Вулиця Степана Бандери мала стати «вулицею для всіх». Перед її реконструкцією тривали численні дискусії та суперечки, як вона саме має виглядати. Її відреконструювали за понад 200 мільйонів гривень і відкрили наприкінці 2021-го. Цього року тут завершують деякі додаткові роботи, зокрема із облаштування пересадкового хабу. Tvoemisto.tv оглянуло, як тепер виглядає вулиця Степана Бандери і дізналося, що каже про зміни на ній урбаніст Олександр Шутюк.

«Загалом вулиця вже дороблена до того стану, який був у робочому проєкті, і є фактично такою, якою львів'яни хотіли її бачити. Найбільше, чого бракує – це озеленення, нових дерев. Оскільки у процесі реконструкції багато дерев були пошкоджені під час прокладання комунікацій, то тут мають висадити нові. Місця під це є закладені, висадка запланована. Без дерев будь-яка вулиця зазвичай не така затишна», – каже під час стріму Тvoemisto.tv Олександр Шутюк.

Як сьогодні виглядає вулиці Бандери? Плюси і мінуси

Гарно облаштована сьогодні пішохідна зона біля одного із найкрасивіших храмів міста, Церкви Святих Ольги і Єлизавети. Ідея зони полягала у тому, щоб мешканці відчували себе тут у більшій безпеці, могли зупинитися, помилуватися архітектурою, відпочити на лавочках, які нещодавно встановили біля костелу.

Читайте також: На площі Кропивницького встановили тимчасові меблі і планують додаткове озеленення

Якщо говорити про мінуси, то Олександр Шутюк каже, що проїзна спільна зона, де їздять усі автомобілі та громадський транспорт, мало відрізняється від так званої пішохідної зони, де зробили кільцевий рух для приватного транспорту.

«Зараз там покриття однакове і воно збиває з пантелику водіїв, які не звернули уваги на знак і поїхали прямо. У світі є така практика, що коли робиться пішохідна зона, на яку заїжджає тільки трамвай, то її повністю стелять пішохідною плиткою. Тут, на жаль, такого не зробили. Можливо, через те, що сюди заїжджають маршрутки і вони можуть таку плитку пошкодити», – каже урбаніст-архітектор.

Водночас із плюсів Олександр Шутюк називає те, що при реконструкції вулиці використовували більш якісні матеріали, зокрема, плитка на тротуарах – не бетонна, а кам’яна, а тактильна плитка не жовтого, а білого кольору. Вона контрастна, тож слабозора людина її буде бачити, але вона більш гармонійно виглядає у міському середовищі. Це дуже важливо для вулиці, яка сама є фактично пам'яткою архітектури, зазначає урбаніст.

На питання, чи витримуватиме ця кам'яна плитка львівську погоду, то Олександр Шутюк каже, що вона не повинна тріскати і має витримати те, для чого призначена, якщо на неї не заїжджатиме важка техніка. 

Щодо вартості реконструкції вулиці, то урбаніст зазначає, що такі проєкти після завершення завжди перераховуються, тому що немає «ренгтенівського погляду», щоби все передбачити, на таких об'єктах зазвичай з'являються корективи, тому сума може змінюватися, і це нормальний робочий процес, каже урбаніст.

Під час стріму на перетині вулиці Степана Бандери та Антоновича тролейбуси двічі зупинялися через те, що їм злітали струмоприймачі. Олександр Шутюк каже, що, очевидно, на перехресті є проблеми з контактною мережею, тож фахівці «Львівелектротрансу» мають звернутися, щоб ці недоліки усунули.

Деякі мешканці скаржаться, що паркувальні кишеньки є невеликі і не дуже зручні. За словами урбаніста, на вулиці передбачені «зелені трикутники» і місця для озеленення, адже хороша вулиця не може бути суто паркувальним майданчиком. Острівці під паркування мають чергуватися із деревами. Якщо подивитися на європейські міста, то це усталена практика. 

«Зрозуміло, що зручніше паркуватися, коли у тебе є 100 метрів вільного місця, але міське планування – це компроміс. Тому тут є облаштовані паркувальні кишені, до реконструкції їх взагалі тут не було. Тому тут парковки зробили там, де це було можливо. Хороша вулиця не може бути суто паркувальним майданчиком, це завжди баланс і компроміс різних потреб. Тому сьогодні тут є паркомісця, є велосмуга, і є баланс», – говорить Олександр Шутюк.

На питання, чи будуть на вулиці надалі затори, урбаніст каже, що питання корків – це не питання однієї вулиці. Треба розвивати іншу інфраструктуру, покращувати безпеку руху на велосипедах, розвивати громадський транспорт, і тоді вулиця буде зручною для всіх, як за кордоном, адже питання не в тому, щоб розширили вулицю чи додали ще одну смугу руху, на вулиці мають бути різні опції, каже архітектор. Тому питання заторів не вирішиться однією реконструкцією, поки буде такий запит саме на авто.

Вулицю частково асфальтували, а частково виклали бруківкою, що теж було компромісним рішенням. Хоча водії сьогодні стараються частиною колеса їхати по асфальту, щоби уникнути вібрації.

«Коли розробляли цю концепцію, то проговорювали, що на всій проїзній частині повністю буде асфальт, бо він є найменш шумний і на ньому краще наносити розмітку. Але для багатьох львів’ян важливо було зберегти автентичну бруківку, тому виникла суперечка. Спочатку пропонувалось покласти бруківку між трамвайними рейками, щоб авто їхало по асфальту і не шуміло, але технологічно так зробити не вдалось. Як показує практика, водії стараються собі покращити рух і частиною колеса їдуть по асфальту, бо це менші вібрації та більше комфорту», – коментує Олександр Шутюк.

Якщо говорити про проблему дощоприймачів, то на вулиці Степана Бандери є локальні місця, де певне покриття вийшло трохи нижчим за дощоприймач, внаслідок чого вода не стікає і утворюється калюжа. Але потужних затоплень тут він не бачив, каже урбаніст.

«Потрібно розуміти, що місто розташоване на пагорбах і з тих пагорбів все стікає, збирається все в одній точці. І під час зливи все збирається в одній точці, тому ніякий колектор пікові навантаження не перетравить. У розвинених містах роблять більше газонів, занижень, тимчасових калюж, щоб затримувати воду на місцях і вже мінімум води текло у колектор», – говорить Олександр Шутюк.

Трамвайну зупинку на вулиці облаштували спеціально, аби люди з особливими потребами могли самостійно, безперешкодно потрапити у громадський транспорт. Тут вперше зробили розгалуження для трамваїв, але виникає певна плутанина, що не всі трамваї тут зупиняються.

«Є цікавий момент на цій зупинці – тут вперше у Львові зробили розгалуження для трамвая на два напрямки... Але тут не всі маршрути зупиняються, такого краще уникати. Це один із недоліків. До прикладу, трамвай №1 тут не зупиняється, а на зупинці за перехрестям. Виникає певна плутанина, часто люди очікують, що двері відкриються, а він тут не зупиняється», – каже Олександр Шутюк.

На вулиці з'явилися чимало обмежувальних стовпців, які є вимушеною мірою, їх встановили тут, щоб мешканці не паркувалися.

Стосовно облаштування транспортного хабу на перетині вулиць Степана Бандери та Чупринки, який є фактично пересадковим вузлом між трамвайними та автобусними маршрутами, то урбаніст передбачає, що він буде доволі комфортним для мешканців.

«Як на мене, якщо його зручно облаштувати для пасажирів, то від цього буде тільки позитив. Там має бути нормальне накриття, щоб ти не мокнув під дощем, мають бути дерева, щоб там було комфортно, станція прокату велосипедів», – каже Олександр Шутюк.

Що ще мають зробити на вулиці Бандери?

Як повідомив у коментарі Tvoemisto.tv директор департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР Олег Забарило, сьогодні проєкт із реконструкції вулиці Степана Бандери перебуває на стадії коригування, тому аби відновити усі капітальні та завершальні роботи, потрібне фінансування.

«По вулиці Степана Бандери усі роботи по підпірній стінці, що на вулиці Професорській і по хабу, який розташований на перехресті з вулицею Чупринки, є на коригованому проєкті. І для того, щоб здійснювати роботи, нам потрібне фінансування. Враховуючи військовий стан, зараз такі роботи, м’яко кажучи, ускладнені, тому ми чекаємо можливість такого фінансування. Тоді ми зможемо рухатися далі», – каже Олег Забарило.

Підпірну стінку, що з боку вулиці Професорської, мають прибрати, натомість облаштувати грунтовий насип і озеленити ділянку.

Як зазначає Олег Забарило, певний обсяг робіт, зокрема дрібний ремонт, ЛКП  «Львіватодор» спільно з районною адміністрацією можуть проводити власними силами.

«Нещодавно ми облагородили територію на перехресті Митрополита Ангеловича та Степана Бандери. Також встановили чотири світлофори, на перехресті вулиць Русових – Київська, Політехнічна – Героїв Упа та Федьковича. Щодо фінансування, то на реконструкцію передбачили 209 мільйонів гривень, корегування не мають перевищувати 50% від вартості самого проєкту», – додав Олег Забарило.

Що відомо про вулицю Бандери?

Сучасна вулиця Степана Бандери отримала свою остаточну форму у 1894 році – тоді її забрукували і пустили нею електричний трамвай, що сполучав залізничний вокзал і Стрийський парк. Поступово із сільськогосподарського цей район перетворився на кампус Львівської політехніки, тут з’явились чиншові – під оренду житла – кам’яниці. Протягом минулого століття змінювались лише назви вулиці, але її обличчя залишалось незмінним.

Дорога на місці сучасної вулиці, розповідає дослідниця історії архітектури Центру міської історії Ольга Заречнюк, існувала ще всередині 18-го століття – вона є однією з найдавніших на мапі сучасного Львова. Тоді тут були господарські угіддя та будівлі монахів-домініканців. А забудова, що можна побачити сьогодні, з’явилась наприкінці 19-го – початку 20-го століття.

У 1894 році тут почав їздити електричний трамвай, що сполучав залізничний вокзал і Стрийський парк, щоб можна було відвідати загальнокрайову виставку. Тоді вулиця остаточно отримала свою форму, її забрукували. Завдяки Львівській політехніці, що збудована у 1877 році, вулиця і прилеглі райони – Коновальця, Антоновича, Чупринки – розвивались як університетський кампус, де селились професори (в елітній Кастелівці) та студенти.

Більшість будинків на вулиці – це типова для свого часу житлова забудова, чиншові кам’яниці, де квартири здавались в оренду. 

Знаковими будівлями для вулиці, окрім, звісно головного корпусу Львівської політехніки, є школа №3 – школа святої Марії Магдалини, що з’явилась у 1880-х роках і була єдиною для дітей мешканців дільниці, заклад святої Терези, що ближче до сучасної вулиці Митрополита Андрея і зараз є корпусом Політехніки, будівля нинішньої школи на розі вулиці Федьковича, казарми жандармерії, що пізніше стали відомі як тюрма на Лонцького. А найстарішими будівлями вулиці Степана Бандери є монастир і костел святої Марії Магдалини.

І, звісно, найпомітнішою спорудою вулиці є костел святих Ольги і Єлизавети, зведений на початку минулого століття. На території, де тепер стоїть пам’ятник Бандері, була перша у Львові будівля, спеціально зведена під кінотеатр. Це був великий павільйон, фактично торговий центр, значну частину якого займала кінотеатральна зала. Цю будівлю знищили під час Другої світової війни.

Перша відома назва сучасної вулиці Бандери – Новий світ. Її так назвали, тому що тут були кращі і мальовничіші території у порівнянні із середмістям, старим фортифікованим центром міста. Ця назва залишалась до 1880-х років.

Після появи Львівської політехніки вулицю перейменували на честь Леона Сапєги – князя із давнього українського полонізованого роду, який був маршалком крайового сейму Галичини – тобто головою місцевого парламенту, впливовою людиною. Його палац досі зберігся на вулиці Коперніка.

Потім вулицю перейменовували під час першої радянської окупації 1939-41 років і під час польської окупації. Деякий час сучасна вулиця Бандери носила ім’я Сталіна. Та пізніше, коли його культ розвінчали, її назвали вулицею Миру. Ця назва зберігалась до 1992 року, а відтоді – це вулиця Бандери.

Соломія Байдака

Фото: Твоє місто/Іван Станіславський

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.