«Будуємо Україну разом». Як волонтери зводять стіни довіри для України
Три роки тому Юрій Дідула та Андрій Левицький стали співзасновниками ініціативи «Будуємо Україну разом». На TEDxUCU в Українському католицькому університеті вони розповіли про шлях від першої відремонтованої квартири до мережі волонтерських таборів, яка в перспективі охопить усю країну.
Юрій: Марк Цукерберґ заснував соціальну мережу Facebook 2004 року. Того ж року українці зробили так само, лише офлайн. Помаранчева революція стала платформою для спілкування всіх регіонів. Об’єднання людей, які почулися спроможними впливати на ситуацію в країні, виявилося справжньою перемогою першого Майдану.
Я став частиною цієї «мережі» взимку, вже після революції. В той час ректор Українського католицького університету отець Борис Ґудзяк започаткував акцію «Різдво разом», у межах якої до Львова приїхали близько двох тисяч студентів із східної, південної та центральної України. Під час цієї акції до і так немаленької сім’ї Дідул батьки прийняли ще п’ятьох студентів із Донецька й Луганська.
Для чотирнадцятирічного школяра було пізнавальним усвідомити, що бувають ще й російськомовні українці, які люблять Україну і знають українську мову. Це був дуже практичний і простий проект, який вирішував глобальну проблему країни – брак комунікації між регіонами. Професор Ярослав Грицак казав: «Нація – це комунікація». Тоді ми прийняли виклик налагодити комунікацію всередині нашої держави.
Андрій: Все почалося з того, що 2011 року троє друзів вирішили створити студентське братство Українського католицького університету. Потім ми організовували акції «Великдень разом» та «Вертеп на схід» поза університетом. У нас було багато креативу та завзяття. Понад тисячу молодих людей взяли участь у наших ініціативах. Спілкування з нашими ровесниками з усієї України дало нам змогу побудувати міцні стосунки, засновані на довірі. А довіра – це дуже важливий соціальний капітал, який допомагає рухатися вперед, створювати та діяти.
Під час Євромайдану ми не одноразово зустрічалися з учасниками наших акцій. Досвід Революції гідності засвідчив, що людьми значно важче маніпулювати, коли у спілкуванні вони стають ближчими один до одного.
Юрій: Майдан навчив самостійно нести відповідальність за власне життя.
Директор Львівської освітньої фундації Віталій Кокор брав участь у таборах молитви на Балканах. Їхня суть – примирити між собою сербів та хорватів у спільній праці та молитві. Українці між собою в принципі ніколи не ворогували. Проте ми вирішили використати практику цих таборів для налагодження комунікації.
Екзюпері писав: «Змусьте людей будувати вежу, і вони відчують себе братами». Ми вірили, що будівництво як нова форма спілкування має спрацювати в нашій країні. Адже до конфлікту на сході люди майже не знали один про одного. Станом на 2014 рік третина українців ніколи не виїжджали за межі своєї області. Це насправді небезпечно для будь-якої держави. І не дивно, що така кількість мешканців сходу повірила міфам про фашистів та бандерівців, які їдуть на танках українізовувати Донбас.
Андрій: У 2014 році після звільнення Краматорська та Слов’янська Віталій запропонував їхати на схід. Це була наша перша поїздка у напівпорожньому поїзді до напівпустого міста. Місцеві досить насторожено ставилися до української мови. Місяці окупації зробили своє.
У Краматорську ми побачили пошкоджені та повністю зруйновані будинки. І ми взялися до роботи. Після першої відремонтованої квартири ставлення місцевих змінилося. Сусідські бабусі почали українською запрошувати нас на вареники та борщ. І ми переконалися, що фізична присутність та спілкування з тими людьми важливі. Так ми й почали перший повномасштабний волонтерський табір у Краматорську. Потім доєдналися Слов’янськ та невеличке селище Семенівка, яке найбільше постраждало від обстрілів.
Атмосфера найпершого табору для нас особливо пам’ятна. Настоятель однієї краматорської церкви надав нам у користування будиночок із гарним подвір’ям, де ми кожного вечора палили ватру, співали пісень, говорили та дивилися кіно. Та атмосфера мотивувала до дій.
Коли ми збиралися додому, декілька місцевих активістів запропонували нам створити постійний схожий на табір простір, де молодь могла б утілювати власні ініціативи у життя.
Юрій: Тоді у Краматорську ще було чути вибухи, і нам було дуже важливо створити таке середовище, де молодь почувала б себе у безпеці. Ми з місцевими волонтерами знайшли приміщення і з допомогою місцевих привели його до ладу. Одразу пригадався Майдан, де ми грілися біля бочок, а кияни носили нам теплі речі, чай, шоколад, а часом просто дякували. Так лише за два місяці в Краматорську з’явилося середовище взаємодопомоги та позитивних змін – «Вільна хата».
Андрій: За два роки після нашого першого приїзду в Краматорськ ми організували подібні табори у десяти містах. А в чотирьох із них створили такі молодіжні центри як «Вільна хата». Це доводить, що через волонтерство можна творити щось нове, зміцнювати довіру між людьми.
Згадуємо, як у 2015 році у мирному Краматорську знову пролунали вибухи і нашу машину посікло кулями. Тоді ми не знали, що робити. Закралася думка пакувати речі та їхати додому. Проте ми залишилися. В ті день та ніч у «Вільній хаті» було дуже багато людей. Вони приходили до нас, щоб не лишатися вдома наодинці зі страхом. У «Вільній хаті» вони почували себе безпечно. Цей досвід нас справді згуртував.
Юрій: Нині ми маємо більшу мрію. Ми хочемо створити такі волонтерські осередки по всій Україні. Ми починали роботу з одного міста. У 2017 році їх уже сімнадцять. За чотири роки з табором «Будуємо Україну разом» нам вдалося залучити до роботи 1500 людей у тридцяти містах України. Ми збудували 100 будинків. В містах таборів відкрилося 11 молодіжних центрів. Ми віримо, що осередки на кшталт «Вільної хати» у Краматорську чи «Космодрому» у Червонограді об’єднають людей зі спільними цінностями, людей, які довірятимуть один одному. В них сформується почуття приналежності до спільноти, міста та країни, яке розвине бажання працювати задля цієї спільноти. Так люди стануть відповідальними громадянами, підприємцями, активістами, які простими кроками змінять Україну на краще. Саме тому ми будуємо стіни будинків, а не стіни між людьми.
Записала Ангеліна Ломакіна
Фото авторки та надані Юрієм Дідулою
Міські акценти
- «Зміна управління містом може потроїти довоєнний бюджет Львова»
- «Для візочника у Львові є два варіанти – дім і балкон». Що можна змінити?
- Де у Львові побачити копію дохристиянської писанки
- Що буде на місці «Добробуту» у Львові. Нові подробиці давньої історії
- Будинок з історією. Як колишній парафіяльний дім став приватним
- «Із грішми проблем нема». Коли у Львові добудують сміттєпереробний завод
- Із трамваєм чи без. Як планують змінити вулицю Миколайчука
- Паркування у Львові. Що змінилось та де найчастіше штрафують
- Наскладали дров, купили генератор. Як ОСББ Львова готуються до зими
- Без хліба, світла і зв’язку. Як Львів пережив ракетні удари
- «Маємо нову тенденцію». Як змінилася ситуація з орендою житла у Львові
- Білозора чи Вакарчука? Як у Львові перейменують вулицю великих математиків
- «Реально небезпечно». Що робити з електросамокатами у Львові
- «Крапля в морі». Чи вдалося зберегти туризм у Львові попри війну
- «Укрзалізниця» передає лікарню в центрі Львова. Що там буде
- «Це терапія, яка допомагає». Чи варто було проводити Свято музики у скорботний день
- З якими назвами вулиць у Львові ми попрощаємося
- «Треба йти до школи!» Яким буде навчання у Львові з 1-го вересня
- «Не буде червоної доріжки». Чи виграє львівський бізнес від скасування мит на товари
- Чи справді у Львові готові будувати квартири із кімнатами захисту
- Місто-фортеця, або Чим є Львів для путіна
- «На вас чекає смерть за Бучу, Ірпінь, Київ…» У Львові зняли відео, через яке виник скандал
- Як Львів підготувався до можливого нападу Путіна
- Як бізнес у Львові реагує на повідомлення про імовірний напад Росії
- Як отримати відшкодування за розірвані колеса через ями у Львові. Пояснення юриста
- Так продовжуватись не може. Як покращити онлайн-навчання у львівських школах
- Готель на ринку, або Коротка історія «Добробуту» у Львові
- Е-квиток у Львові. Усе про картки, ціни, пільги
- На вершині – пішохід. Що передбачає Піраміда мобільності у Львові
- Перехоплювальні паркінги, е-квиток і безпечні дороги. Що робитиме Львів для покращення мобільності
- Недовіра директорці. Що відбувається у львівському ОХМАТДИТі
- День Х. Коли у Львові запрацює е-квиток і чому не з 13 січня
- Замість автобусів може бути поїзд, або Що змінить у Львові електричка
- У Львові розробили перший тролейбус з автономним ходом. Навіщо він місту та куди поїде
- Одна бригада, сім батальйонів. Як у Львові планують організувати оборону у разі наступу Росії
- «Не дати їм будувати, щоб до них підходили всякі жулікі». У Львові виник скандал через будову на Княгині Ольги
- У яких районах Львова потрібне нове житло та чим виділятися на ринку первинного житла сьогодні
- «У Львові варто будувати кампуси». Що відбувається на львівському ринку нерухомості сьогодні
- «Україна для Росії пріоритет номер один». Аналітик – про можливе російське вторгнення
- «Далі знову буде ескалація». Аналітик про загрозу російського вторгнення
- «Зараз маємо пік». Як змінилась ціна на квартири у Львові
- «Думав, вона послизнулась». Водій маршрутки каже, що не зрозумів, що наїхав на монахинь у Львові
- Все можна робити швидше? Хто та як проєктує львівські вулиці
- Львів готує план, щоб повернути дітей до школи. Як це відбуватиметься
- «Посидіть дома, почитайте книжку». Андрій Садовий про нові обмеження у Львові
- На межі життя і смерті. Що відбувається та хто платить за лікування у лікарні швидкої допомоги
- «Нас зробили крайніми». Що у Львові з вакцинацією вчителів та як дають раду інші міста
- «Ми перестали розуміти, чого хоче покупець». Важливі думки після BookForum у Львові
- Як «спорт поза політикою» стає зброєю проти України
- Біля парку і за 15 хвилин до центру Львова. Які переваги пропонує ЖК Safe Town
- Моцарт виглядає для вас чужинцем, але дайте йому час
- Збережуть чи забудують. Що буде на території кераміко-скульптурної фабрики у Львові
- Усі чекають на апеляцію. Як розгортається справа шести засуджених поліцейських у Львові
- Чи справді спорт поза політикою. Як зреагували на позицію львівського спортсмена Горуни
- «Маємо прийняти нову реальність». Олексій Коган про Leopolis Jazz Fest
- Місто, де можна розвивати мистецькі ідеї. Ніколя Фасіно про «Французьку весну» у Львові
- «Караван історій». Що буде із кінотеатром у Стрийському парку
- Вода в місті. Як річка Зубра впливає на львів'ян і як її врятувати
- Квіти на руїнах. Що можуть збудувати у лісопарку «Погулянка»
- Як у Львові оновили унікальну браму в будинку, де жила дружина Грушевського
- «Підпільні» матрьошки. Як у Львові заробляють на російській символіці
- Як оплатити за воду, не виходячи з дому. Детальна інструкція
- Законсервований простір. Чого бракує культурі і відпочинку у львівському парку
- Так триває історія. Як демонтаж Монументу Слави у Львові змінює сенси територій
- Від підземелля до небес. Що унікальне можна побачити в соборі святого Юра у Львові
- Як не купити «проблемну» квартиру і чи реально повернути гроші. Розмова з юристом
- План на Великдень. Як церкви у Львові уникатимуть скупчень вірян
- Чи справді можна вакцинуватись залишковими дозами. Журналістський експеримент
- Навколо автовокзалу. Як врятувати від депресії новий район на околицях Львова
- Тут живе дух Львова. Чи зникне з мапи міста кінотеатр «Коперник»
- За тиждень Великдень. Як волонтерки у Львові напекли пів тисячі пасок для військових на Сході
- Епіфаній теж просив. Як у центрі Львова будують храм. Оновлена візуалізація
- Мистецький дух і дірява підлога. Як це – жити в будівлі театру в центрі Львова
- Забуте і нове. Як може змінитись обличчя Львова за кілька років. Візуалізація
- Мені треба тільки житло, розумієш? Історії непомітних
- Як занепав «символ Львова», або Чи зміниться щось на Стрийському автовокзалі
- Як у старі добрі часи. Хто такі садівники Львова і для чого вони місту
- «Пустіть в туалет!» Як це, коли у Львові не працюють громадські вбиральні
- Воля і розрахунки. Що потрібно, щоб запустити у Львові міську електричку
- Шлях вакцини. Як у Львові зберігають і перевозять «щит» від коронавірусу. Репортаж
- На невеликі квартири у Львові ціна зросла. Що змінилось на ринку нерухомості у час пандемії
- Продукти з'їмо самі. Як ресторани у Львові пішли на новий локдаун
- Весняне дежавю. Коли у Львові можуть ввести локдаун
- Два тижні на збір. Що буде із солодощами і кавою з переходу на Митній
- Два Львова. Як минуло перше онлайн-обговорення здорожчання проїзду в міському транспорті
- Тут живе дух Львова. Як дають собі раду бар «Корівка» і «Пиріжкова» на Словацького
- Як привчити львів’ян прибирати за своїми домашніми улюбленцями
- Без бюджету та з виконкомом. Як на сесії домовлялись депутати і Андрій Садовий
- Кав’ярні для чоловіків, цукерні – для жінок. Розваги і торгівля у Львові сто років тому
- Затори у Львові. Чому світлофори в місті працюють так, а не інакше
- Чемні/хамовиті. Громадський активіст про те, як паркуються у Львові та Києві
- Куди зникає дух Львова. Справа магазину на Краківській
- Викинули продуктів на сотні тисяч. Як бізнес у Львові пережив другий локдаун
- Берлін у центрі Львова. Як після реставрації виглядає брама на Князя Романа
- Труднощі перекладу? Що не так із українською мовою у Львові
- Автобуси і політика. Чому Садовий запитує у львів'ян, у кого місту купувати транспорт
- Новий рік та Різдво у Львові сто років тому і сьогодні. Історія, фото
- Дожити до ста. Дві історії довгожителів Львова
- Львівська ОТГ офіційно запрацювала. Як пройшло передноворічне засідання депутатів
- Бруківка, асфальт, камінь і знову бруківка. Сім п'ятниць вулиці Бандери