Булінг – це тривала річ, яка трапляється не лише в дитячому віці, а й в студентському, і дорослому й значно відрізняється від звичайного конфлікту.

У Львові від початку року склали сім протоколів про випадки булінгу у навчальних закладах і передали їх до суду. Закон про адміністративну відповідальність за цькування чинний вже майже рік. Про те, як поводитися та куди звертатися, якщо вас чи вашу дитину цькують, розповіли у ток-шоу «Наші реформи» Світлана Незабитовська, психологиня з 20-річним практичним досвідом, та Уляна Ковна – адвокатка, яка займається справами булінгу. 

Що таке булінг і чим він відрізняється від сварки?

Світлана Незабитовська: Зараз є дуже багато різних ситуацій, коли говорять про булінг, але користуватися цим можуть і ті, хто хочуть самоствердитися, або досягнути власної вигоди. Булінг від конфлікту суттєво відрізняється. Конфлікт – це одноразова річ, яка містить у собі звичайну сутичку інтересів, потреб чи цінностей. Тоді агресія у людини є усвідомлена, але конфлікт вичерпується.

Булінг – це тривала річ, коли є цькування людини групою людей чи однією особою. Це буває не лише в дитячому віці, а й в студентському, і дорослому. Людина намагається самоствердитися за рахунок приниження іншої людини, і це входить у її дуже погану звичку.

Яка відповідальність за булінг? Чи важко це довести у судовому процесі?

Уляна Ковна: З моменту, коли були внесені зміни про адміністративні правопорушення у грудні 2018 року, у судовому реєстрі вже є 315 рішень. Це свідчить про те, що до судів звертаються. Але якщо промоніторити судові рішення, то можна виявити, що не всюди там був булінг. У деяких випадках був конфлікт. На жаль, коли внесли ці зміни, юридична спільнота не до кінця знала, як правильно кваліфікувати цькування і виносили такі рішення.

Був такий випадок у ліцеї в Івано-Франківській області: третьокурсники вирішили «повчити» перший курс. Вночі у гуртожитку вони влаштували таке психологічне залякування першокурсникам і погрожували, що будуть “виховувати” їх ременем. Такі залякування оформили як булінг і навіть винесли таке судове рішення. Оскільки це були діти до 18 років, то застосували попередження. Основний критерій булінгу – систематичність. Там її не було.

У Львові теж є схоже рішення. На перерві однокласники «пошарпалися», і один вдарив іншого в обличчя, розбив окуляри і наставив синців. Склали протокол про адміністративне правопорушення. Там були взяті дуже цікаві покази у тих, хто не бачив конфлікту, а чув від когось про нього. Суддя розібрався у цій справі. І, так як не було легких тілесних ушкоджень, то за завдану кривду можна було просити про відшкодування шкоди у цивільному порядку.

Адміністративна відповідальність покладається на дітей віком від 16 років. За дітей молодше 16-ти  відповідають батьки. Стаття також передбачає груповий і повторний булінг. У такому випадку більший штраф і суттєвіша відповідальність. За приховування цькування керівник закладу освіти може заплатити від 850 до 1700 грн або отримати виправні роботи до 1 місяця з відрахуванням 20% від заробітку. Булінг є не тільки в школах, він може бути і в садочку, і у вищих навчальних закладах. Ба більше, булерами не завжди є діти, іноді ними є і дорослі.

Як юридично довести, що вашу дитину цькують?

Уляна Ковна: Ви не зможете довести булінг, якщо у вас не буде задокументованих доказів систематичності. Коли батьки помічають щось недобре, треба звернутися у адміністрацію школи і спробувати задокументувати факт. Наприклад, написати заяву і вказати конкретно, як нашкодили вашій дитині.  Адміністрація має провести внутрішнє розслідування із розписати висновки.

Я знаю одне рішення, у якому зібрали дуже багато доказів. Там були звернення мами, доповідна записка класного керівника про факти залякування, доповідна записка та інформаційний лист директора. З цими письмовим заявами, висновками медиків чи психологів, можна звернутися навіть у поліцію. Одноразові випадки не будуть розвинуті у адміністративні справи, але це може стати доказом, якщо такий випадок повториться.

Труднощі виникають, бо школи не завжди хочуть надавати інформацію. Адже на них теж лежить адміністративна відповідальність, якщо вони бачили цькування і не складали відповідних актів.

У більшості таких справ ми намагаємось застосувати медіацію – досудове врегулювання спору. Тому що кінцева мета «покарати» не завжди є правильною. Адже дитина може і не виправитися після того, як її чи її батьків покарають. Треба шукати першопричини і спробувати врегулювати до суду.

Світлана Незабитовська: Я часом у своїй практиці зустрічаю дуже дивні випадки. До мене приходять батьки, які вже зверталися до психолога. І я прошу показати заключення спеціаліста, щоб відслідкувати динаміку стану дитини. У цих заключення може бути набір слів, незрозумілих для батьків, без зазначення методики визначення стану дитини, без підпису психолога і дати. Так не може бути. Якщо ви звертається до приватного чи шкільного психолога, перед проведенням тестування, психолог має розповісти вам усе про методику і про те, як саме працюватиме з вашою дитиною. У заключенні теж має бути чітко описано метод тестування.

Також іноді люди одразу подають до суду, не розібравшись, що це є насправді і не спробувавши домовитись між собою. Треба для себе відповітси на запитання, що буде краще: покарати буллера чи вирішити проблему? На першому місці за поширеністю у світі стоять психічні і психоемоційні розлади. У нас – на четвертому. Але насправді це не так. У нас досі багатьом соромно звертатися до психолога.

Треба спершу розібратися з фахівцем, чи справді це булінг. У моїй практиці був випадок, коли я працювала з шестикласниками. У цьому класі був випадок булінгу, і батьки дуже налякалися. Щодо дитини вчинили агресивно – підлили у пляшку з водою проносний засіб. Помітивши мутну воду, дитина не випила її. І діти зі страху зізналися, що вони це зробили. Цих учнів залякали психологом: сказали, що “до вас прийде психолог, і буде вам непереливки”. Якби ви бачили оченята цих дітей, коли я прийшла до них на тренінг! Але після тригодинних занять вони виходили з класу із зовсім іншим настроєм.

Пізніше у розмові з класним керівником з’ясувалося, що спровокував підлити проносне той хлопчик, який не міг “пробитися” і отримати увагу в класі. Вчителям бракує інструментів, аби розбирати такі конфлікти. Їм недостатньо тих курсів підвищення кваліфікації чи тренінгів, які вони проходять.

Якими є ознаки булінгу?

Світлана Незабитовська: Булінг – це масова реакція дітей чи дорослих на когось, хто є інакшим. І він може бути в цьому абсолютно не винен. Ця людина може мати чи то фізичні, чи то емоційні особливості. Я мала досвід роботи з дівчинкою. Вона – українка, має українське ім’я і розмовляє державною мовою. У неї - змішана родина, і на вигляд вона має чіткі риси іншої національності, яка відрізняється від української зовнішності. І цього було достатньо, щоб її цькували.

Також окрім емоційного булінгу, може бути і економічний – крадіжки, нищення особистих речей, вимагання грошей чи їжі. Якщо ваша дитина приходить додому у пригніченому стані, у неї подертий одяг, знищені особисті речі, брудні книжки чи вона просить більше грошей – це достатня причина, аби сісти і поговорити з дитиною. Не усі діти говорять про те, що їх цькують, іноді вони намагаються самі з цим впоратись. Я нещодавно працювала з випадком, коли дівчинка мовчала, бо не хотіла засмучувати своїх батьків, їй було некомфортно говорити про те, що вона не впоралась сама.

Іноді діти сприймають цькування як гру, але якщо вона не контрольована дорослими, то може перетворитись у жорстокість і входить у звичку. Кібербулінг – це коли знімають знущання на відео і викладають в мережу, дзвонять чи пишуть повідомлення.

Найбільша проблема, як на мене, що ми до цього якось непомітно звикли. Часом нам видається, що “все о’кей”, що не сталося нічого страшного. Тому дуже важливо чітко розуміти різницю між конфліктом і цькуванням.

Ми говоримо багато про тих, кого цькують, але забуваємо про булерів і свідків. Але це -найпроблемніша сторона.

Уляна Ковна: Вони мимоволі можуть стати співучасниками злочину, коли не повідомляють про цькування. Є різні причини, чому вони мовчать. Якщо говорити у юридичній площині, вони всі стають свідками і дають покази.

Я відслідкувала п’ять гучних випадків, де батьки дітей заявляли про булінг у пресі. У двох з цих випадків батьки написали заяви у поліцію і справу розглядає суд, ще у двох – перевели дітей до інших шкіл. Після інциденту у львівському ліцеї булерів забрали з тієї школи. Чи можуть такі дії вирішити проблему?

Світлана Незабитовська: Дитина, яка цькує, може мати певні розлади. Батьки, які розуміють, що їхня дитина проблемна, переводять її зі школи в школу. Вони не можуть з нею впоратися, а у нас, на жаль, немає відпрацьованого механізму, за яким допомагали би таким сім’ям.

Якщо людина пережила булінг в дитинстві, але не зверталася до психолога, нікому про це не розповідала, а переживала все в собі, то як це може відобразитися на її дорослому житті?

Світлана Незабитовська: Наші психотравми не визначають нас як особистість. Але ми не можемо постійно звинувачувати тих людей, які з нас знущалися, бо вони теж можуть мати на це причину. Не можемо звинувачувати батьків, що вони не допомогли. Ймовірно, вони не знали й не вміли допомогти. Тому діти мають вміти бути асертивним і відстоювати себе саме словами. Бути добрим, а не бути добреньким. Не відчувати дискомфорту між тим, що тобі пропонують ззовні і чого ти хочеш насправді всередині.

В дорослому віці ми можемо розуміти, що є проблема, але не усвідомлювати її. Я маю у практиці такі випадки, коли до мене прийшла людина, я впродовж цілої консультації уважно її слухала, і людина вийшла зі словами вдячності. Я ніби і нічого не проговорила, але вона зробила це сама. Їй достатньо було бачити людину перед собою, котра її розуміє і підтримує.

Наталія Лазарович

Головне фото 5 канал

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Цей медіа-продукт створено TvoeMisto.tv за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукту належить виключно TvoeMisto.tv і не завжди відображає погляди USAID або Уряду США. Відтворення та використання будь-якої частини цього продукту в будь-якому форматі, в тому числі графічному та електронному, копіювання або використання у будь-який інший спосіб без відповідного посилання на оригінальне джерело та письмової згоди редакції ;TvoeMisto.tv заборонено.

This media product was produced by TvoeMisto.tv with the support of the United States Agency for International Development (USAID). The product content is solely TvoeMisto.tv and does not necessarily reflect the views of USAID or the US Government. Reproduction and use of any part of this product in any format, including graphic, electronic, copying or use in any other way without the corresponding reference to the original source and written approval from TvoeMisto.tv, shall be prohibited.