це сильний лідер, який спроможний долати труднощі.
«Лідерство – це стан душі, який дозволяє вести за собою людей і мати професійну волю проходити всі складності. Я хочу, аби всі були лідерами, починаючи від самого дрібного джуніор девелопера. Я хочу, аби він визначав свій напрямок і створював атмосферу навколо себе», – каже він.
Управлінська позиція без лідерських якостей не досягає результату, додає Тарас Кицмей. Також важливо, аби кожен із нас тримав свій фронт: економічний, політичний, воєнний. Ми маємо розвивати наше суспільство, економіку, підтримувати військових.
ІТ сфера має свої особливості, які допомагають сфері триматися під час війни на плаву. Перша така особливість – це глобальність. Вона дозволила сфері мати ринки збуту. ІТ перетворилося на повністю віртуальне підприємство, особливо за два роки під час Covid-19.
Також важлива така особливість як творчість. Але вона завжди йде поруч з безпекою: аби створювати креативні творчі рішення, працівники мають бути впевненими у забезпеченні своїх базових безпекових питань.
«Питання мобілізації працівників зі східних областей постало досить гостро, так само і те, як вести продажі за кордоном, коли нема можливості виїхати з країни для налагодження зв’язків», – говорить Тарас Кицмей.
Багато компаній, звертає увагу співвласник Softserve, також зупинили співпрацю, бо за їхніми корпоративними політиками, вони не передають розробки до країни, де йде війна. Тарас Кіцмей каже, що необхідно відповідально ставитися до емоційного стану працівників:
«Ми ніколи не були до цього в стані, коли країна може втратити незалежність, позбутися майна, життя може стояти на грані», – пояснює Тарас Кицмей.
Поради лідерам від співвласника Softserve
Є людина раціональна та ірраціональна, пояснює Тарас Кицмей, і завжди треба шукати баланс між цими двома пов’язаними частинами. Розум диктує правильність, а емоції – те, що ми хочемо. Першою порадою власник Softserve називає не жаліти за втраченим, адже це швидко «спалить» управлінця і не дозволить зробити те добро, яке міг би.
Друге – холодний розум. Тарас Кицмей радить не впадати в крайнощі, чітко визначати свої фокуси і не витрачати час на все інше. Також важливо не намагатися прийняти усі рішення одразу.
«Не старайтеся сьогодні приймати всі рішення та аналізувати всі деталі. Ви не можете все передбачити. Постарайтеся створити передумови для правильних рішень, а далі – вирішиться».
Лідеру дуже важливо сіяти впевненість у правильності рішення і навчитися мистецтву маленьких кроків, а також одночасно бачити і перспективу проєкту. Тарас Кицмей акцентує на постійній комунікації із командою та інформування щодо поточних справ.
«У перші дні війни ми мали засідання кожного дня, яка ситуація з релокацією, хто з нами продовжує працювати, а хто ні. За час повномасштабної війни, ми зробили приблизно 3200 релокацій сімей у межах України. 1200 релокацій за кордон».
Також, каже співвласник Softserve, позиція компанії – зберігати зарплатню тим, хто йде на фронт. На ці потреби йде 500 тисяч доларів в місяць.
Погляд інвестора на точки зростання
Василь Хмельницький, засновник холдингу UFuture, розповів про три кити, на яких працює економіка: виробництво, інновації і якість людського капіталу.
«Все виробництво повинно бути в країні. Потрібно, щоби наші люди залишалися вдома. Ми зараз будуємо індустріальні парки: бокси, щоби виробники із гарячих точок могли приїхати до нас і орендувати місце для свого виробництва».
Також Василь Хмельницький наголошує на важливості стимулів для працівників та виробників, щоби вони залишалися тут, працювали, платили податки та були гравцями економіки. Нам потрібна основа: захист нашого виробника і підтримка бізнесу.
Засновник UFuture звертає увагу, що у нас в Україні мало стартапів. Для успішного стартапу потрібна вдала математика та інженерія, менеджмент, і бажання брати відповідальність за ризики. А щоби втілювати це все в життя, потрібна якість людського капіталу. Треба створити центри, де ми будемо по-новому навчати людей.
«Економічне зростання – це промисловість, інновації і люди, і це все є у нашій країні», – підсумовує він.
Лідерство в кризових та екстремальних ситуаціях
Андрій Рождественський, виконавчий директор Центру лідерства УКУ, розповів про співвідношення між складністю проблем та відповідним типом лідерства, який треба обрати у певному випадку.
Загалом є три види проблем: критичні, помірні і складні ситуації. Складні ситуації часто виникають на глобальних ринках. Для таких ситуацій пасує тип лідерства, де основним завданням є забезпечити постійне навчання своїх працівників і атмосферу. В критичні часи краще централізуватися і приймати рішення централізовано, хоча і децентралізація на практиці теж працює.
«Коли ми поїздили по різних компаніях за час війни, зрозуміли, що і централізація, і децентралізація добре працюють. Важливо, чому була навчена компанія. Наприклад, децентралізація нашої армії допомагає нам вигравати на певних напрямках».
Андрій Рождественський згадує слова Тараса Кицмея «не жаліти про втрачене» і звертає увагу, що це – модель лідерства з розвитку характеру, і там є така чеснота як смиренність. Вміння вгамувати свій егоцентризм від того, що щось сталося не так.
Для прийняття рішень є модель «Петля Бойда», яку використовують в Пентагоні.
«Якщо у вас є час, то ви маєте збирати дані. Після того – аналіз, прийняття рішення і дія, але більшість людей не роблять останнього кроку – після дії треба знову збирати дані і подивитися, як наші дії вплинули на ситуацію. Інколи на увесь цикл немає часу, і тоді у військових є три правила: неправильно прийняте рішення краще за відсутність будь-якого рішення, не приймати рішення – це теж рішення, відхід від відповідальності. Третє правило – це прийняти будь-яке рішення і зробити його правильним», – підсумовує Андрій Рождественський.
Катерина Бортняк
Фото із Фб-сторінки Володимира Глащенкова
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.Вибір Твого міста
- Made in Ukraine. Як на Львівщині виробляють корми для тварин з бананами і креветками
- «Це найбільший скандал». Експерт про Папу та кампанію проти України
- Земля і руїни. Які виставки варто відвідати у Львові у березні
- «Наталю, я тебе люблю, але Україну люблю більше». Яким був Роман Шухевич
- Чи збудують у Львові перехоплювальний паркінг та до чого тут «джентльменська угода»
- «Ми маємо чим пишатися». Що буде з Академією друкарства і що кажуть у МОН
- Як забудують Садову-Петлюри і чи не зупиниться Кульпарківська
- На Ринку звучить «Тиша». Як Львів запровадив церемонію прощання з воїнами
- Львову потрібна транспортна революція, щоб стати воротами ЄС в Україну
- Без ботоксу та уколів. Чому тейпування і масаж корисні для краси та здоров’я
- Що треба врахувати у законопроекті про мобілізацію. Розмова з адвокатом
- Мрій, дій, сяй, відпочивай. Що врахувати, щоб обрати дитячий табір
- Здобувачів другої освіти у вишах можуть мобілізувати. Скільки їх на Львівщині
- Листівки та горнятка зі Львова. Як родина з Лисичанська заснувала сувенірну майстерню
- Продавці спадщини, або Як «загубилися» приміщення колишнього Університету у Львові
- «Треба міксувати», або Історія львівської площі, що стала парковкою
- «Львів'яни погано сприймають сучасну архітектуру», – Тетяна Балукова
- Мріємо допомагати. Як у Львові сім'я створила крафтову майстерню меблів Holy Wood
- Чому українські школярі відстають від європейських. Розбір результатів PISA
- Зарплата, ціни на квартири та каву. Що змінилось у Львові та ще 4 містах
- «У нас 6 дівчат. В армію їх не заберуть». Як скласти дрон та скільки це коштує
- «Москва» в середмісті Львова. Як ресторани працювали на радянську імперію
- Репресоване Різдво. Як совєти забороняли вертеп, коляду та інші традиції
- «Тут ти або Герой, або - нещасний». Як це повернутись з фронту
- Скільки коштує квартира у Львові, або Детальний огляд ринку нерухомості
- Після метро. Чи вдасться подолати транспортний колапс на Теремках
- «Росіяни стріляють, а шестеро хлопців мене несуть». Ще одна історія бійця
- Як це – жити тиждень у вантажівці. Репортаж із заблокованого кордону
- «Чомусь коментуємо дії ТЦК, а не відсутність черг під військкоматами»
- «Іншого такого немає». Чи може Клепарів стати підцентром Львова
- Чому медики «швидкої» не приїжджають на усі виклики мешканців Львова
- «Ми на тебе чекали». Як у Львові допомагають одиноким людям
- «Мова допомогла мені пережити початок війни». Як у Львові вивчають українську
- «Сказав правду, і це зачепило». Що довело до сліз капелана облради Андрія Корчагіна
- Зараз готується «План України», – керівниця Українського форуму в Chatham House
- Організаторка мітингу проти Фаріон: «Не з усіма гаслами я згодна»
- Тут виробляли вино і повидло. Як у Львові ревіталізували фабрику
- «Ми не називаємо українців худобою». Хто пікетував Фаріон та Львівську політехніку
- За скільки можна орендувати квартиру у Львові. Де найдешевше, а де найдорожче
- «Діти – немов ті їжачки». Як у Львові допомагають прийомним сім’ям
- «Наша мета проста – зекономити гроші та перенаправити їх на армію»
- Валерій Пекар: «Нам потрібна перемога, але щоб її здобути, треба знати, що це»
- «У центрі Львова пустує історична пам’ятка?», або Чим живе Будинок вчителя
- «Коли чоловік у війську, ви підтримуєте Україну». Як жінки розвивають фермерство
- Право на гідну старість. Що відбувається у Львівському геріатричному пансіонаті
- «Казали «інвестуйте, і проблем не буде». Чи продовжить роботу у Львові Медичний центр NOVO
- «Це ідентифікація». Як «Дриґ» вчить традиційних танців у Львові
- «За цю мову вбивали». Як кияни писали Радіодиктант національної єдності
- Потяг чи автобус до Польщі. Як краще доїхати, купити квитки та які мати додатки
- «Мені ж лише 35, який там рак? І через кілька місяців мені його діагностували»
- Перевіряти, навіть коли не турбує. Про УЗД молочних залоз у жінок і чоловіків
- Сила трьох площ, або Чому привокзальний район у Львові потребує оновлення
- Місто в місті. Як у Львові створюють інноваційний парк
- Скільки чоловіків у Львові повторно стали студентами і чи отримають повістки
- Коровай і танці в народних строях. Чи доречні вони під час війни
- Тіло без болю. Яким має бути дієвий лікувальний масаж
- Як Львів позбувався російської церкви
- Львову бракує водіїв, або Чи почнуть жінки кермувати автобусами
- Пам’ятка архітектури XXI століття? Або про дискусію щодо готелю на Міцкевича
- Мобілізація на Львівщині. Що з повістками та хто має стати на військовий облік
- «Ілон Московит». Як українці відмовилися від «церкви Маска»
- «Війна триває, а спецзаклад пустує!» Чи запрацює протезний завод у Львові
- «Тут парк із косулями, а нам показують 10-поверхівки», або Ще раз про Під Голоском
- «Ви бачили Під Голоском? Ми такого не хочемо». Де у Львові буде новий мікрорайон
- «Не чекайте, поки вас запакують у «пазік». Як Азов набирає бійців
- «Люди самі звикли давати у кишеню?», або Що відбувається у львівській онколікарні
- «Гармати били, а ми наступали…» Історія захисника, який пішов слідами діда-оунівця
- Зустрічаємо Героїв. Як ІТ-компанія ЕРАМ підтримує і допомагає адаптуватися ветеранам
- «Мій тато – герой». Як на Львівщині присвоюють звання
- Дахи Козловського, або Як «Лисиця бореться зі змією»
- На роботу до Львова, на відпочинок – за місто, або Що нам дасть Львівська агломерація
- Район, якому судилося стати популярним, або Як Сихову розвиватися далі
- «Можна мати протез, але... », або Що з роботою для ветеранів
- Ваші діти вчитимуться 12 років. Нехай це не стане несподіванкою!
- Обіцянки vs реальність. Чи ремонт вулиці Пирогова в Києві інклюзивний
- «Продасте одну шкарпетку?» Як у Львові лікують і протезують суперлюдей
- На армію можна, на інфраструктуру – ні? Як обирати, на що виділяти кошти під час війни
- Львів буде розростатися, або Як зробити місто, придатним для життя
- Куди поїхати на вихідні зі Львова. До соколиного міста
- «Кожен вагон, як вулик». Як працюють контролери у львівських трамваях
- Гіперактивних дітей більшає. Чи беруть їх у звичайні школи?
- Поет-боєць Артур Дронь: Найбільше дратує байдужість до війни
- «Мій син каже, що бачив Дублін, Лондон, але жити хоче у Львові»
- Оксана Линів, Ваґнер та «вагнерівці». Що не так і до чого тут Львів
- «Приліт» по Львову, збита ракета та ППО. Що кажуть експерти
- Що зміниться в школах Львівщини. Інтерв'ю з головним освітянином Олегом Паскою
- Віталій Портников: Україна зараз має три важливі пріоритети
- Що зміниться в парку «Знесіння» і до чого тут власники сусіднього готелю
- «Ставте дерево на перше місце». Архітекторка з Литви про міські простори
- «Місць немає, нам дуже шкода…» Як у Львові виник бум на приватні школи
- Як розбудовувати Львів. 10 порад головного архітектора Вільнюса
- «У резюме буде графа «працюю з ШІ». Як діє штучний інтелект та чому він зачепить кожного
- «Наше суспільство обросло міфами щодо виховання дітей»
- Чи стане «Горіховий гай» парком для всіх та через що сперечаються львів'яни
- Індійський «Слон» зайшов у Львів. Як працює заклад, що має кухню, якій тисячі років
- Звідки брати людей, або Чому в школах Львова бракує першокласників
- Що таке екоцид і як змусити росію заплатити за наслідки
- Після 9 років допомоги військовим виселяють з приміщення. Як у Львові працювала волонтерська кухня
- «У Волинській трагедії немає одного винного»
- Чи збільшились на Львівщині випадки кишкових інфекцій і що краще їсти влітку